Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 146/928/15-ц

провадження № 61-22615св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позивач посилалась на те, що з відповідачем 09 жовтня 1999 року у Вапнярській селищній раді Томашпільського району Вінницької області зареєстрували шлюб. Від спільного проживання у них народилися син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте подружнє життя сторін не склалося, у них різні погляди на життя, відповідач зловживає спиртними напоями, вони перестали розуміти один одного, збереження їх шлюбу неможливе і суперечить її інтересам. Тому просила розірвати їх з відповідачем шлюб, зареєстрований 09 жовтня 1999 року Вапнярською селищною радою Томашпільського району Вінницької області, актовий запис за № 56.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2015 року позов задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 09 жовтня 1999 року Вапнярською селищною радою Томашпільського району Вінницької області, актовий запис за № 56, розірвано.

Копію рішення направлено в відділ ДРАЦС РС Томашпільського РУЮ Вінницької області.

Рішення мотивоване тим, що суд не знайшов підстав для надання сторонам строку на примирення, а подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам кожного.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду від 26 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Заочне рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач з березня 2015 року по квітень 2016 року знаходився в зоні проведення антитерористичної операції, а тому йому нічого не було відомо про розгляд даної справи, оскільки судові повістки надсилалися йому за місцем постійного проживання. Крім того, копії заочного рішення суду він не отримував і про вищевказане рішення випадково дізнався лише 12 квітня 2016 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 05 травня 2016 року до початку судового розгляду справи по суті, подала до суду заяву в якій просила суд позовну заяву залишити без розгляду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 травня 2016 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 задоволено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.

Постанова Вінницького апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, однак питання було вирішено судом з порушенням норм процесуального права, яке полягає у неповідомленні відповідача про розгляд даного питання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасуватипостанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її з Томашпільського районного суду Вінницької області.

11 січня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 24 квітня 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заяву про перегляд заочного рішення він не писав і не підписував, підпис його підробили, відповідно і квитанцію про сплату судового збору не надавав. Такожсуд апеляційної інстанції не врахував, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09 жовтня 1999 року у Вапнярській селищній раді Томашпільського району Вінницької області зареєстрували шлюб. Від спільного проживання у них народилися син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте подружнє життя сторін не склалося, у них різні погляди на життя, вони перестали розуміти один одного, збереження їх шлюбу неможливе і суперечить їх інтересам.

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Томашпільський районний суд Вінницької області 26 серпня 2015 року ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив, шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвав (а. с. 16).

15 квітня 2016 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення. Звертаючись із заявою, вказував на те, що справу розглянуто у його відсутність, також про розгляд справи він не був повідомлений належним чином, оскільки з березня 2015 року по квітень 2016 року знаходився в зоні проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2016 року заяву відповідача було задоволено, заочне рішення про розірвання шлюбу скасовано та справу призначено до розгляду на 05 травня 2016 року (а. с. 25).

Питання про скасування заочного рішення було вирішено у відсутності сторін.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 у вказаній справі залишено без розгляду.

Підставою для постановлення такої ухвали було те, що позивач до початку судового розгляду подала заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що вона постановлена судом з порушенням норм процесуального права, просив її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі. Також просив в апеляційній скарзі залишити заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.

В якості основного доводу скаржник посилався на те, що заяву про перегляд заочного рішення він не писав і не підписував, підпис його підробили, відповідно і квитанцію про сплату судового збору не надавав. Вказує, що про ухвали від 26 квітня 2016 року та 05 травня 2016 року він дізнався лише у вересні 2019 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

У частині першій статті 353 ЦПК України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Від імені ОСОБА_2 в суд першої інстанції надійшла заява про перегляд заочного рішення суду від 26 серпня 2015 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2016 року заяву відповідача було задоволено, заочне рішення про розірвання шлюбу скасовано та справу призначено до розгляду на 05 травня 2016 року.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній в момент розгляду справи) суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

ОСОБА_1 до початку судового розгляду подала заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України, при цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, який не містить обмежень в його реалізації, і не містить посилань, що таке питання можливо вирішити під певною умовою.

Позивачу надано право вчиняти таку процесуальну дію, як подання заяви про залишення його позову без розгляду. Позивач правомірно скористалась своїми процесуальними правами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

Відповідач не був повідомлений про час і місце судового засідання, призначеного на 05 травня 2016 року, тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду від 05 травня 2016 року з цих підстав та без повернення справи на новий розгляд постановив нову ухвалу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив залишити без розгляду його заяву про перегляд заочного рішення суду, проте питання про скасування ухвали про скасування заочного рішення не порушував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська