ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2008 року № 2-а-3123/08
Колегія суддів Чернігівського окружного адміністративного суду в
складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., суддів Д'якова В.І., Сорочко C.O.,
при секретарі Грузновій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні
в приміщенні суду справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства фінансів України (відповідач 1),
Державного казначейства України (відповідач 2), головного управління праці та соціальної політики України в Чернігівській області (відповідач 3), управління праці і соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації (відповідач 4), управління Пенсійного фонду України в Менському районі (відповідач 5)
про зобов'язання нарахувати недоплачену пенсію як
дитині війни
за участю
представників сторін:
від відповідача 5 Ющенко Т.О., довіреність № 67/07 від 09.01.2008
року
ВСТАНОВИЛА:
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, головного управління праці та соціальної політики України в Чернігівській області, управління праці і соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Менському районі про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов'язання відповідачів нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни
щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733, 30 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду клопотання в якому просив розглядати справу без його участі.
Представники відповідачів 1, 2, 3, 4 в судове засідання не з'явилися, представник відповідача 1 на адресу суду надав письмові заперечення, в якому просив розглядати справу без їх участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача 5 в судовому засіданні позов не визнала повністю з підстав, зазначених у наданому суду запереченні.
В своїх запереченнях відповідач 5 зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік». Отже, для здійснення виплат повинні бути внесені зміни до Державного бюджету України на 2007 рік або прийнятий інший закон, яким би це питання було врегульовано, але жодного нормативного акту на виконання вимог Конституційного Суду не прийнято. Оскільки витрати для виплати надбавки до пенсії дітям війни за 2007 рік законодавством не передбачені, управління ПФУ не може витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством.
Розглянувши подані позивачем та відповідачами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 являється дитиною війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1, виданого 04.11.1996 року.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи те, що позивач в 2006 році отримував допомогу на оздоровлення в меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про соціальний статус дітей війни" і тому знав про порушення його прав з дати фактичного отримання коштів.
Враховуючи те, що позивачем в клопотанні про поновлення строку звернення, на думку суду, не наведено поважних причин пропущення строку, суд на підставі ч.1 ст.100 КАС України вважає за необхідне в частині стягнення недоотриманої разової грошової допомоги як дитині війні за 2006 рік відмовити в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якого діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , як п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.
Відповідно до п. п. 3 п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, положення статей, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - тобто з 09 липня 2007 року було скасовано зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (щодо підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком) та виплату підвищення до пенсії (відповідно до ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік») дітям війни, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст.72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що джерелами формування коштів пенсійного фонду України є кошти Державного бюджету, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом.
Крім того, ч.2 ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не було передбачено коштів на фінансування підвищень пенсій дітям війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.ст. 75, 85 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна рада України, до якої належить затвердження Держаного бюджету України та внесення змін до нього.
Частиною 2 ст.95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не вносилися, то джерело фінансування даних виплат в розмірах передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено і як наслідок у відповідача були відсутні підстави для проведення виплат підвищень дітям війни за 2007 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, про відсутність в оскаржуваних діях Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, головного управління праці та соціальної політики України в Чернігівській області, управління праці і соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Менському районі ознак неправомірності та порушень чинного законодавства і як наслідок про відсутність підстав для зобов'язання відповідачів нарахувати на користь ОСОБА_1 недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, головного управління праці та соціальної політики України в Чернігівській області, управління праці і соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Менському районі про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зобов'язання відповідачів нарахувати на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733, 30 грн., задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.