ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/9016/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - компанія Quickom Limited (Квікком Лімітед),

представник позивача - не з`явився,

відповідач 1 - Національний банк України,

представник відповідача 1 - Перетятько С.М. (посвідчення від 06.12.2019 № 297),

відповідач 2 - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива",

представник відповідача 2 - не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Компанія Serrant Limited (Серрант Лімітед),

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - не з`явився,

скаржник - товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс",

представник скаржника - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс" (далі - Товариство)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 (головуючий суддя: Калатай Н.Ф., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.),

у справі № 910/9016/16

за позовом компанії Quickom Limited (Квікком Лімітед; далі - Компанія)

до Національного банку України (далі - НБУ);

публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(далі - Банк),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Компанія Serrant Limited (Серрант Лімітед)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

про розірвання договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до НБУ та Банку про розірвання кредитного договору від 04.06.2016 №12/09/6.

Позовна заява була обґрунтована необхідністю розірвання кредитного договору від 04.06.2014 №12/09/6 у зв`язку із настанням істотної зміни обставин, за яких укладався цей кредитний договір, а саме: віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та загострення соціальної та економічної ситуації на сході України. В подальшому Компанією подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої позивачем також зазначено як підставу для розірвання кредитного договору від 04.06.2014 №12/09/6 - загострення соціальної та економічної ситуації на сході України.

Короткий зміст судових рішень у справі

Господарським судом міста Києва рішенням від 13.05.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що сама по собі наявність у Компанії інтересу щодо зміни оціночної вартості ліквідаційної маси Банку не може бути покладена в основу позовних вимог про розірвання кредитного договору, укладеного для збереження ліквідності між НБУ та Банком.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство неодноразово зверталось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 Товариству було, зокрема: поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2019; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2019.

Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 13.01.2020 закрито провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла на момент винесення судових рішень; далі - ГПК України). Суд дійшов висновку про безпідставність посилань Товариства на порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та зазначив, що Товариство є акціонером Банку, а не учасником спору про право, яке є предметом розгляду у справі № 910/9016/16. Водночас суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, про те, що укладення товариством договору може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права учасника такого товариства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 та передати справу № 910/9016/16 на розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Водночас Товариство просить залучити його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Так, згідно з доводами Товариства, воно є власником Банку відповідно до статуту, а тому кожна проста акція надає акціонеру - її власнику однакову сукупність прав, включаючи право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди).

Товариство зазначає, що розгляд цієї справи має велике значення для нього, а тому вважає за необхідне взяти участь у такому розгляді.

При цьому, зазначаючи про право на оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, Товариство посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 № 911/564/18.

Доводи інших учасників справи

Від Банку надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначає, що Товариством не доведено, що рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі № 910/9016/16 прийнято про права інтереси та обов`язки Товариства, а тому просить ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Від НБУ також надійшов відзив на касаційну скаргу, який мотивований відсутністю вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та обов`язки Товариства. Також НБУ зазначає, що Товариство не є суб`єктом оскарження в розумінні статті 254 ГПК України, а тому апеляційний господарський суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України. Водночас НБУ просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 залишити без змін.

Встановлені судами обставини

Компанія звернулась з позовною заявою про розірвання укладеного між відповідачами кредитного договору від 04.06.2014 № 12/09/6.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Quickom Limited (Квікком Лімітед) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі № 910/9016/16.

Товариство також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити його як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/9016/16 від 13.05.2019 і ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 апеляційну скаргу Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі № 910/9016/16 повернуто без розгляду у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 10.06.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/9016/16.

Товариство вдруге звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити його як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/9016/16 від 13.05.2019 і ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 апеляційну скаргу Товариства залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали доказів про сплату судового збору в сумі 2 067,00 грн.

02.12.2019 від Товариства надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій було зазначено про долучення до неї оригіналу платіжного доручення від 29.11.2019 № 29-196426/1 на суму 2 067,00 грн.

До вказаної заяви відповідного платіжного доручення додано не було, що підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 № 09.1-26/538/19, проте при перевірці відомостей щодо сплати судового збору Товариством апеляційним судом встановлено, що автоматизована система документообігу суду КП «ДСС» містить відомості про сплату апелянтом платіжним дорученням від 29.11.2019 № 29-196426/1 судового збору за подачу цієї апеляційної скарги у справі № 910/9016/16 у сумі 2 067,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019: Товариству поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2019 у справі № 910/9016/16; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2019; апелянту та учасникам судового процесу запропоновано надати суду письмові пояснення щодо власних правових позицій з питання наявності у апелянта права на оскарження судового рішення у справі № 910/9016/16 та встановлено строк для їх подання - до 24.12.2019;

27.12.2019 до суду від НБУ надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає про відсутність у Товариства права на апеляційне оскарження рішення суду у цій справі, оскільки оскаржуваним рішенням суд не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта, та просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства.

Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 13.01.2020 закрито провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд дійшов висновку про безпідставність посилань Товариства на порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та зазначив, що Товариство є акціонером Банку, а не учасником спору про право, яке є предметом розгляду у справі № 910/9016/16. Водночас суд апеляційної інстанції врахував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, про те, що укладення товариством договору може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права учасника такого товариства.

Предметом розгляду цього спору є питання про наявність або відсутність права Товариства на звернення з апеляційною скаргою у справі № 910/9016/16.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

За змістом частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, частиною першою статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або рішення містить судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмета та підстав позову.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, що означає, що скаржник має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним

Водночас, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

А тому в апеляційній скарзі має бути чітко зазначено, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, про які саме та яким чином прослідковується та співвідноситься правовий зв`язок вирішених правовідносин між сторонами з правами, інтересами та (або) обов`язками особи, що не брала участі у цій справі.

Доведення цих обставин покладено на скаржника, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина друга статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Суди встановили, що предметом позовних вимог була вимога Компанії про розірвання укладеного між НБУ та Банком кредитного договору від 04.06.2014 № 12/09/6.

Рішенням господарського суду міста Києва у задоволенні позову було відмовлено. Суд дійшов висновку про те, що сама по собі наявність у Компанії QUICKCOM LIMITED інтересу щодо зміни оціночної вартості ліквідаційної маси Банку не може бути покладена в основу позовних вимог про розірвання кредитного договору, укладеного для збереження ліквідності, між Національним Банком України та ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА".

Поряд з цим обставин щодо прав та інтересів інших осіб, у тому числі прав і інтересів Товариства, щодо предмета спору (розірвання кредитного договору від 04.06.2014 № 12/09/6), а також обставин участі Товариства в укладенні та виконанні цього договору або інших угод судами не встановлено.

Крім цього, як встановив апеляційний суд, звертаючись з апеляційною скаргою, Товариство стверджувало, що судові рішення у справі № 910/9016/16 безпосередньо стосуються його прав та інтересів як акціонера Банку.

У касаційній скарзі Товариство також зазначає про те, що воно є власником Банку відповідно до статуту, а тому кожна проста акція надає акціонеру - її власнику однакову сукупність прав, включаючи право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частину (дивіденди).

Проте акціонер (учасник) господарського товариства не наділений суб`єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства та не вправі звертатися до суду за захистом прав, інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства, а також самого товариства поза відносинами представництва.

За договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).

Тобто укладення Банком договору може порушувати права та інтереси цього Банку, а не його акціонера, тому Товариство як акціонер Банку не є учасником спору про право, що є предметом розгляду у цій справі.

У зв`язку з викладеним Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що оскарженим судовим рішенням місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, не вирішувалося, а правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі, не стосуються прав, інтересів чи обов`язків Товариства.

У свою чергу, відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Окрім того, посилання Товариства на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 911/564/18, не приймається Судом, оскільки він стосується порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині розгляду касаційної скарги, що виходить за межі повноважень апеляційного господарського суду.

Разом з тим Суд приймає відповідні доводи викладені у відзивах на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, установивши, що у рішенні господарського суду міста Києва від 13.05.2019 не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційного господарського суду, оскільки вони не спростовують встановленого судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки обставин, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Водночас з урахуванням відмови у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 Суд відхиляє клопотання про вступ Товариства у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Судові витрати

У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315 ГПК України (у редакції, що діяла на момент винесення судових рішень), Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 зі справи № 910/9016/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Сервіс"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко