ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"03" серпня 2006 р. | Справа № 15/50/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Бойко Л.І.,
суддів Величко Т.А., Бандури Л.І.
при секретарі судового засідання Храмшина І.Г.
за участю представників сторін
від позивача: Бурим В.В.
від відповідача: Баришніков А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 05.05.2006р.
у справі №15/50/06
за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор”, м. Миколаїв
до Центральної МДПІ у м. Миколаєві
про скасування податкових повідомлень - рішень
встановила:
Постановою господарського суду Миколаївської області від 5.05.2006р. у справі №15/50/06 (суддя Середа О.Ф.) повністю задоволенні позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” про скасування податкових повідомлень –рішень. Визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення –рішення, прийняті Центральною МДПІ у м. Миколаєві: від 01.06.05р. №18852303/0, від 12.08.05р. №18852303/1 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у сумі 196832,8 грн.; від 01.06.05р. №18832302/0, від 12.08.05р. №18832302/1, від 10.11.05р. №18832302/2, від 19.01.06р. №18832302/3 про визначення податкового зобов’язання по сплаті частини прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету, в сумі основного платежу –149060 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –29812 грн.; від 01.06.05р. №18822302/0, від 12.08.05р. №18822302/1, від 10.11.05р. №18822302/2, від 19.01.06р. №18822302/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, в сумі основного платежу –230340 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –76504,6 грн.; від 01.06.05р. №18802302/0, від 12.08.05р. №18802302/1, 10.11.05р. №18802302/2, від 19.01.06р. №18802302/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в сумі основного платежу –47282 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –23641 грн.; від 01.06.05р. №18812302/0, від 12.08.05р. №18812302/1, від 10.11.05р. №18812302/2, від 19.01.06р. №18812302/3 про завищення бюджетного відшкодування, в сумі основного платежу –80523,19грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –39682,36 грн.; від 01.06.05р. №18792303/0, від 12.08.05р. №18792303/1 від 03.11.05р. №18792303/2, від 19.01.06р. №18792303/3 про завищення бюджетного відшкодування, в сумі основного платежу - 35417 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –17642 грн.; від 19.01.06р. №0000912300/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –1562,2 грн.; від 19.01.06р. №0000912300/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –1970,14 грн.; Стягнуто з ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” 85 грн. держмита та 118 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з постановою суду ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, яка є правонаступником Центральної МДПІ у м. Миколаєві, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме: перелік випадків при яких не застосовується РРО зазначені у ст.9 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, в зв’язку з чим торгівля мукою і вугіллям для свої робітників, не відноситься до того випадку, при якому не застосовується РРО; нормами ст.63 Закону України від 23.12.04р. №2285-ІV „Про державний бюджет України на 2005 рік” встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об’єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні холдингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу); в законодавстві чітко передбачені підстави віднесення сум витрат підприємств на валові витрати, а саме, лише у разі використання їх виключно у цілях господарської діяльності, але перевіркою встановлено, що надання послуг інформаційно –консультаційного характеру підприємство в своїй господарській діяльності не застосовувало.
Позивач вважає постанову суду обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
ДП ДАК „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” зареєстрований виконкомом міської Ради народних депутатів м. Миколаєва 11.06.1998р. за №11944, взято на облік у Заводському районі м. Миколаєва 10.08.98р. за №70, зареєстровано, як платник ПДВ з 1997р. Засновником ДАК „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” є державна акціонерна компанія „Хліб України”, яка з моменту створення набула статусу господарського товариства з колективною формою власності.
Посадовими особами Центральної МДПІ у м. Миколаєві була проведена планова комплексна документальна перевірка ДАК „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету сум прибуткового податку з громадян за період з 01.09.2003р. по 31.12.2003р., податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та державного мита за період з 01.07.2003р. по 31.12.2004р., податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., за результатами якої було складено Акт про результати планової комплексної документальної перевірки №218/23-150/00954969 від 30.05.2005р.
За результатами перевірки та складеного Акту, відповідач прийняв та направив позивачу податкові повідомлення –рішення: від 01.06.05р. №18852303/0 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у сумі 196832,8 грн.; від 01.06.05р. №18832302/0 про визначення податкового зобов’язання по сплаті частини прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету, в сумі основного платежу –149060 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –29812 грн.; від 01.06.05р. №18822302/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, в сумі основного платежу –230340 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –76504,6 грн.; від 01.06.05р. №18802302/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в сумі основного платежу –47282 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі – 23641 грн.; від 01.06.05р. №18812302/0 про завищення бюджетного відшкодування, в сумі основного платежу –83172 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –39682,36 грн.; від 01.06.05р. №18792303/0 про завищення бюджетного відшкодування, в сумі основного платежу - 35417 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –17642 грн.
Відповідно п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. №2181-ІІІ, позивач, з метою адміністративного оскарження, направив скарги щодо перегляду вищенаведених спірних податкових повідомлень –рішень. Згідно з рішеннями органів державної податкової служби, Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 12.08.05р. та ДПІ у м. Миколаєві від 27.10.05р. скарги підприємства залишені без задоволення, а результатом їх розгляду стало направлення позивачу наступних податкових повідомлень –рішень: від 12.08.05р. №18852303/1 та від 10.11.05р. №18852303/2 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО у сумі 196832,8 грн.; від 12.08.05р. №18832302/1, від 10.11.05р. №18832302/2 про визначення податкового зобов’язання щодо сплати частини прибутку господарських організацій, що вилучається до бюджету, в сумі основного платежу –149060 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –29812 грн.; від 12.08.05р. №18822302/1, від 10.11.05р. №18822302/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, в сумі основного платежу –230340 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –76504,6 грн.; від 12.08.05р. №18802302/1, від 10.11.05р. №18802302/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в сумі основного платежу –47282 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –23641 грн.; від 12.08.05р. №18812302/1, від 10.11.05р. №18812302/2 про завищення бюджетного відшкодування, в сумі основного платежу –80523,19 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –39682,36 грн.; від 03.11.05р. №18792303/2 про завищення бюджетного відшкодування, в сумі основного платежу –35417 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –17642 грн.
Після подання адміністративного позову, на підставі рішення ДПА у Миколаївській області від 30.12.05р., відповідач по справі прийняв та направив позивачу нові податкові повідомлення –рішення, якими суми податкових зобов’язань, визначених за результатом перевірки, були зменшені за результатом розгляду скарги ДПА в Миколаївській області : від 19.01.06р. №0000912300/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –1562,2 грн.; від 19.01.06р. №0000912300/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі –1970,14 грн. Також, відповідачем були прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення –рішення, якими не були змінені суми податкових зобов’язань за результатами перевірки: від 19.01.06р. №18832302/3, від 19.01.06р. №18822302/3, від 19.01.06р. №18802302/3, від 19.01.06р. №18812302/3, від 19.01.06р. №18792303/3.
Не погоджуючись з висновками Центральної МДПІ у м. Миколаєві позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними вищевказаних податкових повідомлень –рішень.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, з таких підстав.
В акті перевірки Центральною ДПІ вказано про те, що підприємством здійснювалась торгівля товарами (вугілля, борошно) не власного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій і загальна сума готівки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) та не проведеної через реєстратори розрахункових операцій, склала 39366,56 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, між керівником підприємства позивача, який є представником власника та профспілковим комітетом підприємства позивача, що є представником інтересів працівників підприємства укладено колективний договір від 04.04.03р. на 2003-2004 роки, який зареєстровано Відділом по трудових відносинах управління праці та соціального захисту населення Миколаївської міської Ради 24.04.03р. за №41/03.
Відповідно до п.8.6 розділу 8 Колективного договору, на власника підприємства покладено обов’язок забезпечувати працівників підприємства, які мають пічне опалювання вугіллям за пільговими цінами, із розрахунку 1,5т. на сім’ю та надавати транспорт для його доставки.
На підставі рішень профспілкового комітету та на виконання умов колективного договору, керівником підприємства було видано наказ від 20.11.03р. №223 про забезпечення вугіллям працівників підприємства, які мають пічне опалення і преважна більшість яких мають постійне місце проживання у сільській місцевості, за пільговими цінами із компенсацією 50% від собівартості вугілля.
Вугіллям було забезпечено лише працівників, які надали довідки про наявність пічного опалення і переважна більшість яких мають постійне місце проживання у сільській місцевості.
Судом першої інстанції встановлено на підставі первинних документів, бухгалтерських довідок, наказів, що внаслідок здійснення операцій по забезпеченню працівників підприємства вугіллям, із частковою компенсацією, позивач має збитковий від’ємний фінансовий результат.
На підставі клопотання профспілкового комітету від 07.11.03р. №181, керівником підприємства позивача, з метою забезпечення мукою працівників підприємства, був виданий наказ від 13.11.03р. №215 „Про виділення пшениці для помолу на муку”.
Як свідчать матеріали справи, первинні документи (накладні, прибуткові касові ордери та відомості) та бухгалтерські довідки, внаслідок здійснення вказаних операцій по забезпеченню працівників підприємства мукою, із компенсацією відповідно рівню собівартості, позивачем отримано нульовий фінансовий результат. Виходячи з цього, суд правильно дійшов висновку, що забезпечення працівників ДП вугіллям та мукою на виконання Кодексу законів про працю України, Закону України „Про колективні договори та угоди”, на виконання умов Колективного договору, не мало на меті отримання прибутку, тому така операція не може бути віднесена до такої, що здійснена у сфері торгівлі.
Крім того, згідно наданим Головним управлінням статистики в Миколаївській області довідок від 12.05.04р. та від 31.08.2005р. видами діяльності позивача є складування, вирощування зернових технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, оптова торгівля зерном та кормами для тварин, тобто торгівля мукою або вугіллям в діяльності позивача відсутні.
Відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №1776-ІІІ від 1.06.2000р. обов’язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій передбачено лише за двох умов: при вчиненні ними дій, які відповідають терміну „розрахункова операція” та якщо такі розрахункові операції здійснюються виключно у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Щодо віднесення вищевказаних операцій по забезпеченню робітників вугіллям та борошном, до таких, що здійснюються у сфері торгівлі, то тоді вони повинні здійснюватись виключно з метою отримання прибутку.
Крім того, суд правильно вказав, що операції по забезпеченню працівників позивача вугіллям та мукою не відносяться до „розрахункової операції” в розумінні цього в Законі України №1776-ІІІ від 1.06.2000р.
Стосовно додержання позивачем вимог Положення „Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.01р. №72, яке передбачає, що готівкові розрахунки це платежі готівкою за реалізовану продукцію і за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції, товарів, робіт (послуг) та іншого майна. Між тим, кошти, отримані позивачем від своїх працівників у якості часткової та повної компенсації за вугілля та муку, відносяться до позареалізованих надходжень. Судом встановлено, що вони були оприбутковані в касі належним чином у відповідності до вищевказаного Положення і порушення Закону України №2116-ІІІ відсутні.
При цьому слід звернути увагу на те, що фінансові санкції, що застосовуються до ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 1.06.2000р. №1776-ІІІ не є штрафними санкціями у розумінні та визначенні Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, так як Закон України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань з податків і зборів (обов’язкових платежів), а Закон України від 1.06.2000р. №1776-ІІІ визначає правові засади застосування реєстраторів та не є законом про оподаткування.
Судова колегія також вважає, підставними висновки суду стосовно неправомірності нарахування позивачу штрафних санкцій за несплату до Державного бюджету у перевіряємому періоді частини прибутку (доходу) за результатами фінансово –господарської діяльності 2004р., виходячи з такого:
В акті перевірки зазначено, що у порушення ст.63 Закону України від 23.12.2004р. №2285-ІV „Про державний бюджет України на 2005р.” (ст.65 в редакції Закону України від 25.03.2005р. №2505-ІV „Про внесення змін до бюджету України на 2005 рік) ДП „Миколаївський портовий елеватор” не нарахована та не сплачена до загального фонду Державного бюджету України частина (прибутку) доходу за результатами фінансово –господарської діяльності за 2004 рік у розмірі 149,06 тис. грн. (993700 тис. грн. (чистий прибуток) Х 15%). При цьому Центральна МДПІ послалась на те, що позивач є дочірнім підприємством ДАК „Хліб України”. Згідно із Статутом ДАК „Хліб України” є відкритим товариством, засновником якої є держава. До прийняття засновником окремого рішення про приватизацію майна Компанії у державній власності перебуває 100% акцій.
Судова колегія вважає ці висновки відповідача помилковими.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996р. №1000, Державна акціонерна компанія „Хліб України” була створена у вигляді ВАТ, тобто з моменту створення ДАК „Хліб України” набула статусу господарського товариства з колективною формою власності. Дочірні підприємства Компанії були передані до статутного фонду ДАК згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5.11.1997р. №1218. Постановою Кабінету міністрів України від 14.03.2001р. №240 затверджена нова редакція Статуту Компанії, з 24.07.2001р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку здійснено реєстрацію випуску Державних акцій Компанії „Хліб України” на загальну суму 1384659200 грн. з урахуванням вартості майна дочірніх підприємств, в т.ч. і ДП „Миколаївський портовий елеватор”.
Згідно з довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №11008/03 від 17.09.2000р. Компанія є відкритим акціонерним товариством з колективною формою власності. Отже, дочірні підприємства є підприємствами колективної форми власності і не відносяться до державних (державних корпоратизованих) підприємств, зобов’язаних платити частину прибутку за результатами фінансово –господарської діяльності до Державного бюджету.
Крім того, суд правильно звернув увагу на те, що при здійснюванні фінансово –господарської діяльності за період перевірки, тобто з 1.07.2003р. по 31.12.2004р. підприємство не могло порушити вимоги правових норм, які містить Закон України „Про державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.04р. №2185-ІV в редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” від 25.03.05р. №2505-ІV та Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.05р. №50, оскільки ці правові норми набрали чинності у тому періоді, який не співпадає з періодом перевірки.
Враховуючи викладене, суд підставно скасував податкове повідомлення –рішення, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем частини прибутку (доходу) господарських організацій, що вилучається до бюджету в сумі 178872 грн., у т.ч. штрафні санкції у сумі 29812 грн.
