ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

10.08.06                                                                                           Справа  № 7/76-2006

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород № 11775/9/10 від 15.05.2006р.

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2006р.

у справі № 7/76-2006

за позовом підприємця Піпаш Марії Миколаївни, м.Ужгород

до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород

про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 30.08.2005р. № 0000841742/0/2178/17-1/2988300364/18691 про визначення податкового зобов”язання по податку на додану вартість у сумі 9326,12 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бачинська А.В. –представник, довіреність від 21.10.2005р. № 4028.

від відповідача: Рущак І.В. - головний державний податковий інспектор, довіреність від 07.08.2006р. № 20867/9/10.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2006р. у справі № 7/76-2006 позов підприємця Піпаш Марії Миколаївни, м.Ужгород до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді, м.Ужгород про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 30.08.2005р. № 0000841742/0/2178/17-1/2988300364/18691 про визначення податкового зобов”язання по податку на додану вартість у сумі 9326,12 грн. задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.08.2005р. № 0000841742/0/2178/17-1/2985300364/18691 в частині суми 8580,32 грн., з яких 5948,93 грн. - основний платіж, 2631,39 - штрафні санкції, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а у позові - відмовлено.

Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що відповідачем безпідставно нараховано позивачу 5948,93 грн. податку на додану вартість та застосовано 2631,39 грн. штрафних санкцій, оскільки витрати на поліпшення орендованих складських приміщень правомірно та за наявності підтверджуючих документів віднесено позивачем до витратної частини об'єкту оподаткування прибутковим податком з громадян; натомість донарахування 543,69 грн. податку та застосування штрафної санкції в сумі 202,11 грн. здійснено відповідачем правомірно за порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4 та пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо порядку формування податкового кредиту.

Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду частково не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду в частині задоволення позову скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у запереченні на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти вимог і доводів апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, доводи позивача, наведені у запереченні на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, з наступних підстав.

Спірне податкове повідомлення-рішення від 30.08.2005р. № 0000841742/0/2178/17-1/2985300364/18691 про визначення підприємцю Піпаш Марії Миколаївнї, м.Ужгород податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9326,12 грн. (в т.ч. 6492,62 грн. –основний платіж, 2833,50 грн. - штрафні санкції) прийнято Державною податковою інспекцією у м.Ужгороді за результатами перевірки дотримання позивачем (акт від 26.08.2005р. № 68/17-119/2985300364) вимог податкового законодавства за період з 23.01.2004р, по 30.06.2005р., яким встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог: пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" у зв'язку з неправомірним віднесенням підприємцем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 222,60 грн. на підставі неналежно оформленої податкової накладної від 31.03.2004р. № 5; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум ПДВ (5948,93 грн.), сплачених у вартості придбаних будівельних матеріалів для ремонту орендованих приміщень на загальну суму 29744,66 грн. (без ПДВ), вартість яких не відноситься до складу витрат виробництва (обігу); п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” по причині невірного визначення бази оподаткування поставки товарів (робіт, послуг), а саме реалізовано товари на загальну суму 114806,70 грн. (в т.ч. ПДВ 22961,34 грн.) по ціні, нижчій за їх собівартість, в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 321,09 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції, яка діяла на час формування підприємцем податкового кредиту у періоді 2004 року - І кварталу 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом від здійснення підприємницької діяльності вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Правовими приписами п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилом пп.5.2.10 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп.8.7.1 п.8.7 статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно з пп.8.8.1 п.8.8 ст.8 цього ж Закону у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості: відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди); створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта. (пп.8.8.2 п.8.8 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств").

За умовами наявних у матеріалах справи договорів оренди складських приміщень орендар, позивач у справі, мав право самостійно здійснювати поточний і капітальний ремонт приміщень, що орендуються протягом строку дії договорів оренди.

Наявними у матеріалах справи доказами, зокрема накладними на придбання будівельних матеріалів, податковими накладними, актами виконаних робіт, актами на списання будівельних матеріалів, використаних на ремонт орендованих приміщень, витягом із книги придбання товарів (робіт, послуг) та додатковими угодами до договорів оренди складських приміщень підтверджується правомірність віднесення позивачем до складу витратної частини об'єкту оподаткування прибутковим податком від результатів своєї підприємницької діяльності у контексті наведених вище приписів Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" витрат на поліпшення орендованих основних фондів у сумі 29744,64 грн.

Твердження скаржника про те, що на момент перевірки були відсутніми підтверджуючі витратні документи не заслуговує на увагу, оскільки у п.1.10 акту перевірки від 26.08.2005р. № 68/17-119/2985300364, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, зазначено, що накладні, податкові накладні на придбання товару за період 2004-2005рр. були перевірені вибірковим методом, а не суцільним порядком.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності твердження відповідача про неправомірність віднесення вартості придбаних позивачем будівельних матеріалів до валових витрат у охопленому перевіркою періоді та неправомірності виключення відповідачем з податкового кредиту позивача сум ПДВ у розмірі 5948,93 грн., сплачених у вартості придбаних будівельних матеріалів, оскільки витрати на поліпшення орендованих складських приміщень правомірно та за наявності підтверджуючих документів віднесено позивачем до витратної частини об'єкту оподаткування прибутковим податком з громадян.

Апеляційним господарським судом враховано, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності нарахування відповідачем суми податку на додану вартість у розмірі 543,69 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 202,11 грн. за порушення вимог п.4.1 ст.4 та пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо порядку формування податкового кредиту позивачем не оспорюється.

Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, правомірності спірного податкового повідомлення-рішення в скасованій частині суми 8580,32 грн. визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, де 5948,93 грн. - основний платіж, 2631,39 грн. - штрафні санкції, не доведено.

З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2006р. у справі № 7/76-2006 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Процик Т.С.

Суддя                                                                                          Галушко Н.А.