Постанова

Іменем України

25 травня 2020 року

м. Київ

справа № 130/3239/15-ц

провадження № 61-37552св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

третя особа - ОСОБА_2

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Берегового О. Ю., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , після смерті якої вона отримала в спадок житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0367 га, розташовану за цією ж адресою, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом від 18 листопада 2014 року.

Під час оформлення спадщини ОСОБА_1 стало відомо, що її мати в 2008 році уклала із ПАТ «ОТП Банк» договір іпотеки, предметом якого є зазначений вище житловий будинок та земельна ділянка. Даний договір іпотеки від 18 квітня

2008 року є недійсним, так як у неї є підстави вважати, що мати під час укладення договору іпотеки не усвідомлювала значення своїх дій, оскільки з 2005 року перебувала на обліку у нарколога в районній лікарні міста Жмеринка з діагнозом алкоголізм ІІІ стадії.

ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір іпотеки від 18 квітня 2008 року, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 18 квітня 2008 року

№ РМ-SMEB04/238/2008, укладений між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступнкимо якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 , посвідчений 18 квітня 2008 року приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1854.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив того, що на момент підписання оскаржуваного договору іпотеки від 18 квітня 2008 року ОСОБА_3 страждала на хронічне душевне захворювання у вигляді психічних розладів внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного (судинного, інтоксикаційного) ґенезу та не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи від 02 жовтня

2016 року та медичних карт хворої ОСОБА_3 , з яких вбачається, що захворювання ОСОБА_3 є наслідком її зловживання алкогольними напоями.

Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області

від 29 травня 2017 року стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «ОТП Банк» задоволено.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року та додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір в розмірі

535,92 грн за подання апеляційної скарги та 5 629,50 грн витрат за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із відсутності у ОСОБА_3 психічних розладів, які позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент підписання договору іпотеки від 18 квітня 2008 року, що встановлено висновком судово-психіатричної експертизи від 19 лютого 2018 року № 111, при цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених у позові вимог.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 травня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом було призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу всупереч нормам ЦПК України. Висновок апеляційного суду про те, що комісійний висновок експертів КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О. І. Ющенка»

від 02 жовтня 2016 року № 9 є необґрунтований і складений з порушенням Порядку проведення судово-психіатричної експертизи зроблено в супереч вимогам статей 89, 110 ЦПК України, оскільки свою незгоду із висновком експерта апеляційний суд у рішенні належним чином не обґрунтував, не роз?яснив сторонам їх право заявити клопотання про призначення у справі повторної чи комісійної експертиз. Судове засідання суд апеляційної інстанції провів без присутності позивача та третьої особи.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.

26 липня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1097/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-37552св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Щодо заявлених клопотань

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про зупинення дії постанови апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня

2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зупинення дії постанови апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а аргументи, наведені у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 19 лютого 2018 року № 111 ОСОБА_3 на момент підписання договору іпотеки від 18 квітня 2008 року не виявляла ознак будь-якого психічного розладу, у стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебувала; за своїм психічним станом на момент підписання договору іпотеки від 18 квітня 2008 року ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи у справі нову постанову про відмову у позові, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, встановив відсутність у ОСОБА_3 психічних розладів, які позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент підписання договору іпотеки від 18 квітня 2008 року, що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта від 19 лютого 2018 року № 111, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки при цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених у позові вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні справи апеляційний суд необґрунтовано взяв до уваги повторний висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 19 лютого 2018 року № 111, є безпідставними, з огляду на таке.

За наявності у матеріалах справи висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 02 жовтня 2016 року № 9, який не узгоджується з іншими доказами у справі, суд апеляційної інстанції за клопотанням відповідача призначив у справі повторну посмертну судово-психіатричну експертизу.

Надаючи перевагу в оцінці доказів висновку повторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 19 лютого 2018 року № 11, відповідно до якого ОСОБА_3 на момент підписання договору іпотеки від 18 квітня 2008 року не виявляла ознак будь-якого психічного розладу, у стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебувала; за своїм психічним станом на момент підписання договору іпотеки від 18 квітня 2008 року ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними, апеляційний суд правильно зазначив, що він є достатньо обґрунтованим, повним та таким, що узгоджується з наявними у матеріалах справи доказами.

Заявник не навів переконливих аргументів, які б ставили під сумнів правильність висновок повторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 19 лютого 2018 року № 111, зокрема, що він складений з порушенням вимог Порядку проведення судово-психіатричної експертизи. Клопотань про призначення у справі комплексної судово-психіатричної експертизи, проведення якої суду належало доручити Українському науково-дослідному інституту соціальної та судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров`я України позивач не заявляв, а тому суд, діючи на виконання завдань цивільного судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи та дотримуючись основних засад судочинства, якими серед іншого є верховенство права, змагальність та диспозитивність сторін, не має права самостійно ініціювати питання про призначення у справі експертизи чи витребування інших доказів.

Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції аргументи заявника про те, що апеляційний суд розглянув справу без її участі та участі третьої особи, оскільки як вбачається з матеріалів справи, повістка повідомлення, адресована ОСОБА_1 про призначення справи на 27 квітня 2018 року о 11 год. 30 хв, була отримана адресатом за адресою, яка співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві та касаційній скарзі, про що свідчить зворотнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. (т. 2 а. с. 115).

Частина друга статті 372 ЦПК України встановлює, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Встановивши, що ОСОБА_1 була повідомлена належним чином про розгляд справи, який відбувся 27 квітня 2018 року, апеляційний суд згідно правил частини другої статті 372 ЦПК України здійснив апеляційний перегляд справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська