ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №2-1786/05
7 липня 2008 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Щасної О.В.
при секретарі - Васильченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до Подільського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 21 жовтня 2002 року між ними та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, відповідно якого вони подарували належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 відповідачці. Посилаючись на те, що позивачі помилилися щодо природи даного правочину, а саме, будучи не обізнаними в галузі права вони вважали, що укладають договір довічного утримання, оскільки розраховували на матеріальну підтримку відповідачки та їх довічний догляд з її боку, отже при вчиненні правочину помилилися щодо обставин, які мають істотне значення, тому просять визнати цей договір недійсним.
В судовому засіданні позивачі, їх представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним
чином, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши пояснення позивачів, представника позивачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 21 жовтня 2002 року між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах якої діяла ОСОБА_5, був укладений договір дарування, відповідно якого позивачі подарували належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 відповідачці (а.с.4).
Згідно довідки ФЗ за № 1110 від 14.05.2008 року у вищевказаній квартирі зареєстровані позивачі, відповідачка (а.с.16).
В обгрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що вони помилилися щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки вважали, що укладають договір довічного утримання.
У відповідності до п.П Постанови Пленуму ВСУ України " Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 28 квітня 1978 року №3 (зі змінами від 25.12.1992 року №13, від 25.05.1998 року №15), під помилкою слід розуміти неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.
Відповідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, судом встановлено, що позивачі помилилися щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки вважали, що укладають договір довічного утримання, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, та ч.3 ст.215, ч.1 ст.229 ЦК України; п.П Постанови Пленуму ВСУ України " Про судову практику в справах про визнання угод недійсними від 28 квітня 1978 року №3 (зі змінами від 25.12.1992 року №13, від 25.05.1998 року №15), керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 213, 215, 218, 224, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 21 жовтня 2002 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 (сім) грн. 50 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про перегляд заочного рішення.