№ 2-302/10

У Х В А Л А

14 квітня  2010 року                                                          м. Київ                  

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

 головуючого-судді                                                             Мазурик О.Ф.,

 секретаря                                                                             Коруни О.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1,

ОСОБА_2

до

Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації,

 ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,  

треті особи:

Комунальне підприємство «ЖЕО - 105»,

приватний нотаріус Степаненко Василь Данилович

про визнання права користування житловим приміщенням  та про визнання недійсними розпорядження про надання житлового приміщення, ордеру, розпорядження про приватизацію житлового приміщення, свідоцтва про право власності, договору  купівлі-продажу

та за зустрічним позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_2,

треті особи:

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

Комунальне підприємство «ЖЕО - 105»  

про виселення,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2006 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, уточненим в подальшому, про визнання права користування житловим приміщенням  та про визнання недійсними розпорядження про надання житлового приміщення, ордеру, розпорядження про приватизацію житлового приміщення, свідоцтва про право власності, договору  купівлі-продажу.

  Відповідач ОСОБА_5, не погоджуючись з позовними вимогами, 12 листопада 2008 року звернувся до суду з зустрічним позовом про виселення (т. 3, а.с. 38-40).

Вказана зустрічна позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

   З матеріалів справи вбачається, що справа неодноразово розглядалась судом першої інстанції.

  Під час нового судового розгляду, ОСОБА_5, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою представника ОСОБА_9 (т. 3, а.с. 41, 232) в судове засідання призначене на 17.02.2010 року не з’явився, причину неявки суду не повідомив.

У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин (ст. 77 ЦПК).

На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд визнав неявку позивача у судове засідання 17.02.2010 року без поважних причин (т. 4, а.с. 22).

Судовий розгляд відкладено на 15 березня 2010 року.

В судове засідання призначене на 15 березня 2010 року  ОСОБА_5 не з'явився. В зв’язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи, судовий розгляд відкладено на 14 квітня 2010 року.

Суд належним чином повідомляв ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи. Згідно зворотнього поштового повідомлення  судову повістку на 14.04.2010 року отримала представник ОСОБА_5 06.04.2010 року.

Згідно ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

ОСОБА_5, відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 14 квітня 2010 року не з'явився. Причину неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що ухвалою суду від 17.02.2010 року неявку позивача у судове засідання визнано без поважних причин, суд дійшов висновку, що 14.04.2010 року ОСОБА_5 повторно  не з’явився в судове засідання без поважних причин. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

             Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

             У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

              Згідно ст. 157 ЦПК України  суд розглядає справи протягом  розумного  строку,  але  не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

  У зв’язку з наведеним,  залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України,  не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

             Керуючись ч. 3 ст.169, п. 3, ч. 1 ст. 207 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до  ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунальне підприємство «ЖЕО - 105»  про виселення залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення  ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя