Справа № 2-а-196\10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді: Петешенкової М.Ю.
при секретарі: Колодяжний Р.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо – патрульної служби батальйону дорожньо – патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дніпропетровська ОСОБА_2 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, -
у с т а н о в и в:
18 грудня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора дорожньо – патрульної служби батальйону дорожньо – патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дніпропетровська ОСОБА_2 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 21 серпня 2009 року о 14-07 год. на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 260,00 грн. Стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та пов’язано з невиконанням вимог дорожнього знаку п. 15,9 «е» ПДР «правила зупинки та стоянки». Вважає постанову інспектора дорожньо – патрульної служби батальйону дорожньо – патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дніпропетровська ОСОБА_2 про притягнення її до адміністративної відповідальності незаконною та необґрунтованою.
Позивач просить скасувати постанову серії АЕ № 271518 від 21 серпня 2009 року про адміністративне правопорушення.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В матеріалах справи міститься заява з проханням розглядати справу в її відсутність та щодо підтримання позовних вимог. (а.с. 11).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява з проханням розглядати справу в його відсутність. (а.с. 10).
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 серпня 2009 року о 14-07 год. відповідачем ОСОБА_2 було винесено постанову серії АЕ № 271518, відповідно до якої позивач 21 серпня 2009 року керуючи автомобілем НОМЕР_1 здійснила зупинку та стоянку на зупинці транспорту загального громадського користування, не виконала вимоги дорожнього знаку п. 15.9 «е», в результаті чого вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 4).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено порушення водіями правил зупинки та стоянки.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав постанову 03 грудня 2009 року, однак позовну заяву поштою направив до суду лише 14 грудня 2009 року, про що мається відмітка на конверті, в зв’язку з чим позивач пропустив десятиденний строк оскарження. Таким чином, в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу, однак позивач з вимогою щодо поновлення строку оскарження постанови до суду не зверталася, таким чином суд вважає доводи позивача безпідставними, необґрунтованими та надуманними.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд доходить до висновку про безпідставність позовних вимог про оскарження постанови, оскільки, як встановлено судом, постанова про адміністративне правопорушення, складена згідно вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене дії відповідача правомірні, отже позовна вимога задоволенню не підлягає.
На підставі ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом змагальності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судом роз”яснювались позивачу, представнику позивача положення ст.ст. 11, 69, 70, 71 КАСУ та наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод і інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім обставин, яких не потрібно доказувати. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
При зазначених обставинах даної адміністративної справи, на підставі наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, і керуючись ст. ст. 122, 251, 258, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 6, 11, 69-71, 99, 100, 104, 158-160, 162-163 КАСУ, суд, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора дорожньо – патрульної служби батальйону дорожньо – патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Дніпропетровська ОСОБА_2 про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська. Для цього протягом десяти днів з дня проголошення постанови подається заява про її апеляційне оскарження. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження подається апеляційна скарга. Також апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: М.Ю. Петешенкова