Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 552/7426/18

провадження № 51-5943 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н.В.,

суддів Ємця О.П., Остапука В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,

прокурора Матюшевої О.В.,

захисника Руль М.І. (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018170040001802 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черняківка Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано.

Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 липня 2018 року приблизно о 16:00 год. через мережу Інтернет у невстановленої слідством особи придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін з метою її подальшого збуту, яку незаконно зберігав при собі.

Того ж дня приблизно о 20:40 год. ОСОБА_1 у м. Полтава незаконно збув ОСОБА_2 за 300 грн. вказану речовину, масою 0,022 г.

Крім того, 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 повторно, через мережу Інтернет у невстановленої слідством особи придбав для подальшого збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін .

04 жовтня 2018 року приблизно о 16:40 год. він повторно, незаконно збув ОСОБА_2 за 100 грн. цю речовину, масою 0,0093 г.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Зазначає, що призначене покарання є надто суворим, не враховує усі дані про його особу, те, що він раніше не судимий, є особою молодого віку, вчиться, позитивно характеризується за місцем навчання та проживання, а також суд не врахував обставини, що пом`якшують покарання, - його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, відшкодування процесуальних витрат.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений та його захисник у суді касаційної інстанції підтримали скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити вирок апеляційного суду без зміни.

Мотиви суду

Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, про наявність підстав для застосування до нього положень ст.75 КК України, не заслуговують на увагу.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

При призначенні ОСОБА_1 покарання апеляційний суд урахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України є тяжкими, конкретні обставини справи, а саме те, що засуджений вчинив кілька тотожних незаконних дій у сфері обігу психотропних речовин, сам вживає ці засоби, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується, навчається, має постійне місце проживання. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття, визнання своєї вини, активне сприяння в розкритті злочину та вчинення злочину у молодому віці. Враховуючи усі наведені дані про особу ОСОБА_1 і наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Водночас судом вірно зазначено, що наведені дані про особу засудженого та вищезазначені обставини, що пом`якшують покарання, не дають підстав зробити висновок про можливість виправлення ОСОБА_1 без реального відбування ним покарання. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст. 69 КК України, у своєму рішенні чітко зазначив, які саме обставини справи та дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і впливають на пом`якшення покарання. Врахування одних і тих же обставин справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статей, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення особливо тяжких злочинів, має мати для цього достатні підстави, яких Суд не вбачає. Не навів таких виключних обставин у своїй касаційній скарзі й засуджений.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначене винному покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 420 КПК України.

Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.

З цих підстав суд ухвалив:

Вирок Полтавського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В. Білик О.П. Ємець В.І. Остапук