ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/1169/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників сторін:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" - адвоката Гапоненка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2020

у справі № 904/1169/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінд", м. Підгороднє, Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан", м. Дніпро

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/1169/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" (далі - ТОВ "Лан", боржник).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (далі - ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери", скаржник) звернулось до господарського суду із заявою про заміну кредитора його правонаступником.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 у справі №904/1169/17 в задоволенні зазначеної заяви ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 апеляційну скаргу ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 у справі №904/1169/17 в частині відмови в задоволенні вказаної заяви скасовано. Здійснено заміну кредитора - ПАТ "Національні інвестиції" на нового кредитора - ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери". Разом з тим, апеляційний господарський суд, з посиланням на частину 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), залишив без розгляду заяву про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Рішення про залишення без розгляду поданої заяви ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" про розподіл судових витрат апеляційний господарський суд мотивував тим, що дана заява надійшла до суду після розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується штампом канцелярії суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2019 касаційну скаргу ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 в частині залишення без розгляду заяви ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" щодо розподілу понесених скаржником судових витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду в апеляційній інстанції ухвали місцевого господарського суду у справі №904/1169/17 скасовано. Справу №904/1169/17 у зазначеній частині передано на новий апеляційний розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Касаційний господарський суд зазначив, що порушуючи вимоги статей 73, 86, 91, 96, 126, 129 ГПК України апеляційний суд не дослідив належним чином подані йому електронні докази звернення скаржника із заявою про розподіл судових витрат до моменту прийняття оскаржуваної постанови та дійшов помилкового висновку про залишення її без розгляду в цілому в частині розподілу судових витрат, чим позбавив скаржника права реалізувати своє право на отримання компенсації судових витрат у передбачений процесуальним законом спосіб.

Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 заяву ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником в зв`язку з розглядом апеляційної скарги останнього на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 у справі №904/1169/17 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Лан" на користь ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000, 00 грн.

Судове рішення обґрунтоване тим, що в даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26000,00 грн, стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді (участь у судовому засіданні та підготовка апеляційної скарги на ухвалу суду про заміну правонаступника).

Оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат та виходячи з вищенаведених критеріїв, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну кредитора його правонаступником, мають бути зменшені до 6000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" просить суд скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у справі № 904/1169/17 та ухвалити нове рішення, яким заяву про винесення рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу обґрунтовано порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо неповноти дослідження доказів, поданих для підтвердження співмірності та розумності розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, та щодо посилання суду на необґрунтовані факти, викладені в клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу.

Також, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано правові позиції висловлені у постанові Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №908/3468/13, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №902/347/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Лукашенка В.В. надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1169/17 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - (головуючого), Ткаченко Н.Г., Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.02.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2020 у справі № 904/1169/17. Розгляд касаційної скарги призначено на 15.04.2020 о 11:15 год.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №904/1169/17 відкладено розгляд касаційної скарги на 20.05.2020 о 11:15 год.

В судове засідання 20.05.2020 з`явився представник скаржника ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" - адвокат Гапоненко Р.І., який надав пояснення у справі.

Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права

Предметом касаційного перегляду у даній справі є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою частково задоволено заяву скаржника про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених заявником в зв`язку з розглядом апеляційної скарги останнього.

Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали та оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України ).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, що були враховані колегією суддів апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що в апеляційній скарзі скаржник навів попередній розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які він має намір понести у зв`язку з переглядом ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, а до закінчення судових дебатів надав апеляційному господарському суду засобом електронного зв`язку заяву про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що містила докази понесення ним цих витрат.

Зокрема, на підтвердження надання послуг на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом апеляційної скарги у справі № 904/1169/17 заявником надано:

- договір про надання правничої допомоги від 17.08.2018, укладений між ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" і Адвокатським об`єднанням "Гапоненко Роман і партнери";

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000224, видане Гапоненку Р.І.;

- акт приймання-передачі наданих послуг адвоката № 57 від 23.09.2019 на суму 26000,00 грн;

- квитанції № 29 від 17.09.2019, № 28 від 16.09.2019, № 30 від 18.09.2019 до прибуткового касового ордеру на загальну суму 26000,00 грн.

