Єдиний унікальний номер 234/9372/19

Номер провадження 22-ц/804/1100/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.

суддів: Папоян В.В., Біляєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмут Донецької області апеляційну скаргу приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової Вікторії Олександрівні на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової Вікторії Олександрівни, третя особа: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії (справа № 234/9372/19, суддя Костюковов Д.Г., повне судове рішення складено 02 грудня 2019 року в місті Краматорськ Донецької області),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової Вікторії Олександрівни про зобов`язання вчинити певні дії, який мотивовано наступним.

25 жовтня 2013 року він уклав договір позики із ОСОБА_3 . В той же день в забезпечення виконання умов договору позики, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки.

Предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,0600 га кадастровий номер 1412945600:00:002:0355 в АДРЕСА_1 та житловий будинок, що розташований на вказаній земельній ділянці з надвірними будівлями.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов договору позики, станом на 17 червня 2015 року у нього виникла заборгованість в сумі 162 708,94 грн.

Заочним рішенням Краматорського міського суду від 25 вересня 2015 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором позики, було звернуто стягнення на нерухоме майно, яке визначене за договором іпотеки. Вказане рішення суду набрало законної сили.

За цим рішенням він ( ОСОБА_1 ) наділений правом продажу предмету іпотеки з усіма правомочностями на отримання відповідних документів. В теперішній час він позбавлений можливості здійснити продаж предмету іпотеки, оскільки ОСОБА_3 , у якого перебували правовстановлюючі документи, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На прохання позивача видати правовстановлюючі документи, приватний нотаріус Мельникова В.О. надала письмову відповідь про неможливість видачі дублікатів вищевказаних документів, оскільки він ( ОСОБА_1 ) не входить до кола осіб, які мають право отримання.

Позивач просив ухвалити рішення, яким зобов`язати приватного нотаріуса Мельникову Вікторію Олександрівну видати йому правовстановлюючі документи на земельну ділянку, площею 0,0600 га під кадастровим № 1412945600:00:002:0355 та житловий будинок з дворовими будівлями АДРЕСА_1 , для здійснення купівлі-продажу зазначених об`єктів нерухомості та здійснення законного права по відчуженню зазначених об`єктів нерухомості.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової Вікторії Олександрівни, третя особа: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов`язано приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникову Вікторію Олександрівну видати ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 1412945600:00:002:0355, розташовану в АДРЕСА_1 і на житловий будинок АДРЕСА_1 , необхідні для здійснення купівлі-продажу зазначених об`єктів нерухомості та здійснення права ОСОБА_1 по відчуженню вказаних об`єктів нерухомості.

Додатковим рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 20 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 768,40 грн.

Рішення мотивовано тим, що при відмові у вчиненні процесуальної дії, нотаріусом не було враховано заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 25 вересня 2015 року (справа 234/11038/15-ц, провадження № 2/234/4811/15), яке набрало законної сили. Вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 наділений правом на укладання від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених законодавством України дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Мельникова Вікторія Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд при винесенні рішення не врахував положення Закону України «Про нотаріат», якими встановлено коло осіб, які мають право отримати дублікат нотаріального документу. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідач зазначила, що правові норми Закону України «Про нотаріат» передбачають видачу дублікату лише в разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом. Перелік підстав видачі дубліката документа також є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відтак, на думку відповідача, іпотекодержатель не має права отримувати дублікат правовстановлюючого документа на предмет іпотеки, оскільки в ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки та йому не надано інших правомочностей, які б уходили до змісту права на продаж предмета іпотеки.

Зазначений правовий висновок висловлений об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 243/7935/16-ц, а також у постанові першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 243/5426/16-ц.

(а.с. 52 - 54).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Сторони та третя особа в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, але про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судовими повістками (а.с. 74,75,77).

Позивач та відповідач направили до апеляційного суду заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі (а.с. 76, 78 - 79).

Апеляційний суд вважав можливим розглянути справу за відсутністю учасників справи, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив наступні обставини справи.

25 жовтня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір позики.

В забезпечення виконання умов договору позики, 25 жовтня 2013 року між ними укладений договір іпотеки.

Предметом іпотеки - є земельна ділянка площею 0,0600 га кадастровий номер 1412945600:00:002:0355 в АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці з надвірними будівлями.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов договору позики, станом на 17 червня 2015 року виникла заборгованість в сумі 162 708,94 грн.

Заочним рішенням Краматорського міського суду від 25 вересня 2015 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором позики, було звернуто стягнення на нерухоме майно, визначене договором іпотеки.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

За цим рішенням позивач ОСОБА_1 наділений правом укладати від свого імені договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених законодавством України дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

26 квітня 2019 року представник позивача адвокат Бармін О.Д. звернувся до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової В.О. з заявою, в якій просив видати правовстановлюючі документи на вказаний предмет іпотеки.

Листом від 21 травня 2019 року приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Мельникової В.О. повідомила представника позивача, що іпотекодержатель ОСОБА_1 , відповідно до положень ч. 5 ст. 8, ст. 53 Закону України «Про нотаріат», не має право отримати дублікат правовстановлюючого документа.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусом не враховано, що повноваження ОСОБА_1 , як власнику майна, право на отримання дублікату правовстановлюючого документу надано судовим рішенням.

