Постанова

Іменем України

13 травня 2020року

м. Київ

справа № 459/1786/16-ц

провадження № 61-14883св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 січня 2019 року у складі судді Новосада М. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову посилалося на те, що відповідно до укладеного договору від 27 січня 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 2 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому сторони передбачили право банку у будь-який момент змінити (збільшити або зменшити) кредитний ліміт. Умов укладеного договору відповідач належним чином не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка станом на 30 квітня 2016 року становить: 26 976,02 грн, яка складається з: 2 737,75 грн - за кредитом; 19 327,51 грн - по процентам за користування кредитом; 3 150,00 грн - пеня та комісія; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 260,76 грн - штраф (процентна складова).

Таким чином, банк просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 січня 2019 року позов задоволено частково; стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 27 січня 2011 року у сумі 23 825,26 грн, яка складається з наступного: 2 737,75 грн - заборгованість за кредитом; 19 327,51 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 260,76 грн - штраф (процентна складова); вирішено питання про розподіл судових витрат; у решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт укладення між сторонами договору про надання кредитного ліміту на платіжну картку, користування відповідачем кредитними коштами, розмір заборгованості відповідає умовам договору та позов подано до суду в межах позовної давності; відмовляючи в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором не відповідає вимогам закону; оскільки позивач не надав розрахунку пені та наданий розрахунок заборгованості містить загальну суму комісії та пені, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені слід відмовити, стягнувши штраф передбачений Умовами; відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення комісії, суд виходив з того, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , залишено без задоволення; рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 січня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про задоволення позову виходячи з наступного. Так відповідачем не підписувалися Умови та правила надання банком кредиту, тому вони не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору. Зазначає, що банк на підтвердження того, що між сторонами укладено кредитний договір самого кредитного договору не надав, а надав заявку про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Заявки на отримання кредитної картки та підтвердження її отримання матеріали справи не містять, так у підписаній відповідачем заявці у розділі «Прошу надати мені перераховані нижче послуги» міститься відмітка (галочка) в графі «ідентифікація з паспортом». Не надано доказів того, на який період надавався кредит та під які відсотки.

Вказує, що кредитної картки не отримував, у відповідача є лише пенсійна картка. Крім того, зазначає, що банк пропустив строк позовної давності.

Посилається на те, що банк не надав належних доказів наявності заборгованості у відповідача, оскільки розрахунок такої заборгованості не є таким доказом без виписки по кредитному рахунку, первинних бухгалтерських документів не надано. Також ОСОБА_1 посилається на те, що суди не надали оцінки тому, що банк вказував кредитний ліміт у розмірі 2 700,00 грн, однак у позові зазначив тіло кредиту у розмірі 2 737,35 грн, не обгрунтувавши при цьому різницю.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подав до Верховного Суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року справу № 459/1786/16-ц призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Зазначена анкета-заява відповідача про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» не містить даних про отримання кредиту від банку у вигляді кредитної картки з відповідним кредитним лімітом.

У полі цієї анкети, де зазначені конкретні послуги, які клієнт (відповідач) бажає отримати від банку (позивача) відмічена послуга «ідентифікація з паспортом», та не відмічено виду картки отриманої відповідачем.

Також у полі «бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка Універсальна/Gold» не вказана сума коштів.

У матеріалах справи міститься довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачем 08 жовтня 2011 року.

Анкета-заява та довідка про умови кредитування не містять відомостей щодо строку дії картки/кредитного договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо кредитного договору

Звертаючись до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що між банком та ОСОБА_1 27 січня 2011 року укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2 700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Таким чином, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, відсотками, пеню, комісію та штрафи, та як на підставу своїх позовних вимог про погашення кредиту, позивач посилався на розрахунок заборгованості, заяву позичальника, довідку про умови кредитування і витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 27 січня 2011 року відсутні дані про встановлений кредитний ліміт у розмірі 2 700,00 грн. Анкета-заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору у розмірі 2 700,00 грн.

Банк надав Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка універсальна» 30 днів пільгового періоду (далі - Довідка про умови кредитування), яка підписана відповідачем 08 жовтня 2011 року.

Відповідно до указаної Довідки про умови кредитування базова процентна ставка дорівнює 3 % на місяць (тобто 36 % на рік), порядок погашення заборгованості - щомісячний платіж в розмірі 7 % від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн, строк щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним, штраф за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням більше ніж на 30 днів становить 500 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, пеня за несовєчасне погашення заборгованості та комісії.

Оскільки Довіка підписана відповідачем, то договір банківського кредиту є узгодженим сторонами на умовах, викладених у Довідці.

До позовної заяви долучені витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які не підписані відповідачем (далі - Умови і правила)

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 27 січня 2011 року, тому вони не можуть братися до уваги.

У позовній заяві банк посилається на те, що кредитний ліміт на карту становить 2 700,00 грн, проте просить стягнути заборгованість по тілу кредиту 2 737,75 грн. Суди на вказане не звернули уваги та не дослідили, що заявлені суми не збігаються.

Отже суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що матеріали справи не містять відомостей про узгодження сторонами суми кредиту у розмірі 2 700,00 грн та беззаперечних доказів отримання відповідачем крединої картки з указаним банком кредитним лімітом та досягнення сторонами умов про строк на який надавався кредит.

Щодо строку позовної давності

У письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції, відповідач зазначав, що оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для нарахування відсотків за кредитним договором, а також просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до чергових платежів.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Верховний Суд України неодноразово робив висновки про те, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору (зокрема у постановах: від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Банк посилався на те, що строк дії кредитної картки встановлений до лютого 2015 року, а відповідач здійснив останній платіж на погашення заборгованості 25 липня 2013 року.

Слід зазначити, що анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку відповідач підписував 27 січня 2011 року.

Отже, судом не встановлено коли саме закінчився строк дії картки та чи продовжувався він.

Звертаючись з позовом у червні 2016 року банк просив стягнути заборгованість станом на 30 квітня 2016 року, в тому числі і заборгованість за відсотками та штрафні санкції.

Задовольняючи частково позов та стягуючи відсотки за користування кредитом та штрафи суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що нарахування процентів припиняється зі спливом останнього дня місяця дії картки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Ухвалюючи рішення у даній справі в частині стягнення тіла кредиту, процентів та штрафів, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули належної уваги на обставини справи та доводи відповідача і дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховним Судом взято до уваги, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальних законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховним Судом враховано тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити строк дії картки, дійсний розмір заборгованості відповідача, урахувавши розбіжність суми зазначеного банком кредитного ліміту на картку (2 700,00 грн та 2 737,75 грн), наявність/відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про яку зазначає відповідач, урахувавши всі встановлені обставин справи. Розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 08 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Ігнатенко

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. А. Стрільчук