ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2020 року

Київ

справа №205/8712/16-а(2-а/205/223/16)

адміністративне провадження №К/9901/38669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.

суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Басової Н.В. від 26.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Богданенко І.Ю., Уханенка С.А., Дадим Ю.М. від 14.09.2017

у справі № 205/8712/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (далі також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також - відповідач 2), в якому з урахуванням уточнень та зміни позовних вимог просив:

- зобов`язати провести призначення, перерахунок пенсії у відповідності до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про підвищення престижності шахтарської праці» та матеріалів пенсійної справи;

- зобов`язати при розрахунку розміру пенсії та середнього заробітку врахувати положення статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- визнати неправомірним та скасувати рішення від 04.10.2016 про відмову в призначенні пенсії у відповідності до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- вжити заходи щодо відновлення порушених прав у сфері пенсійного забезпечення;

- зобов`язати зарахувати час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах;

- зобов`язати призначити пенсію у відповідності до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з моменту звернення з 28.09.2016;

- встановити мінімальний розмір пенсії у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

2. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

3. 02.10.2017 від позивача до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Звернутися з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до статті 150 Конституції України може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України законів та інших нормативно-правових актів, та за таких умов відкрити конституційне провадження у справі і справу №205/8712/16-а розглянути Конституційним Судом України по суті невідкладно. Вирішити питання щодо конституційності положень постанови Кабінету Міністрів України №544 від 15.04.2003 та надати офіційне тлумачення статті 8 Закону України «Про підтвердження престижності шахтарської праці». Також просив сплатити з видатків Державного бюджету України призначену йому за рішенням Європейського суду з прав людини матеріальну та моральну шкоду.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

5. 31.10.2017 та 04.11.2017 від відповідача 2 та 1 відповідно надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Чиркіна С.М., Шарапи В.М.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1992 по 24.06.1996 навчався в Павлоградському машинобудівному технікумі; з 08.07.1996 переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем у шахті в Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Дніпровське» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (остання назва підприємства - роботодавця); з 30.09.1998 переведений підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті; з 15.04.2003 - звільнений за станом здоров`я.

9. Відповідно до довідки щодо підтвердження стажу роботи від 18.03.2016 ОСОБА_1 працював у Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Дніпровське» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» з 11.01.1996 по 07.07.1996 - гірником підземним з повним робочим днем у шахті; з 08.07.1996 по 29.09.1998 - підземним гірничим майстром з повним робочим днем у шахті, з 30.09.1998 по 15.04.2003 - гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті з віднесенням займаних посад до Списку №1.

10. У квітні 2003 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

11. Позивач як пенсіонер перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлограді Дніпропетровської області, управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

12. Після чергового повторного огляду у січні 2016 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково із висновком про умови та характер праці: «може бути працепристосованим до регулярних видів праці».

13. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій, зокрема, просив вжити заходів щодо відновлення порушених прав у сфері пенсійного забезпечення, здійснити перерахунок пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про підвищення престижності шахтарської праці» та матеріалів пенсійної справи; при розрахунку розміру пенсії та середнього заробітку врахувати положення статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

14. На час подання зазначеної заяви ОСОБА_1 перебував на обліку в Правобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок трудового каліцтва відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

15. Листом від 04.10.2016 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про результати розгляду заяви, в якому, зокрема, зазначило про нормативне регулювання обчислення пенсій; розрахунок щомісячної пенсії позивача; звернення Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із запитом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо видачі довідки про заробітну плату для можливого розрахунку пенсії відповідно до статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; відсутність у позивача на час звернення права на пенсію за віком.

16. Станом на 01.09.2016 розмір щомісячної пенсійної виплати позивачу складав 1130,00 грн, в тому числі: 200,00 грн - розмір пенсії з обмеженням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», 930,00 грн - щомісячна адресна допомога у сумі, що не вистачає до 1130,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265.

17. Згідно з розпорядженням №810262 від 14.04.2017 розмір щомісячної пенсійної виплати позивачу склав 1247,00 грн, в тому числі: 200,00 грн - розмір пенсії з обмеженням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», 1047,00 грн - щомісячна адресна допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265.

18. На час встановлення інвалідності позивач має загальний стаж роботи 10 років 7 місяців 15 днів, з них стаж роботи за Списком №1 - 7 років 4 місяці 12 днів.

19. Станом на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 28.09.2016 позивач досяг 39-річного віку, загальний страховий стаж склав 24 роки 27 днів (у тому числі з 16.04.2003 - 13 років 05 місяців 12 днів), пільговий стаж - 20 років 09 місяців 24 дні (у тому числі з 16.04.2003 - 13 років 05 місяців 12 днів), який може бути віднесений до роботи:

- на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 у повному розмірі або 20 років 09 місяців 24 дні;

- на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії - у розмірі 16 років 3 місяців 06 днів (у тому числі до 15.04.2003 - 2 роки 9 місяців 24 дні);

- на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) у розмірі 17 років 11 місяців 27 днів (у тому числі до 15.04.2003 - 4 роки 6 місяців 15 днів).

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 05.01.2003 при виконанні трудових обов`язків на шахті «Дніпровська» ДХК «Павлоградвугілля» він був травмованим та з 29.04.2003 йому встановлено ІІ групу інвалідності по трудовому каліцтву. 28.01.2016 позивача визнано інвалідом ІІ групи інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково, а відтак він має право на пенсію відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Відповідно до статті 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія мала б складати 60% від середнього заробітку та становити 538,66 грн, але відповідач протиправно, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» №544 від 15.04.2003, яка встановлює розмір пенсії за віком у розмірі 50 грн, призначає пенсію у розмірі 200,00 грн, яка вже на момент призначення була на 25% меншою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.

21. Заперечуючи щодо задоволення позову, представники відповідачів зазначили, що у межах спірних правовідносин з позивачем відповідачі діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 не досяг пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не набув спеціального стажу роботи (25 років або 20 років) для призначення пенсії за віком на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відтак у відповідачів на час виникнення спірних відносин відсутні підстави для застосування положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при обчисленні розміру отримуваної позивачем пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Пенсію позивачу виплачують у відповідності до законодавства. З урахуванням відсутності підстав вважати дії та рішення відповідачів протиправними відсутні підстави для відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ

23. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що такі ухвалені судами з порушенням норм матеріального права, судами не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, а висновки судів попередніх інстанцій не відповідають таким. Постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилаються відповідачі у своїх запереченнях та суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, суперечить статті 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», статтям 46 та 113 Конституції України. Разом із тим, судами попередніх інстанцій помилково тлумачиться положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». В оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що станом на 28.09.2016 спеціальний стаж позивача складав 20 років 09 місяців 24 дні, тоді як необхідними є лише 15 років. Відповідач помилково тлумачить норми Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», відтак виникає потреба звернення до Конституційного Суду України, однак суди попередніх інстанцій відмовили позивачу у відповідному зверненні. 09.02.2017 позивач звернувся до Дніпровської місцевої прокуратури з заявою про вчинення злочину працівниками Пенсійного фонду України, однак 13.02.2017 така була направлена за належністю до Соборного відділу поліції Дніпропетровського відділу поліції ГУ НП України в Дніпропетровській області, який 01.04.2017 відмовив у відкритті кримінального провадження, відтак наявні підстави для розгляду справи у Міжнародному кримінальному суді. Кабінетом Міністрів України не виконуються обов'язкові заходи загального характеру, вказані у статтях 13, 14 та 15 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Так, заходи загального характеру щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» та «Петриченко проти України» відсутні, а відтак наявні підстави для відкриття провадження про порушення Україною своїх зобов'язань. Ці справи є аналогічними зверненню позивача до ЄСПЛ. Станом на 01.06.2017 позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди позивачу становлять 535677,14 грн.

