Справа №2-1444/2007 року

РІШЕННЯ

іменем України

14 березня 2007 року                                   Фрунзенський районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Ральченка І.М. при секретарі Пономаренко О.П. розглянув у  відкритому   судовому  засіданні  цивільну  справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа: Опікунська рада Фрунзенської районної ради м.Харкова про відібрання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у якому вказала, що з відповідачем ОСОБА_2 мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після залишення сім'ї чоловіком ОСОБА_2 залишилися проживати з нею. У червні 2006 року позивачка направила сина ОСОБА_3 до дитячого табору, а 01.07.2006 року відповідач ОСОБА_2 самочинно забрав сина не узгодивши з нею свої дії. На цей час дитина знаходиться у родині відповідачів.  Просила відібрати у відповідачів сина ОСОБА_3 та повернути його їй.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов, просила задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, вказав, що забрав дитину ОСОБА_3 з дитячого табору на його прохання, після чого відправив позивачці СМС-повідомлення про те, що дитина знаходиться з ним. Крім того, вказав, що мати дитини не дбає про його виховання та навчання, оскільки на початку 2006 року направила його до дитячого психоневрологічного санаторію, необхідності в якому не було, через що дитина стала гірше навчатися. Крім того, мати дитини не відвідувала його в санаторії та під час знаходження у дитячому таборі.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не визнали позов, вказали, що вони не утримували дитину, їх онук ОСОБА_3 залишався з батьком та ними за своєю волею.

Представник 3-ї особи залишила вирішення спірного питання на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Батьками неповнолітнього ОСОБА_2, 10.07.2006 року є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2

У 2005 році, після фактичного розірвання шлюбно-сімейних відносин між сторонами, ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стала проживати окремо.

Із копій рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 10.01.2006 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 та рішення від 29.11.2005 року про зобов'язання укласти окремий договір найму на родину у складі: ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5, вбачається, що місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 було визначене за згодою батьків та дитина проживала з матір'ю.

01.07.2006 року відповідач ОСОБА_2 самостійно змінив місце постійного проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, що підтверджується його поясненнями у судовому засіданні, де він вказав, що свої наміри забрати дитину він з дружиною ОСОБА_1 не узгоджував, а повідомив дружині після того, як забрав дитину з дитячого табору.

У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 пояснили, що на цей час, відводять та забирають онука ОСОБА_3 із школи, іншим чином беруть участь у його вихованні та проживають однією сім'єю з сином - відповідачем ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_3. Враховуючи

2

викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рівні з відповідачем ОСОБА_2 беруть участь в самочинній зміні місця проживання малолітнього ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 самочинно, без згоди ОСОБА_1, змінили місце проживання малолітнього ОСОБА_3, який за законом проживав з матір'ю.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 162 СК України, дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я.

Судом не виявлено обставин за яких проживання дитини з матір'ю може створити небезпеку для її життя та здоров'я.

Судом не приймаються доводи відповідача ОСОБА_2, який вказав, що ОСОБА_1 діяла всупереч інтересам дитини, а саме безпідставно помістила дитину до дитячого психоневрологічного санаторію. Зазначене спростовуються оглянутою у судовому засіданні медичною карткою малолітнього ОСОБА_3, із змісту якої вбачається, що направлення дитини до психоневрологічного санаторію було здійснено за рекомендацією лікаря-невропатолога на підставі виявленої хвороби дитини.

У судовому засіданні, на підставі ст. 171 СК України, в присутності педагога був вислуханий малолітній ОСОБА_2, який не заперечував, що під час проживання із матір'ю вона добре з ним поводилася, виховувала та утримувала його, проте висловив бажання проживати з батьком.

Суд вважає, що бажання дитини проживати з батьком, не може бути враховане судом при розгляді зазначеної справи, оскільки предметом зазначеного спору не є визначення місця проживання дитини, де його думка повинна бути врахована судом.

Судові витрати розподіляються судом відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Рішення в частині відібрання дитини та повернення її позивачці підлягає негайному виконанню, згідно ст. 367 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 162 СК України, ст. ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 367 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_3, 1996 року народження у ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4.

Повернути малолітнього ОСОБА_3, 1996 року народження матері ОСОБА_1 за попереднім місцем проживання: м.Харків, АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 5 (п'ять) грн. 33 коп. з кожного.

Рішення в частині відібрання дитини та повернення матері підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя