Справа № 206/2033/20

Провадження № 2-з/206/10/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2020                                                                        м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Маштака К.С., розглянувши у судовому засіданні заяву міського голови ОСОБА_1 про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРМАН ДНІПРО», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ

08.05.2020 до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності. Разом з матеріалами вказаної позовної заяви, також, було подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2020 було повернуто заявнику.

25.05.2020 до Самарського районного суду м. Дніпропетровська знову надійшла заява міського голови Філатова Б.А. про забезпечення позову, в якій просили: 1) накласти арешт на об`єкт: автозаправна станція, загальною площею 3,4 кв. м., яка складається з літ. А - господарський блок, літ. Б під Г- операторська, літ. В під Г - резервуар, літ. Г - навіс, літ. Д - вбиральня, літ. Е під Г - колонка, І, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101; 2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРМАН ДНІПРО» (ЄДРПОУ 41260761), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме щодо автозаправної станції, загальною площею 3,4 кв. м., яка складається з літ. А - господарський блок, літ. Б під Г- операторська, літ. В під Г - резервуар, літ. Г - навіс, літ. Д - вбиральня, літ. Е під Г - колонка, І, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101; 3) заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо автозаправної станції, загальною площею 3,4 кв. м., яка складається з літ. А - господарський блок, літ. Б під Г- операторська, літ. В під Г - резервуар, літ. Г - навіс, літ. Д - вбиральня, літ. Е під Г - колонка, І - мостіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101.

              Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на підставі неіснуючого дозволу на виконання будівельних робіт, серія та номер: 175/2010-04, виданого 20.07.2010 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: НОМЕР_1 , виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, було зареєстровано права власності за ОСОБА_2 на спірний об`єкт, щодо якого в подальшому останнім здійснено розпорядження шляхом укладення договору іпотеки на користь ТОВ «ДЖЕРМАН ДНІПРО», яке є предметом спору, без відповідних правових підстав, оскільки в силу закону ОСОБА_2 не набув право власності та не міг визнаватись власником. Отже, вищевказані обставини свідчать про те, що існує велика ймовірність вчинення в подальшому відповідачами, як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності позивача на земельну ділянку, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів. Тому, на основі наведеного, існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки, не забезпечення позову може призвести до утруднення та унеможливлення виконання рішення суду. Без вжиття заходів забезпечення заявленого позову захист прав та інтересів буде неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).        

       Дослідивши заяву про забезпечення позову та позовну заяву з додатками, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

       Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

       Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

       Отже, цивільно-процесуальним законом визначено обов`язок заявника вказати та обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення та його обґрунтування, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

       Як вбачається з заяви про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на об`єкт: автозаправна станція, загальною площею 3,4 кв. м., яка складається з літ. А - господарський блок, літ. Б під Г- операторська, літ. В під Г - резервуар, літ. Г - навіс, літ. Д - вбиральня, літ. Е під Г - колонка, І, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101.

       Проте, предметом спору є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , а не побудовані на ній приміщення.

       Таким чином, даний вид забезпечення жодним чином не обґрунтований позивачем, не є співмірним з вимогами та не відповідає меті заявленого позову.

       Також, предметом спору є визнання недійсними іпотечного договору, припинення права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачами, а також зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованої автозаправної станції. Віндикаційна вимога щодо витребування майна із чужого незаконного володіння позивачем не заявлена.

       Внаслідок того, що віндикаційна вимога позивачем не заявлена, ризики ускладнення виконання чи неможливості виконання можливого рішення суду на користь позивача - відсутні.

       Так, згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

       Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рябих проти Росії»). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

       Дія принципу «res judicata» передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання зокрема судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.

       Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

       Відповідно до викладеного Верховним Судом в ухвалі від 27 серпня 2019 року по справі № 910/24263/16 правового висновку, рішення суду про визнання договору недійсним є виконаним із моменту набрання ним законної сили та не потребує примусового виконання із видачею судом виконавчого документу.

       Відтак, у випадку задоволення позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання недійсними іпотечного договору, таке судове рішення, після набрання ним законної сили, не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки буде вважатись виконаним з моменту набрання ним чинності.

       Відчуження автозаправної станції зареєстрованим власником не буде перешкодою для припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності такої особи.

       В свою чергу виконання вимог про припинення права власності та скасування записів про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосується Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Позивачем не вказано, як саме зміна власника чи володільця автозаправної станції може вплинути на ускладнення виконання майбутнього рішення суду щодо скасування записів про державну реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, взагалі.

       Також слід враховувати, що вжиття заходів, які пропонує позивач може перешкоджати господарській діяльності відповідача-2. Оскільки, як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, юридична особа ТОВ «ДЖЕРМАН ДНІПРО» не перебуває в процесі припинення, що свідчить про те, що вказана юридична особа продовжує свою господарську діяльність і накладення арешту на майно підприємства може призвести до призупинення господарської діяльності, що в свою чергу може призвести до тяжких наслідків як для підприємства, так і для працівників і контрагентів.

       Також, всупереч вищевказаним положенням ЦПК України, заявником не обґрунтовано та не доведено, яким чином невжиття такого виду забезпечення позову про який просить заявник, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суд. Наведені заявником підстави для забезпечення позову є формальними припущеннями, які не підтверджено жодним доказом.

       Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів КЦС у своїй постанові від 21.11.2018 (справа № 752/6255/18).

       Також слід звернути увагу, що у принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі», ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану «status-quo» між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

       В той же час, згідно зі ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

       З аналізу вищенаведених норм ЦПК України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

       Однак, заява про забезпечення позову взагалі не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідачів та має забезпечити відшкодування збитків відповідачів, що можуть бути спричинені забезпеченням позову.

       Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, та правові висновки Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, про які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що заява міського голови ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 149-154, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України,

        ПОСТАНОВИВ

         У задоволенні заяви міського голови ОСОБА_1 про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРМАН ДНІПРО», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності – відмовити повністю.

       Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

       Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

       У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                К.С. Маштак