Ухвала

19 травня 2020 року

м. Київ

справа № 569/5147/16-ц

провадження № 61-7494ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину частково недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вище зазначеним позовом.

Позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що 10 травня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 115 200 доларів США на термін до 05 травня 2025 року.

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 73 541 доларів США 45 центів, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на час звернення до суду з вказаним позовом склало суму у розмірі 1 908 400 грн 63 коп.

Враховуючи викладене, банк просило суд стягнути з ОСОБА_1 та його поручителя ОСОБА_2 кредитну заборгованість у розмірі 73 541 доларів США 45 центів, що за курсом НБУ станом 07 квітня 2016 року склало суму у розмірі 1 908 400 грн 63 коп.

20 червня 2017 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину частково недійсним, а саме: кредитного договору від 10 травня 2005 року в частині нарахування відсотків, комісії та пені за період з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року.

Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 19 лютого 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було відступлено право вимоги за його кредитом іноземній компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 пі-ел-сі».

Вказана компанія не є резидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, отже не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України.

Тому, оскільки правочин щодо нарахування та отримання відсотків по кредитному договорі у період з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року здійснювався юридичною особою без спеціального дозволу, цей правочин суперечить Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та підлягало визнанню недійсним.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 195 доларів США 52 центи, що станом на 07 квітня 2016 року за курсом НБУ становить суму у розмірі 1 743 723 грн 74 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порушено свої зобов`язання, заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що позов пред`явлено неналежним позивачем до неналежного відповідача, оскільки як встановлено судом ні ОСОБА_1 ні ПАТ КБ «ПриватБанк» не були сторонами оспорюваного договору, тому ОСОБА_1 немає права на оскарження договору, визначений ним відповідач у цій справі є неналежним.

27 квітня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка надійшла 29 квітня 2020 року, в якій заявник просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову банку відмовити, зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Заявником сплачено суму судового збору у розмірі 679 грн 03 коп.

Крім того, до поданої касаційної скарги додано клопотання скаржника про зменшення розміру судового збору, у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки сім`я проживає за рахунок соціальної допомоги та доходів старших дітей, а один з молодших дітей має 3 групу інвалідності, через перенесену онкологічну хворобу, надавши, при цьому, відповідні докази.

Розглядаючи клопотання заявника, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити та розстрочити судові витрати, зменшити їх розмір на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі або звільнити від сплати судового збору.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Крім того, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї ж статті.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору в установленому законодавством порядку і розмірі.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору, вважаємо, що воно підлягає задоволенню, оскільки заявник навів переконливі доводи та надав відповідні докази, що підтверджують його скрутне матеріальне становище.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 та постанові Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 363/1264/15, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити.

Крім того, подана касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання оскаржених судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Вирішуючи питання про зупинення виконання/дії судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Клопотання про зупинення виконання/дії судового рішення має бути вмотивованим, містити підстави для зупинення виконання/дії судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення у разі, якщо воно буде скасовано.

Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судових рішень першої та апеляційної інстанції вбачається, що воно не підлягає задоволенню, оскільки не містить достатніх обґрунтувань для такого зупинення.

Ураховуючи наведене, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судових рішень першої та апеляційної інстанції слід відмовити, оскільки оскарження судових рішень у касаційному порядку не є безумовною підставою для зупинення їх виконання/дії судом касаційної інстанції.

02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX).

Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України та Законом № 540-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору задовольнити.

Зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у зазначеній справі.

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину частково недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року.

Витребувати з Рівненського міського суду Рівненської області вищезазначену цивільну справу № 569/5147/16-ц.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржених судових рішень відмовити.

Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги разом з доданими

до неї документи, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара