Справа № 344/3866/20 

Провадження № 1-кп/344/617/20 

У Х В А Л А

27 травня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, суд 

В С Т А Н О В И В: 

Обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор в судовому засіданні подала письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 60 днів, посилаючись на ризики визначені ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не відпали, зокрема, щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, можливості незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані в судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення. 

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_4 вважає, що клопотання прокурора є недостатньо вмотивованим, ризики не довденими, просить задоволити його частково та з урахуванням характеристики обвинуваченого, його майнового стану просить зменшити визначений розмір застави.

Обвинувачений підтримує думку захисника.

Суд звертає увагу, що на даний час судове провадження ще не розглянуто.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

Зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, наявні ризики, які передбачені ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків в даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, на переконання суду, виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обставини, що слугували підставою застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.

Оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, суд вважає, що клопотання прокурора слід задоволити, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою слід продовжити на строк до 60 днів. 

Крім того суд зауважує, що запобіжний захід обвинуваченій тримання під вартою застосовано з визначенням розміру застави, яка може бути внесена як обвинуваченим так і іншою особою в будь-який момент під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.176-178, ст.ст.183, 194, ст.331, ст.369-372 КПК України, суд, - 

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити термін тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 25 липня 2020 року з визначенням розміру застави в сумі 105 100 (сто п`ять тисяч сто) гривень відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 березня 2020 року. 

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику УВП №12.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_1