Донарахування податку на прибуток здійснено на підставі того, що позивачем було віднесено до складу валових витрат, витрати, пов’язані з придбанням послуг інформаційного та консультативного характеру, послуг з інформаційного та маркетингового обслуговування у формі надання інформації з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, які, на думку посадових осіб Центральної МДПІ у м. Миколаєві, не використовувались у господарській діяльності та не пов’язані з господарською діяльністю підприємства.
Але судова колегія погоджується з висновком суду про правомірність включення позивачем до складу валових витрат - витрати, пов’язанні з придбанням послуг інформаційного та консультативного характеру, послуг з інформаційно –консультативного та маркетингового обслуговування з метою забезпечення господарської діяльності та включення ПДВ, нарахованого при отриманні цих послуг, до складу податкового кредиту з таких підстав.
На протязі 2003-2004р. між ДАК „Хліб України” (Виконавець) та ДП ДАК „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” (Замовник) укладені договори інформаційно –консультативних та маркетингових послуг, відповідно до яких позивач доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання на виконання робіт по інформаційному, маркетинговому, консультаційно –довідковому обслуговуванні Замовника, а саме: надає Замовнику галузеву нормативну документацію, необхідну йому для організації виробничої діяльності, та надає консультаційні послуги по її впровадженню, забезпечує для потреб замовника придбання і постачання матеріально-технічних ресурсів за окремими угодами, вивчає кон'юнктуру ринку зерна і надає інформацію Замовнику, надає дочірнім підприємствам інформацію стосовно цін на сільськогосподарську
продукцію за результатами біржових торгів, обробляє та узагальнює інформацію по надходженню зерна на дочірні підприємства, проводить роботу щодо декларування зерна хлібоприймальними підприємствами, проводить пошук клієнтів, напрацьовує схеми розрахунків з дебіторами та
кредиторами підприємства та координує реалізацію схем, надає консультаційні послуги з питань калькулювання собівартості продукції та
формування цін на зерно та продукти його переробки, обробляє та узагальнює інформацію про стан погашення товаровиробниками заборгованості за отримані ними аванси та матеріально-технічні ресурси в розрізі дочірніх підприємств і кредиторів та надає необхідну інформацію дочірнім підприємствам, надає практичну допомогу дочірнім підприємствам в залученні кредитних ресурсів та контролює повернення кредитних коштів, надає юридичні послуги, надає консультаційні послуги з питань оплати праці, впровадження Галузевої угоди, консультації з питань заключення колдоговору, здійснює методологічне забезпечення Замовника щодо фінансового планування, бізнес –планування, страхування, податкової, кредитної і тарифної політики, надає консультації та методологічне забезпечення з питань бухгалтерського та податкового обліку, організовує навчання та перепідготовку кадрів, в тому числі з питань охорони праці. Організовує проведення атестації керівного складу по техніці безпеки та вибухобезпеки, вирішує поставлені питання та надає консультації по проведенню реконструкції та ремонту матеріально –технічної бази, впровадженню нових технологій і обладнання, по новому будівництву.
Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використовування у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, оплачених протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Враховуючи зазначене, платник податків вправі віднести до валових витрат підприємства суми витрат, здійсненні у зв’язку з придбанням послуг, для подальшого їх використовування у господарській діяльності підприємства. При цьому Закон не визначає чітко граничних строків такого подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства.
Матеріали справи підтверджують, що характер отриманої інформації та послуг щодо їх обробки свідчить, що така інформаційна продукція не могла бути використана інакше, як для господарської діяльності.
У якості підтвердження факту надання послуг позивачу ДАК „Хліб України”, то суду крім договорів надані акти виконаних робіт, підтвердження оплати за отримані послуги в повному обсязі (платіжні доручення).
Згідно зі ст.67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, тому виключення Центральною МДПІ із складу валових витрат витрати на оплату послуг інформаційного та консультативного характеру, послуг з інформаційно –консультативного характеру, послуг з інформаційно –консультативного та маркетингового обслуговування є неправомірним і враховуючи цей факт збільшення податкового зобов’язання з ПДВ, також безпідставним.
Посилання Центральної МДПІ на порушення позивачем порядку заповнення податкових накладних - не наведення опису (номенклатури) виконаних робіт спростовується копіями податкових накладних, отриманих позивачем від виконавця робіт та вимогам п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, згідно з яким податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж тою, що вказана в пункті 2 даного Порядку, а саме особою, яка зареєстрована як платник ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на повному, всебічному з’ясуванні всіх обставин, що мають для справи та оцінки доказів, і постанова суду відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,колегія суддів ухвалила:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 5.05.2006р. у справі №15/50/06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді : Л.І. Бандура
Т.А. Величко