ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА             

                  

08.08.06                                                                                           Справа  № 10/60

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого-судді                                        Галушко Н.А.

суддів                                                            Давид Л.Л.

                                                                      Юрченко Я.О.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємця Хроменкова Юрія Миколайовича, м. Рівне від 14.04.2006 року (далі ПП Хроменков Ю.М.,    м. Рівне)

на постанову Господарського суду Рівненської області від 04.04.2006 року

у справі № 10/60

за позовом: ПП Хроменков Ю.М., м. Рівне

до відповідача: Рівненська ОДПІ, м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

За участю представників сторін:

від позивача –Хроменков Ю.М. –підприємець, Масюк Е.І. - адвокат

від відповідача –Бухта Н.А. –заступника начальника юридичного відділу, Опанасик А.О. –державний податковий інспектор юридичного управління.

Права та обов’язки сторонам спору у відповідності до ст.ст. 49,51 КАС України роз’яснено.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 04.04.2006 року у справі № 10/60 у задоволені позовних вимог ПП Хроменков Ю.М., м. Рівне до Рівненської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення № 0000471742/0 від 09.02.2005 року, відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що перейшовши на спрощену систему оподаткування, позивач протягом усього періоду, аж до анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість мав статус платника податку на додану вартість; податковим органом правомірно встановлено, що позивач порушив пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку з неподанням до податкового органу декларацій по податку на додану вартість за період з І кв. 2003 року по 25.11.2005 року.

ПП Хроменковим Ю.М., м. Рівне подано апеляційну скаргу від 14.04.2006 року, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги –визнати нечинним податкове повідомлення –рішення  № 0000471742/0 від 09.02.2006 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови невірно застосовано норми пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4,      пп. 17.1.1, пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 6 Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»та ст.. 72 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Рівненською ОДПІ проведено планову документальну перевірку підприємця Хроменкова Ю.М. з питань дотримання податкового законодавства, про що складено акт перевірки № 18 від 30.01.2006 року.

На підставі даного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000471742/0 від 09.02.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 44976,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість та неподання до податкового органу декларацій по податку на додану вартість за період з І кв. 2003 року по 25.11.2005 року, за що позивачу донараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 28624,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16352,00 грн..

Як встановлено судом першої інстанції, ПП Хроменков Ю.М., як суб’єкт підприємницької діяльності зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської ради 06.06.1997 року. Як платник податку на додану вартість зареєстрований ДПІ у м. Рівне 06.07.1998 року та отримав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за          № 77854461.

14.03.2000 року позивачем подано до ДПІ у м. Рівне заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності згідно Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»на ІІ квартал 2000 року. При цьому у графі бланку заяви щодо здачі (прийняття) свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість підприємець проставив прочерк —тобто, відмовився від здачі такого свідоцтва.

В подальшому, після отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, підприємець при здійсненні підприємницької продовжував подавати декларації по податку на додану вартість до проведення документальної перевірки 20.03.2003 року. Окрім того, позивач власноручно подав до податкового органу заяву про встановлення податкового (звітного) періоду по сплаті податку на додану вартість в один квартал, починаючи з 01.01.2002 року.

В ході інвентаризації по платниках податку на додану вартість суб’єкту підприємницької діяльності Хроменкову Ю.М. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 77854461 від 06.07.1998 року в складі комісії Рівненської ОДПІ згідно акту № 77 від 25.11.2005 року, в зв’язку з тим, що підприємець не подавав до Рівненської ОДПІ податкову звітність протягом 12 послідовних податкових місяців.

Приймаючи постанову у даній справі, господарський суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року № 507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»визначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на додану вартість і після переходу до неї прийняли рішення про те, що вони згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є платниками податку на додану вартість, подають до відповідного органу державної податкової служби заяву про скасування реєстрації їх як платників податку на додану вартість і здають відповідне свідоцтво.

Посилання скаржника на ту обставину, що свідоцтво платника податку ним здано в податковий орган разом із заявою про перехід на спрощену систему оподаткування належними та допустимими доказами не підтверджена, в зв’язку з чим не може бути підставою для скасування судового рішення.  

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що перейшовши на спрощену систему оподаткування, позивач протягом усього періоду аж до анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, мав статус платника податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Відповідно до пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п’ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Рівненської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:

1.          Постанову Господарського суду Рівненської області від 04.04.2006 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя                                                                      Галушко Н.А.

Суддя                                                                                          Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Юрченко Я.О.