Справа 2-793/08

РІШЕННЯ

Іменем України

1 грудня 2008 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Комаревцевій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 про визнання права на користування квартирою,

встановив:

У червні 2008 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про виселення та визнання права на користування квартирою .

Позивачка зазначила, що вона з 1964 року була прописана та постійно проживала з матір'ю ОСОБА_3 та братом ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1. У 1975 році вона зареєструвала шлюб, у якому народилось двоє дітей та отримала трикімнатну квартиру на сім'ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер брат ОСОБА_4 Квартиру не встигли приватизувати до смерті брата. У квартирі з братом проживала ОСОБА_2 з 1990 року, яка не набула права користування квартирою, але після смерті брата відмовляється звільнити квартиру, на яку вона, позивачка має право на підставі ст.106 ЖК України, оскільки періодично проживала у квартирі після розірвання шлюбу із чоловіком у 1984 році і має право на переведення на неї особистого рахунку на квартиру, а також має право на підставі ст. 1261 ЦК України, як спадкоємець. Посилаючись на викладене, просила виселити відповідачку та визнати за нею право користування квартирою.

У запереченнях проти позову представник Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації зазначив, що спірна квартира є власністю територіальної громади Шевченківського району м. Києва, оскільки проживаючі у цій квартирі за договором найму ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 померли у ІНФОРМАЦІЯ_2 році. ОСОБА_2, з якою проживав ОСОБА_4 права користування на квартиру не набула. Квартира не була приватизована і тому не може бути предметом спадкування. Що стосується позивачки, яка проживала у спірній квартирі до отримання у 1979 році трикімнатної квартири на свою сім'ю, у якій вона з того часу зареєстрована і постійно проживає. У спірній квартирі вона з матір'ю та братом з того часу не проживала і права користування не набула. Тому представник відповідача просив у позові відмовити.

У процесі розгляду провадження у справі було зупинено до розгляду цивільних справ за позовом Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про виселення та справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним. Рішенням Шевченківського районного суду від 21 січня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2008 року, задоволено позов Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_6 про виселення без надання іншого житла. Ухвалою суду від 28 липня 2008 року провадження у цій справі відновлено у зв'язку з вирішенням справ за позовом Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про виселення та справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання шлюбу недійсним.

У листопаді 2008 року позивач змінила та уточнила позовні вимоги: просила визнати за нею права на користування квартирою з тих же підстав, що були зазначені у первісній позовній заяві.

Судом в якості третьої особи до участі у справі залучено ОСОБА_2, яка була відповідачем у даній справі і заперечувала проти позову ОСОБА_1, яка, у письмових поясненнях стверджувала, що ОСОБА_1 не проживала у спірній квартирі і не вела спільного господарства з матір'ю та братом, співмешканкою якого була вона, ОСОБА_2, до їх смерті..

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої особи, дослідивши матеріали даної справи, а також справ за №/№: 2-445/08, 2-9640, 07, вважає що у позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду від 21 січня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 травня 2008 року, задоволено позов Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житла.

Як слідує із встановлених судом при вирішенні справи № 2-445/08 обставин, які не підлягають доказуванню розгляду даної справи за позовом ОСОБА_1, задовольняючи позов Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про виселення ОСОБА_2, суд визнав, що квартира АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади Шевченківського району м. Києва. ОСОБА_2, яка проживала у цій квартирі як співмешканка ОСОБА_4, не набула права користування цією квартирою, у зв'язку з чим прийнято рішення про її виселення.

З матеріалів справ вбачається, що наймачем квартири та власником особового рахунку була ОСОБА_3, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_2 році. З нею у цій квартирі проживав її син ОСОБА_4, який також помер у ІНФОРМАЦІЯ_2 році.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначила, що у спірній квартирі АДРЕСА_1 вона з 1964 року була прописана та постійно проживала з матір'ю ОСОБА_3 та братом ОСОБА_4 У 1975 році вона зареєструвала шлюб, у якому народилось двоє дітей та отримала трикімнатну квартиру на сім'ю. Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу із чоловіком у 1984 році вона періодично проживала у квартирі і має право на переведення на неї особистого рахунку на квартиру, а також має право на підставі ст. 1261 ЦК України, як спадкоємець, просила задовольнити її позов.

За змістом ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача, які набувають рівних з ним прав та обов'язків щодо користування житлом, віднесені особи, які постійно проживають разом з наймачем, ведуть з ним спільне господарство.

Як вбачається з довідки житлово-комунальної установи (а.с. 43) від 26.06.2008 року у спірній квартирі останнім наймачем була ОСОБА_3, яка виписана із квартири у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 року. У матеріалах справи квартирі справи № 2-445/08 згідно із довідкою від 14.05.2007 року ОСОБА_4, був зареєстрований у цій квартирі з 1970 року, виписаний 9 листопада 2004 року у зв'язку із смертю. Інших осіб, які були зареєстровані за цей період та проживали у квартирі постійно не встановлено.

Досліджуючи обставини справи суд встановив, що посилання позивача на те, що вона набула право користування квартирою, оскільки вона та її син час від часу проживали у квартирі, коли брат хворів, здійснювали догляд за ним не є підставою для висновку про набуття права користування жилим приміщенням в установленому порядку. До того ж у первісній заяві позивачка визнала факт не проживання у спірній квартирі тим, що з 1990 року з братом проживала його співмешканка ОСОБА_2 проти чого вона та син не заперечували. Не можуть бути прийняті до уваги доводи позивача про набуття права на квартиру у порядку спадкування, оскільки квартира не приватизована, визнана, як вже зазначалось, рішенням суду, що набрало законної сили, власністю територіальної громади Шевченківського району м. Києва

На підставі зібраних доказів, у тому числі пояснень сторін, суд дійшов висновку, що позивачка не проживала у квартирі і не набула право на користування житлом.

Тому, на підставі ст.61, 63, 64, 65 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57.60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 про визнання права на користування квартирою відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.