Однак, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов такого висновку через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Статтею 7 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської міських державних адміністрацій.

Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Так, у частині першій статті 53 Закону України «Про нотаріат» визначено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п`ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.

Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України «Про нотаріат», довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Пунктом 1.1 глави 22 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.

Наведені правові норми передбачають видачу дубліката лише у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом. Перелік підстав видачі дубліката документа є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

У випадку звернення до нотаріуса за отриманням дубліката нотаріального документа з інших підстав, ніж передбачені статтею 53 Закону України «Про нотаріат», зокрема, у зв`язку з отриманням права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу, у нотаріуса відсутні правові підстави для видачі банку дубліката нотаріально посвідченого документа.

Крім того, коло осіб, яким надано право отримати дублікат утраченого або зіпсованого документа, не підлягає розширювальному тлумаченню, оскільки порушуватиме права учасників відповідних правовідносин та нотаріальної таємниці, визначеної статтею 8 Закону України «Про нотаріат».

Отже, іпотекодержатель не має права на отримання дубліката правовстановлюючого документа на предмет іпотеки, оскільки статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки та йому не надано інших правомочностей, які б входили до змісту права на продаж предмета іпотеки.

У такому випадку правовстановлюючим документом (у розумінні документа, який підтверджує його право власності на предмет іпотеки) є відповідне судове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» визначено, що законодавчі та інші нормативного-правові акті, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України від 05 червня 2003 року № 898- IV «Про іпотеку» набрав чинності 01 січня 2004 року, Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» набрав чинності 01 січня 1994 року.

Приписи статті 38 Закону України «Про іпотеку» не конкурують із положеннями статей 8, 53 Закону України «Про нотаріат», оскільки їх предметні сфери застосування не перетинаються.

Норми щодо права продажу іпотеки (стаття 38 Закону України «Про іпотеку») та щодо процедури видачі дубліката нотаріально посвідченого документа (статті 8, 53 Закону України «Про нотаріат») мають різну правову природу.

Оскільки правові норми статті 38 Закону України «Про іпотеку» у повній відповідності до приписів статей 590, 591 ЦК України конкретизують звернення стягнення на предмет іпотеки у певний спосіб, тому належать до норм приватного права.

Натомість, положення Закону України «Про нотаріат» містять норми публічного права, до яких, у тому числі, належать правила, що регламентують підстави та процедуру видачі нотаріусом дублікатів нотаріальних документів. Зазначена особливість підкреслює відмінність предметних сфер застосування вищезазначених норм права.

З урахуванням вказаного, відсутні підстави для застосування темпорального правила щодо співвідношення положень статті 38 Закону України «Про іпотеку» та статей 8, 53 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, приватний нотаріус, вирішуючи питання про видачу дубліката нотаріального документа, має керуватися положеннями Закону України «Про нотаріат», зокрема, положеннями статей 49, 50, 53 цього Закону, та дотримуватися порядку збереження і розкриття нотаріальної таємниці, до якої згідно із вказаними правовими нормами належить й інформація, що міститься у дублікаті втраченого нотаріального документа.

Зазначені правові висновки висловлені Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 243/7935/16-ц (провадження № 61-18384св18), а також колегією суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 28 листопада 2018 року в справі № 243/5426/16-ц (провадження № 61-22530 св18) та у постанові від 05 грудня 2908 року в справі 243/656/17 (провадження № 61-25163св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішення справи суд 1 інстанції не врахував цих правових висновків Верховного Суду.

Помилковим є висновок суду й про те, що повноваження ОСОБА_1 отримувати дублікат правовстановлюючого документа надано заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 25 вересня 2015 року по справі № 234/11038/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звернення стягнення за договором позики на предмет іпотеки, оскільки в цьому судовому рішенні не йдеться мова про повноваження на отримання дублікатів таких документів від нотаріуса.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової В.О., третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії - видати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, житловий будинок з надвірними будівлями, відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.376 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приймає доводи апеляційної скарги стосовно неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Установивши, що суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позовних вимог про видачу ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 1412945600:00:002:0355, розташовану по АДРЕСА_1 , і на житловий будинок АДРЕСА_1 , неправильно застосувавши норми матеріального права і порушивши норми процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення про задоволення вимог з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, судові витрати, що пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1 152 грн. 60 коп. за подачу апеляційної скарги відповідачем - приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Мельникової Вікторії Олександрівні (а.с. 55), компенсуються відповідачу за рахунок позивача.

Відповідно до вимог абзацу 6 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, у разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової Вікторії Олександрівні задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 02 грудня 2019 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової Вікторії Олександрівни, третя особа: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Мельникової Вікторії Олександрівни, (РНОКПП НОМЕР_2 , юридична адреса: 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Дружби , 20) судовий збір у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1 152 (тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 коп.

Додаткове рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 лютого 2020 року вважати утратившим силу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено та долучено до матеріалів справи 26 травня 2020 року.

Головуючий суддя М.С. Будулуца

Судді: О.М. Біляєва

В.В. Папоян