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що від ліквідатора ТОВ "Лан" арбітражного керуючого Лукашука В.В. 27.01.2020 до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, що мотивоване такими доводами, зокрема:

- неспівмірністю понесених заявником витрат на професійну правничу допомогу складності розглянутої справи, витраченому адвокатом часу на надання цих послуг та невідповідністю заявленої суми критерію реальності та розумності;

- відсутністю в матеріалах справи доказів понесення ТОВ "МЮК " Гапоненко Роман і партнери" витрат на професійну правничу допомогу, оскільки з наданих заявником документів неможливо встановити, що послуги на правову допомогу Адвокатським об`єднанням " Гапоненко Роман і партнери" були надані заявнику саме за розгляд даної справи, оскільки у договорі про надання правової допомоги, акті приймання-передачі наданих послуг та квитанціях до прибуткових касових ордерів відсутнє посилання на справу № 904/1169/17;

- недоцільністю залучення Адвокатського об`єднання "Гапоненко Роман і партнери" до участі у розгляді даної справи, оскільки основним видом діяльності ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" є діяльність у сфері права; крім того, договір про надання правової допомоги укладено з конфліктом інтересів, оскільки Гапоненко Р.І. є засновником та керівником Адвокатського обєднання "Гапоненко Роман і партнери" і ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери".

Дослідивши заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи, а також клопотання ліквідатора ТОВ "Лан" - арбітражного керуючого Лукашука В.В. про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26000,00 грн, щодо якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді (участь у судовому засіданні та підготовка апеляційної скарги на ухвалу суду про заміну правонаступника).

Таким чином, оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв, та розглянувши клопотання про зменшення цих витрат, апеляційний господарський суд правомірно, на думку суду касаційної інстанції, на підставі частини 5 статті 126 ГПК України дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" у зв`язку з розглядом апеляційної скарги на ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну кредитора його правонаступником, мають бути зменшені до 6000,00 грн.

Щодо доводів скаржника про не врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №902/347/18, Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 13.03.2019 у справі №908/3468/13

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, оскільки не врахував висновки про застосування норм права, викладені у вищевказаних постановах, судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на те, що зазначені постанови Верховний Суд прийняв за наявності інших фактичних обставин, зокрема:

- у постанові Великої палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) колегією суддів за переглядом ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 з підстав різної практики застосування положень частини 1 статі 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; визначено перелік можливих доказів як належних та зазначено, що вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені; натомість, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й касаційний суд, не досліджував належність та допустимість наданих заявником доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а лише зазначив, що надані позивачем документи не містять вимог щодо відшкодування витрат, які визначенні у частині 1 статті 1 вказаного Закону;

- у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що справу передано на розгляд об`єднаної палати на підставі частини 2 статті 302 ГПК України у зв`язку із необхідністю відступлення від правового висновку щодо застосування норм процесуального права про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката за наявності відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості та виключно за наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення (оплату) таких витрат, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/8682/18 у подібних правовідносинах. Касаційним судом у справі №922/445/19 встановлено, що вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судами попередніх інстанцій визнано правомірним стягнення таких витрат лише у сумі 19 500,00 грн, оскільки саме таку суму, за висновком судів, фактично витратила/понесла (сплатила) сторона, що підтверджується документально - платіжними дорученнями, при цьому факт надання професійної правничої допомоги адвокатом Максименком А. Ю. (обсяг наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість) на спірну суму судами не спростовано. Таким чином, правовим висновком у даній справі, що став підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, стало твердження суду касаційної інстанції, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

- у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №902/347/18 зазначено, що передача справи на розгляд об`єднаної палати зумовлена неоднаковим застосуванням судами статті 126 ГПК України та наявності різних позиції щодо права суду самостійно зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, за відсутності клопотання іншої сторони про таке зменшення. Суд вирішив за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати (судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством) у справі № 910/15357/17 та викладеного в раніше ухваленому рішенні колегією суддів Касаційного господарського суду судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів у справі № 909/371/18. Так, касаційним судом у справі №922/445/19 зроблено висновок, що у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Таким чином, правовим висновком у даній справі, що став підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, стало твердження суду касаційної інстанції, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, за власною ініціативою;

- спір у справі №908/3468/13 стосувався розгляду позовної заяви в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору поруки; при ухвалені додаткової постанови від 13.03.2019 у даній справі колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за встановлених обставин доведеності у відповідності до вимог статті 74 ГПК України надання адвокатом послуг у суді касаційної інстанції на заявлену суму, дійшла висновку про відшкодування цих витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, твердження скаржника, що оскаржувана постанова прийнята без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у справах № 826/1216/16, №922/445/19, №902/347/18, №908/3468/13, є безпідставними, оскільки висновки у зазначених справах були зроблені за наявності інших фактичних обставин, що викладено вище.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" та залишення без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2020 у справі №904/1169/17 як такої, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2020 у справі №904/1169/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко