УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого- ДекайлаП.В. Суддів - Гавриш Г.П., Подковського О.А. З участю прокурора - Гарматюка Р.Є. розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Заліщицького районного суду від 10 січня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1 українець, гр-н. України, не працюючий, не одружений, раніше судимий: 18 червня 2003 року Заліщицьким райсудом за ст.263 ч. 1 КК України до 2-х років позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України, з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік; 30 вересня 2004 року Заліщицьким райсудом за ст. 185 ч. 1 КК України до 3-х років і 6-ти місяців позбавлення волі. Звільнений 05.07. 2006 року умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 16 днів, засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Заліщицького районного суду від 30 вересня 2004 року і остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначено у вигляді 5-ти років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишена попередня утримання під вартою з 26 грудня 2006 року.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець і житель АДРЕСА_2, українець, гр-н. України, не працюючий, не одружений, раніше судимий: 21.12.1995 року Заліщицьким райсудом за ст.
Справа № 11 -769 Головуючий у 1 -й інстанції - Антоновський О.О.
Категорія ст. 186 ч.2 КК України Доповідач - Гавриш Г.П.
140 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі. Звільнений 13.06.1998 р. по відбуттю строку покарання;
11.01.1999 р. Заліщицьким райсудом за ст.140 ч.З КК України до 3-х років і 6-ти місяців позбавлення волі;
26.08.1999 р. Заліщицьким райсудом за ст.140 ч.2 КК України до 3-х років і 7-ми місяців позбавлення волі.
12.10.1999 р. Чортківським райсудом за ст.140 ч.2 КК України до 3-х років і 8-ми місяців позбавлення волі. Звільнений 09.09.2002 року по відбуттю строку покарання. 24.03.2004 р. Заліщицьким райсудом за ст.ст. 185 ч.2, 3, 307 ч.І КК України до 3-х років і 1-го місяця позбавлення волі. Звільнений 20.04.2006 року умовно-достроково на 10 місяців і 29 днів.
08.12.2006 р. Заліщицьким райсудом за ст. 162 ч.І КК України до 3-х років 10-ти місяців та 29 днів обмеження волі, засуджений за ч.2 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Заліщицького районного суду від 8 грудня 2006 року у вигляді одного року позбавлення волі і остаточне покарання засудженому ОСОБА_2 визначено у розмірі 5-ти років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 залишена попередня - утримання під вартою з 18 грудня 2006 року.
Цивільний позов задоволений повністю, стягнуто із засуджених ОСОБА_1та ОСОБА_2 солідарно в користь потерпілого ОСОБА_3 342 грн. спричинених йому матеріальних збитків.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 7 листопада 2006 року близько 18 год., перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння та знаходячись на території залізничного вокзалу у м.Заліщики Тернопільської області, за попередньою змовою між собою, нанісши потерпілому ОСОБА_3 декілька ударів кулаком в обличчя, завдавши йому тим самим фізичного болю, відкрито заволоділи його майном на загальну суму 486 грн.75 коп.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 не погоджується з призначеною йому судом мірою покарання, оскільки вважає себе не винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вирок відносно ОСОБА_2 не оскаржується.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданої апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляція засудженого до задоволення не підлягає.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.
Так засуджений ОСОБА_1 як під час досудового розслідування так і в судовому засіданні повністю визнав свою вину та підтвердив, що дійсно 7 листопада 2006 року він разом з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, на території залізничного вокзалу в м.Заліщики, за попередньою змовою між собою, вчинили грабіж щодо потерпілого ОСОБА_3, і застосувавши до нього фізичне насилля, відкрито викрали у нього куртку з грошима, кашкет та відро з продуктами харчування.
Дані покази в судовому засіданні повністю підтвердив засуджений ОСОБА_2, який теж як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні давав однакові та послідовні покази про обставини вчиненого ними грабежу разом з ОСОБА_1, за попереднью змовою між собою.
Крім цього винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується поясненнями потерпілого ОСОБА_3, покази якого повністю збігаються з поясненнями обох засуджених щодо характеру спричинених йому тілесних ушкоджень останніми та зовнішніх ознак відкрито викраденого у нього майна винними особами.
Таким чином на підставі зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, який вірно кваліфікував, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого, вчинене повторно і за попередньою змовою групою осіб, що спростовує твердження апелянта в апеляції щодо відсутності його вини у вчиненому та безпідставності його засудження за даною статтею.
Призначаючи міру покарання засудженому ОСОБА_1 суд 1-ї інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України врахував характер та супінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, судимість за які на даний час не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Обставини вчинення ОСОБА_1 нового злочину в період його умовно-дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком зобов'язують суд 1-ї інстанції частково чи повністю приєднати це невідбуте ним покарання до призначеного судом покарання за вказаний злочин, що судом і було зроблено.
Також при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання суд 1-ї інстанції врахував і ряд пом"якшуючих його відповідальність обставин, зокрема його молодий вік те, що він повністю визнав свою вину як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, та його щире каяття у вчиненому.
З врахуванням всіх наявних обставин по справі в їх сукупності суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, що для виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі.
На думку колегії визначена судом міра покарання відповідає вчиненому ОСОБА_1 та даним про його особу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КІЖ України колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Заліщицького районного суду від 10 січня 2007 року щодо нього - без змін.