ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
10.08.06 Справа № 01/9-71А
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Правекс-банк”, м.Київ № 24636/12 від 04.04.2006р.
на постанову Господарського суду Волинської області від 16.03.2006р.
у справі № 01/9-71А
за позовом Акціонерного комерційного банку „Правекс-банк”, м.Київ
до Виконавчого комітету Ковельської міської ради, м.Ковель
про визнання права користування, зобов”язання надання дозволу на перепланування
За участю представників сторін:
від позивача: Бордіян А.І. –начальник кредитного відділу Львівської обласної дирекції, довіреність № 608/Д від 14.06.2006р.
від відповідача: не з”явився.
Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Волинської області від 16.03.2006р. у справі № 01/9-71А відмовлено у задоволенні позову АКБ «Правекс-Банк», м.Київ до Виконавчого комітету Ковельської міської ради, м.Ковель про визнання права на використання квартири № 15 у будинку № 144 по вул.Незалежності у м.Ковелі Волинської області у власній господарській діяльності Банку згідно з статутними цілями; зобов'язання виконкому Ковельської міської ради надати дозвіл на перепланування квартири № 15 у будинку № 144 по вул.Незалежності у м.Ковель для пристосування цієї квартири під територіально-відокремлене безбалансове відділення Банку з благоустроєм прилеглої території; виключення квартири з житлового фонду та погодження розміщення в ній відділення Банку.
При прийнятті постанови місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності із ст.8 Житлового кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 Житлового кодексу України, згідно з якою такими органами є виконавчий комітет обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів. В порушення Правил забудови міста Ковеля, затверджених рішенням Ковельської міської Ради № 10/23 від 23.04.2003р., позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження згоди власників суміжних квартир на переобладнання.
Скаржник, позивач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, позовні вимоги задоволити з підстав. наведених в апеляційній скарзі.
Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав, уповноваженого представника у судове засідання не скерував, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова місцевого господарського суду – скасуванню, з наступних підстав.
З метою організації територіально відокремленого безбалансового відділення АКБ „Правекс-Банк" (надалі - ТВБВ) у м.Ковелі, Волинської області 15.05.2003р. між компанією Consultants limited», як орендодавцем, та АКБ „Правекс-Банк", як орендарем, було укладено договір оренди № 376/48, згідно з п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди квартиру, що знаходиться за адресою: м.Ковель Волинської області, вул.Незалежності, буд.144, кв.15, загальною площею 44,3 кв.м.
Факт прийому-передачі приміщення оформлено актом від 15.05.2003р.
Відповідно до пунктів 1.4.2, 3.2.4 договору АКБ "Правекс-Банк" зобов'язувався від свого імені оформити всі необхідні документи щодо переведення приміщення в нежилий фонд та здійснити капітальний ремонт приміщення.
11.01.2005р. АКБ "Правекс-Банк" направив до виконавчого комітету Ковельської міської ради листа № 153/40 із проханням надати дозвіл на реконструкцію приміщення під відділення Банку та перевести квартиру до нежитлового фонду.
31.01.2005р. виконавчий комітет Ковельської міської ради листом № 3.16-44 відмовив Банку у наданні дозволу на переобладнання квартири № 15 по вул.Незалежності, 144 під відділення Банку у зв'язку з відсутністю письмової згоди власників суміжних квартир на переобладнання.
Вважаючи відмову відповідача незаконною, такою, що порушує його права та законні інтереси, позивач 30.01.2006р. звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про визнання за ним права на використання квартири № 15 в будинку № 144 по вул.Незалежності у м.Ковелі Волинської області, яка знаходиться в оренді Банку, у власній господарській діяльності згідно із статутними цілями; зобов'язання відповідача надати АКБ "Правекс-Банк" дозвіл на перепланування квартири, розташованої за адресою м.Ковель Волинської області, вул.Незалежності, 144, кв.15, для пристосування цієї квартири під ТВБВ з благоустроєм прилеглої території, виключення квартири з житлового фонду та погодження розміщення в ній відділення Банку.
Постановою Господарського суду Волинської області від 16.03.2006р. у даній справі в задоволенні позовних вимог Банку було відмовлено, у зв'язку з тим, що позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження згоди власника будинку та власників суміжних квартир на переобладнання квартири № 15 в будинку № 144 по вул.Незалежності у м.Ковелі Волинської області.
Однак, при винесенні оскаржуваної постанови Господарський суд Волинської області не врахував те, що чинним законодавством України не заборонено використовувати квартири для здійснення підприємницької діяльності і розташовувати в них офіси.
Так, позивач, як орендар квартири, відповідно до ст.395 ЦК України, має речове право на орендовану квартиру (майно), а саме: право володіння, право користування.
Статтею 4 Закону України „Про власність" передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Таким чином, відповідно орендар, позивач у справі, має право володіти та користуватися орендованим майном, а відтак і використовувати його для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності. При цьому слід врахувати, що квартира надавалась позивачу в оренду саме для статутних цілей, тобто для розміщення відділення Банку.
Відповідно до ст.6 зазначеного Закону та ст.320 ЦК України, власник має право використовувати належне йому майно для здійснення підприємницької діяльності.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Стаття 42 Конституції України гарантує право кожного займатися не забороненою законом підприємницькою діяльністю.
Таким чином, власники суміжних квартир не вправі вирішувати питання використання іншої квартири, оскільки таке право належить лише власнику цієї квартири, який вирішив надати її в оренду Банку для влаштування в ній офісу Банку.
Однак, суд першої інстанції залишив ці обставини без уваги і в оскаржуваній постанові посилається на відсутність згоди власників суміжних квартир.
Враховуючи наведене та те, що чинне законодавство України не містить норм, які б забороняли використання квартир для здійснення господарської діяльності непромислового характеру і, зокрема, для розміщення в них ТВБВ банківських установ, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач, як орендар квартири № 15 у будинку № 144 по вул.Незалежності у м.Ковель Волинської області, має право використовувати квартиру під ТВБВ.
Статтею 396 ЦК України, передбачено право особи, яка має речове право на чуже майно, на захист свого речового права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень гл.29 ЦК України.
Статтею 392 ЦК України передбачає право власника (і орендаря) захищати своє порушене право шляхом пред'явлення позову про визнання права власності.
Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав та інтересів може бути визнання права.
Однак, вищезазначені норми чинного законодавства були залишені судом першої інстанції поза увагою, що призвело до винесення неправомірної, необґрунтованої постанови.
З огляду на викладене, постанова Господарського суду Волинської області у даній справі підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права.
Тому керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задоволити.
Скасувати постанову Господарського суду Волинської області віл 16.03.2006р. у справі № 01/9-71А.
Позов задоволити.
Визнати право АКБ „Правекс Банк” на використання квартири № 15 в будинку № 144 по вул.Незалежності у м.Ковелі Волинської області, яка знаходиться в оренді Банку, у власній господарській діяльності згідно із статутними цілями; зобов'язати Виконавчий комітет Ковельської міської ради надати АКБ "Правекс-Банк" дозвіл на перепланування квартири, розташованої за адресою м.Ковель Волинської області, вул.Незалежності, 144, кв.15, для пристосування цієї квартири під територіально-відокремлене безбалансове відділення з благоустроєм прилеглої території; виключити зазначену квартиру з житлового фонду та погодити розміщення в ній відділення Банку.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.