Справа № 344/14386/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/634/20

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,

з участю секретаря Петріва Д.Б.,

сторін: представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позикиза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2020 року під головуванням судді Татарінової О.А. у м. Івано-Франківськ,

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поворот виконання судового рішення.

Заява мотивована тим, що у провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 28.07.2017 вказаний позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за відсотками за збереження та користування коштами, отриманими за договором позики у розмірі 112 888,37 грн, що по курсу НБУ станом на 27.10.2016 становило 4 413,15 доларів США.

Заявник зазначив, що на виконання вказаного рішення він сплатив на користь позивача кошти у розмірі 16 336,95 грн.

За результатами перегляду судом заочного рішення від 28.07.2017, Івано-Франківським міським судом 11.12.2019 ухвалено інше рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 щодо стягнення коштів за договором позики відмовлено.

Оскільки судом першої інстанції при постановленні нового рішення про відмову у позові не вирішено питання про поворот виконання судового рішення, тому є необхідність звертатися до суду із відповідною заявою.

Просив допустити поворот виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 28.07.2017 та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 16 336,95 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд при постановленні ухвали допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що, згідно з повідомленнями Івано-Франківського міського відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 24.05.2019 на виконанні Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебувало виконавче провадження № 54919744 виконавчий лист № 344/14386/2016 від 26.09.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 112 888,37 грн. Згідно розпоряджень державного виконавця від 01.02.2018 та 01.05.2018 на користь стягувача було перераховано кошти в розмірі 16 336,95 грн.

Оплата вказаної суми на користь ОСОБА_2 підтверджується розпорядженням № 54919744 від 10.05.2018, відповідно до якого грошові кошти надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 344/14386/2016 виданого 26.09.2017 Івано-Франківським міським судом про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

За таких обставин, суд першої інстанції належним чином не з`ясував всіх обставин справи та висновки суду не відповідають таким обставинам, оскільки оплата на користь ОСОБА_2 у розмірі 16 336,95 грн. підтверджена належними доказами.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви про поворот виконання судового рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у повороті виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано суду документа який підтверджує в межах якого виконавчого провадження установою банку стягнуто грошові кошти у розмірі 16 336,95 грн, оскільки з довідки № 150 від 01.04.2019 вбачається, що утримані суми з заробітної плати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі виконавчого листа №344/3054/2014. У розпорядженнях №54919744 від 01.02.2018 та 01.05.2018 зазначено, що грошові кошти в сумі 16 336,95 грн стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого документа № 344/14386/2016.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов передчасно з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.07.2017 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по відсотках за збереження та користування коштами, отриманими за договором позики від 27.12.2011 року у розмірі 112 888,37 грн., що по курсу НБУ станом на 27.10.2016 року становить 4431,15 доларів США. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 600 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення суду 27 вересня 2017 року видано виконавчі листи.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 28.07.2017 року в цивільній справі №344/14386/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики задоволено. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 28.07.2017 року скасоване.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.12.2019 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики відмовлено.

Відповідно до розпорядження №54919744 від 10.05.2018 року грошові кошти у сумі 8,2 грн., що надійшли 11.01.2018 року, 882,45грн., що надійшли 08.02.2018 року, 893,55 грн., що надійшли 12.03.2018 року, 893,55 грн., що надійшли 06.04.2018 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 344/14386/2016 виданого 26.09.2017 року Івано-Франківським міським судом про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , необхідно перерахувати 2677,75 грн. на користь ОСОБА_2 , згідно з виконавчим листом № 344/14386/2016, виданого 26.09.2017 року Івано-Франківським міським судом.

З розпорядження № 54919744 від 01.02.2018 року грошові кошти у сумі 12581,16 грн., що надійшли 08.11.2017 року, 533,91 грн., що надійшли 13.12.2017 року, 544,13 грн., що надійшли 11.01.2018 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 344/14386/2016, виданого 26.09.2017 року Івано-Франківським міським судом, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 необхідно перерахувати 13659,2 грн. на користь ОСОБА_2 , згідно з виконавчим листом № 344/14386/2016, виданого 26.09.2017 року Івано-Франківським міським судом.

Згідно з повідомленням Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 24.05.2019 року на виконанні Івано-Франківського МВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області перебувало виконавче провадження №54919744 виконавчий лист № 344/14386/2016 від 26.09.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 112 888,37 грн.

Згідно розпоряджень державного виконавця від 01.02.2018 та 01.05.2018 на користь стягувача були перераховані грошові кошти в розмірі 16 336,95 грн.

Відповідно до довідки № 150 від 01.04.2019 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «Прикарпатський торговий дім» з 08.03.2004 року, займає посаду водія автотранспортних засобів. На підставі виконавчого листа №344/3054/2014 виданого 23.06.2014 року, за постановою від 26.03.2015 року, з його заробітної плати проводились стягнення у розмірі 20 % на користь ОСОБА_2 , а саме за період з березня 2015 року по березень 2019 року стягнуто 29 210,03 грн.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він відмовляє в позові повністю. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Частиною 9 ст. 444 ЦПК України передбачено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

За нормою ч. 6 ст. 444 ЦПК України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутого майна, додається документ, який підтверджує те, майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Тому згідно вимог зазначеної статті в порядку виконання рішення поверненню підлягає те майно, яке було передано на виконання рішення суду.

За змістом наведених норм закону поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Застосовуючи поворот виконання рішення суду, суд повинен зобов`язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнуте з нього за скасованим рішенням.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду та відмовляючи у задоволенні такої заяви, суд першої інстанції в повній мірі не з`ясував обставин, що мають значення для справи та не встановив, в межах якого виконавчого провадження з заявника на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти у розмірі 16 336,95 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

ОСОБА_1 до матеріалів справи додано відповідь на адвокатський запит №В-8/58458 від 26.03.2020 надану Івано-Франківським МВ ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з якої вбачається, що в межах виконавчого провадження № 54919744 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 112 888,37 грн з ОСОБА_1 на користь стягувача відповідно до платіжних доручень № 598 та № 1941 перераховано 13 600 грн та 2 677,75 грн.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не досліджував виконавчих проваджень, відкритих за судовими рішеннями по спорах між сторонами, та не дав належної оцінки доводам заявника, які стверджуються довідками державної виконавчої служби про те, що державним виконавцем перераховані кошти у розмірі 16 336,95 грн саме на виконання судового рішення за виконавчим листом № 344/14386/2016, виданим 26.09.2017 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 112 888,37 грн.

Судом не перевірено чи перебував на виконанні за місцем праці боржника виконавчий лист № 344/14386/2016, виданий 26.09.2017 та порядок перерахування коштів боржником чи іншими особами на користь кредитора за таким виконавчим листом. Також слід звернути увагу на наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за іншими виконавчими листами, що може бути перешкодою для повороту виконання та можливістю вирішення питання зарахування державним виконавцем стягнутих коштів у рахунок виконання інших виконавчих документів, які стосуються саме цих учасників виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно вимог п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги може скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

Враховуючи вищенаведене та вимоги ст. 444 ЦПК України щодо вирішення питання повороту виконання рішення саме судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до переконання, що постановлена судом першої інстанції у даній справі ухвала не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст .ст. 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 28 травня 2020 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк