Справа № 2-87/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2010 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Петешенкової М.Ю.
при секретарі: Колодяжний Р.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Самарський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів, суд -
В С Т А Н О В И В:
04 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач не забезпечує належної сплати аліментів на їхнього сина, які стягнуто з нього за рушенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2003 року.
Посилаючись на те, що згідно з розрахунком, складеним державним виконавцем Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, заборгованість відповідача зі сплати аліментів станом на 01 липня 2008 року становила 3 756,25 грн., просила стягнути з нього 9 295,27 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов”язання зі сплати аліментів.
16 жовтня 2009 року позивач доповнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість по сплаті аліментів за період з квітня 2007 року по березень 2009 року в сумі 12 917,07 грн. та 67 569,66 грн. пені за прострочення сплати аліментів.
06 листопада 2009 року позивач повторно доповнила позовні вимоги, зменшив розмір суми заборгованості по сплаті аліментів до 35 842,57 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі на підставі обставин, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вважав їх такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки заборгованість виникла саме з поважних причин через відсутність постійної роботи та його матеріального стану.
В судовому засіданні представник третьої особи державний виконавець Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_4 вважала позовні вимоги обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Суд, вислухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2003 року з ОСОБА_5 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян (а.с. 50) на підставі якого видано виконавчий лист № 2-913/2003 (а.с. 50).
Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська 05 лютого 2003 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищезазначеного виконавчого листа (а.с. 28).
Самарським відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції визначено заборгованість ОСОБА_7 за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2007 року по липень 2008 року в сумі 3 765,25 грн. ( а.с. 8), яка виникла на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, а саме довідки Самарського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 03 грудня 2009 року № 12228, станом на 1 квітня 2009 року, заборгованість за прострочення сплати аліментів складає 12 815,07 грн. (а.с. 189).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного Кодексу України та роз”яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов”язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. При цьому відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість за аліментами виникла не з вини відповідача, оскільки він не змінював свого місця проживання, у розшуку не знаходився, працював, але не мав постійної заробітної плати, в зв”язку з чим знаходився в складному матеріальному стані. За порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», штрафи на відповідача не накладалися.
Судом роз”яснювались позивачу та його представнику положення ст.ст. 10,11,57-60 ЦПК України та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Позивач та її представник не надали суду жодного доказу про те, що заборгованість за аліментами виникла з вини відповідача, а передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України, на яку позивач посилається, відповідальність платника аліментів за прострочення сплати аліментів у виді неустойки ( пені ) настає лише за наявності вини платника.
Суд в важає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за аліментами не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, стягнення пені за прострочення їх сплати не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки право на стягнення пені у позивача не виникло.
Керуючись ст. ст. 194, 195, 196 Сімейного кодексу України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-64, 88, 169, 209, 214, 215 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Самарський відділ Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуючий суддя: М. Ю. Петешенкова