Цивільна справа № 2-430-1/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Макуха А.А. при секретарі Лісовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення,

встановив:

В липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила вселити її до квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 5 вересня 1966 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 3 20 лютого 1988 року вона була зареєстрована та стала проживати разом з відповідачем ОСОБА_2 в спірній квартирі АДРЕСА_1. Спірна квартира була ними приватизована і 16 лютого 1998 року ними було отримано Свідоцтво про право власності на житло в рівних долях, видане відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва згідно з розпорядженням № 18370 від 16.02.1998 року та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 3 березня 1998 року у реєстрову книгу за № 2337.

15 лютого 2007 року вона уклала договір дарування з своєю племінницею ОСОБА_3, посвідчений в цей же день державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Волковою С.М. за реєстровим № 3-379 та зареєстрованим в БТІ м. Києва 19.12.2007 року, згідно з яким відповідачка ОСОБА_3 стала власником 1Л частини спірної квартири АДРЕСА_1.

Але вона і після укладення договору дарування продовжувала проживати в спірній квартирі АДРЕСА_1 та не знімалася з реєстрації по цій адресі.

5 червня 2008 року вона розірвала шлюб із відповідачем ОСОБА_2, але ще до розірвання шлюбу, а саме 7 квітня 2008 року відповідач замінив замки на вхідних дверях, не впускає її до квартири, чим створює перешкоди у користуванні житлом, позивач просила про задоволення позову.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила про їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав та проти його задоволення заперечував.

Відповідач ОСОБА_3 позов підтримала та проти його задоволення не заперечувала.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно  до ч.  2  ст.  41   Конституції України право  приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За  правилами  статтей   57,   60,   71   Сімейного  Кодексу  України   особистою приватною власністю дружини (чоловіка) вважається: майно, набуте нею (ним) до

шлюбу, або під час шлюбу за належні особисті кошти, або за договором дарування чи в порядку спадкування.

Майно нажите подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленністю між ними.

Судом встановлено, що 5 вересня 1966 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 3 20 лютого 1988 року вона була зареєстрована та стала проживати разом з відповідачем ОСОБА_2 в спірній квартирі АДРЕСА_1. Спірна квартира була ними приватизована і 16 лютого 1998 року ними було отримано Свідоцтво про право власності на житло в рівних долях, видане відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва згідно з розпорядженням № 18370 від 16.02.1998 року та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 3 березня 1998 року у реєстрову книгу за № 2337.

15 лютого 2007 року вона уклала договір дарування з своєю племінницею ОСОБА_3, посвідчений в цей же день державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Волковою С.М. за реєстровим № 3-379 та зареєстрованим в БТІ м. Києва 19.12.2007 року, згідно з яким відповідачка ОСОБА_3 стала власником ХА частини спірної квартири АДРЕСА_1.

Але вона і після укладення договору дарування продовжувала проживати в спірній квартирі АДРЕСА_1 та не знімалася з реєстрації по цій адресі.

5 червня 2008 року вона розірвала шлюб із відповідачем ОСОБА_2, але ще до розірвання шлюбу, а саме 7 квітня 2008 року відповідач замінив замки на вхідних дверях, не впускає її до квартири, чим створює перешкоди у користуванні житлом.

Згідно довідки форми №3 від 28.05.2008 року Комунального підприємства КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» структурного підрозділу ВСП «Залізничний» у спірній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Оскільки відповідач ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди щодо вселення у спірну квартиру, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки 51 грн. державного мита.

Керуючись ст. 41 Конституції України, статтями 405 ч. 1 ЦК України, статтями 209, 212-215, 218 ЦПК України, статтями 156 Житлового кодексу України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3   про вселення - задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 1/2 частина якої належить на праві власності ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано апеляційному суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарженні