Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 210/2524/16-ц

провадження № 61-25590св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - державний нотаріус Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Донцова Наталія Юріївна,

особа, яка подала апеляційну скаргу- ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Амельчишин Олег Валерійович

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року, постановлену у складі судді Барильської А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - державний нотаріус Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Донцова Н. Ю.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх дядько, - ОСОБА_4 , після смерті якого вони звернулися до державного нотаріуса Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Донцової Н. Ю. для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, за правом представлення у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 їх батька, - ОСОБА_5 . У видачі такого свідоцтва їм, постановою нотаріуса

від 25 квітня 2016 року, було відмовлено, оскільки між спадкодавцем, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відсутній документально підтверджений факт родинних стосунків.

За таких обставин просили суд:

- встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , як рідним дядьком та племінницями;

- встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , як рідними братами;

- встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 , як рідними братом та сестрою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року, ухваленого у складі судді Вікторович Н. Ю., заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа, - Державний нотаріус Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори, - ОСОБА_7 про встановлення факту родинних відносин задоволено.

Встановлено факт родинних відносин:

- між ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як рідним дядьком та племінницями;

- між ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , як рідними братами;

- між ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 , як рідними братом та сестрою.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 та його покійним братом ОСОБА_5 і заявниками підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та дійшов висновку про те, що оскільки заявникам встановлення факту родинних відносин необхідно для оформлення спадщини після смерті їх рідного дядька, а можливості документально підтвердити факт родинних відносин у позасудовому порядку вони позбавлені, заява про встановлення факту родинних відносин є доведеною та обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня

2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_3 , на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2016 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, постановляючи 08 грудня 2016 року оскаржуване рішення, не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_3 , крім того не вбачається, що будь-які права апелянта порушені оскаржуваним рішенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_3 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2018 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не врахував того, що частина спірного домоволодіння по АДРЕСА_1 перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 , а отже заявники, на підставі оскаржуваного рішення, мають право звернення до суду з позовом по витребування у нього цієї частини домоволодіння.

Посилаючись на судові рішення у справі № 214/481/18 вказує, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2016 року створено несприятливі умови для нього щодо права власності, користування та розпорядження спірним домоволодінням.

Відзив на касаційну скаргу, у встановлений судом строк не подано

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

13 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу передано

судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як рідним дядьком та племінницями; між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як рідними братами; між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , як рідними братом та сестрою.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2015 року визнано дійсним договір купівлі-продажу № 117 від 14 березня 1999 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , посвідчений на спеціалізованій товарній біржі «Криворізька», відповідно до якого у власність ОСОБА_10 перейшло від ОСОБА_9 12/100 частини одноквартирного житлового будинку житловою площею 50,2 кв. м загальною площею 65,2 кв. м та від ОСОБА_11 38/100 частини одноквартирного житлового будинку житловою площею 56,2 кв м загальною площею 80,3 кв. м, який розташований за адресою АДРЕСА_1 (А1 ). Визнано за ОСОБА_3 право власності на 12/100 частини одноквартирного житлового будинку житловою площею 50,2 кв.м загальною площею 65,2 кв.м та на 38/100 частини одноквартирного житлового будинку житловою площею 56,2 кв.м загальною площею 80,3 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_1 (А1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу

від 11 грудня 2015 року скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі у редакції Кодексу, яка діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (діл - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня

1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 вважав, що вказував, що рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року стосується його інтересів та майнових прав на частину будинку

АДРЕСА_1 .

Підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , апеляційний суд не врахував, що той звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи

не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Саме такого до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , а у разі встановлення, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувались, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду.

Справа підлягає направленню до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня

2018 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович