Справа № 2-5409/08

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2008 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Комаревцевій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Енергоефективність" про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки заробітної плати та моральної шкоди

встановив:

У лютому 2008 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства „Енергоефективність" про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку.

Позивач зазначила, що з 1 березня 2007 року працювала у відповідача головним спеціалістом фінансово-економічного управління, наказом від 14.01.2008 року звільнена з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України. Причина звільнення систематична невиплата заробітної плати відповідачем. Зазначила, що були затримки у виплаті заробітної плати у жовтні, листопаді, грудні 2007 року та у січні 2008 року. При звільненні борг не погашено, не виплачено компенсацію за невикористані відпустки за 23 дні. Оскільки їй до цього часу не виплачена заробітна плата за вказаний період просила стягнути невиплачену зарплату з врахуванням оплати середнього заробітку за її затримку, а також компенсацію за 23 дні невикористаної відпустки.

В уточненнях до позовної заяви позивач просила за наданими нею довідками стягнути з відповідача заробітну плату, невиплачену у жовтні, листопаді, грудні та січні 2007 року у сумі 6322, 38 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1337, 20 грн. та середній заробіток за час затримки заробітної плати по вересень 2008 року у сумі 9768, 50 грн. та стягнути моральну шкоду у сумі 50000 грн. за страждання, які спричинили дії відповідача невиплатою заробітної плати

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та уточненнях до неї, зазначивши, що після звільнення вона працевлаштувалась на роботу до Державного комітету України з державного матеріального резерву з 8 липня 2008 року і за липень - листопад 2008 року отримала заробітну плату у сумі 13248, 43 грн., .

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, судові повістки були направлені, за місцем знаходження, будь яких заяв щодо участі у розгляді справи не надходило. Отримання судових повісток підтверджено розписками.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватись працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать дому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, а положеннями ст.. 117 того ж Кодексу встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Як встановлено судом ОСОБА_1 з 1 березня 2007 року працювала головним спеціалістом фінансово-економічного управління Державного підприємства „Енергоефективність", наказом директора Державного підприємства „Енергоефективність" від 14.01.2008 року звільнена з роботи за п. 1 ст.36 КЗпП України.

Беручи до уваги те, що з позивачем не було проведено розрахунок при звільненні оскільки заробітну плату у жовтні, листопаді, грудні 2007 року та за 8 днів січня 2008 року вона не отримала, виникла заборгованість у сумі 6322, 38 грн., що складає заробітну плату, невиплачену у жовтні, листопаді, грудні та січні 2007 року, а також не отримано нею компенсація за 23 календарних дні відпустки, що визначено наказом про звільнення у сумі 1337, 20 грн. З огляду на викладене не отримані позивачкою кошти яку мають бути їй виплачено відповідачем .

За затримку при звільненні зазначеного розрахунку по заробітній платі підлягає стягненню 8165, 23 грн. за період з 15 січня по 8 липня 2008 року за таких обставин. За наданими позивачем довідками бухгалтерії відповідача суд встановив виходячи із розміру середнього заробітку відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року за №9 ( обчислення середнього заробітку за останні два календарні місяці роботи згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року за № 100), та кількості робочих днів періоду затримки розмір суми за затримку розрахунку, враховуючи роз'яснення у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999р, розмір середньомісячного заробітку у сумі 62, 33 грн. (Із довідки (на а.с.4, 33) розрахунок середнього заробітку нараховується у сумі 62, 33 грн. (1870+1246, 67=3116, 67: 50).

За наданою у судовому засіданні довідкою ОСОБА_2 після звільнення була прийнята на роботу до Державного комітету України з державного матеріального резерву з 8 липня 2008 року і за липень - листопад 2008 року отримала заробітну плату у сумі 13248, 43 грн.

Тому суд вважає за даних обставин підлягає стягненню середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати відповідачем за період до 8 липня 2008 року, тобто часу коли позивач почала працювати за іншим місцем роботи, а всього за 131 робочий день. Тому розмір середнього заробітку за час затримки заробітної плати складає 8165, 23 грн.(62, 33.х131).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 в межах заявлених нею вимог про стягнення заборгованості та за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково, стягнувши з відповідача: заробітну плату, невиплачену у жовтні, листопаді, грудні та січні 2007 року у сумі 6322, 38 грн., грошову компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1337, 20 грн. та середній заробіток за час затримки заробітної плати по 8 липня 2008 року у сумі 8165, 23 грн.. А всього підлягає стягненню - 15824, 48 грн..

Згідно із ст.237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із цих положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" позивачем не надано доказів щодо спричинення йому моральної шкоди. Посилання на те, що причина звільнення є систематична невиплата заробітної плати відповідачем не відповідає наказу про звільнення з підстав п.1 ст.36 КЗпП. Тому в враховуючи, що посилання позивача на спричинення йому моральної шкоди не знайшли підтвердження при розгляді справи, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.47, 94, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 15, 15-1, 30, 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства „Енергоефективність" про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Енергоефективність" на користь ОСОБА_1 15824, (п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 48 коп. та 81 (вісімдесят одну) грн. судових витрат на користь держави.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва протягом одного місяця з наступного дня після оголошення рішення через Шевченківський районний суд м. Києва.