24. Відповідач 1 у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи правильно встановлені обставини та оскаржувані судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права, а відтак відсутні підстави для їх скасування.

25. Відповідач 2 у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво інтересів іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Провадження у даній справі розпочато після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Натомість касаційна скарга підписана безпосередньо ОСОБА_1, а не адвокатом. Позовні вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди не були заявлені та не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а відтак такі не можуть бути і предметом розгляду в суді касаційної інстанції. Судами попередніх інстанції правильно встановлено обставини справи та позивачем не наведено доказів помилковості таких, відтак касаційна скарга не підлягає задоволенню.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

27. Щодо доводів відповідача-2 про підписання касаційної скарги неналежною особою, а саме безпосередньо позивачем, а не адвокатом, колегія суддів відхиляє такі з огляду на наступне.

28. Згідно з частиною першою статті 56 КАС України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги позивачем до суду) сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

29. Відповідно до частини четвертої статті 213 КАС України (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги позивачем до суду) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

30. З огляду на наведене, позивач має право підписувати касаційну скаргу безпосередньо від свого імені. Для реалізації вказаного права залучення представника не є обов'язковим, натомість залежить виключно від волевиявлення позивача.

31. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

33. Відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 01.01.2004, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

34. Перерахунок пенсії здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

35. 16.09.2008 набрав чинності Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці".

36. Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.

37. У постановах від 06.03.2019 у справі №345/4570/16-а та від 11.07.2019 у справі №345/3954/16-а Верховний Суд дійшов правового висновку, що статтю 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» необхідно розглядати у нерозривному зв`язку зі списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

38. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менше як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 процентів середньої заробітної плати шахтарям, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

39. Аналогічні гарантії закріплені у статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

40. Аналіз наведеної норми дає змогу дійти висновку, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

41. Виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення шахтарської праці» та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

42. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №392/17/17.

43. Колегія суддів зауважує, що статтею 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.

44. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.

45. Статтею 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено, що дія статті 8 Закону поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом.

46. Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

47. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 21 року у чоловіків; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків.

48. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

49. Відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.

50. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

51. Частиною п'ятою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13, 14).

52. Відповідна гарантія встановлена і положеннями частини четвертої статті 9 Закону України «Про охорону праці», згідно з якими час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

53. Пунктом 6 частини четвертої статті 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зокрема, внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом доповнення частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» абзацом 4 такого змісту: «Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».

54. Згідно з правовим висновком, сформованим Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі № 392/17/17, законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

55. До пільгового стажу зараховується період до того часу, коли особа вийшла на пенсію за віком на пільгових умовах.

56. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №185/8991/16-а.

57. Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, що з 30.09.1998 позивач переведений підземним гірником очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті та з 15.04.2003 - звільнений за станом здоров`я з даної посади та внаслідок трудового каліцтва позивачу встановлена ІІ група інвалідності.

58. Разом із тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 28.09.2016 позивач досяг 39-річного віку, його загальний страховий стаж становив 24 роки 27 днів (у тому числі з 16.04.2003 - 13 років 5 місяців 12 днів), пільговий стаж - 20 років 9 місяців 24 дні (у тому числі з 16.04.2003 - 13 років 5 місяців 12 днів), який може бути віднесений до роботи:

- на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 у повному розмірі або 20 років 09 місяців 24 дні;

- на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії - у розмірі 16 років 3 місяців 06 днів (у тому числі до 15.04.2003 - 2 роки 9 місяців 24 дні);

- на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень) у розмірі 17 років 11 місяців 27 днів (у тому числі до 15.04.2003 - 4 роки 6 місяців 15 днів - час роботи гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті ).

59. На час звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 не досяг пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не набув спеціального стажу роботи (25 років або 20 років) для призначення пенсії за віком на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відтак суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії у відповідності до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

60. Колегія суддів наголошує, що у межах даної справи предметом розгляду є спірні правовідносини, які виникли саме з моменту звернення позивача до відповідача у вересні 2016 року.

61. Стосовно доводів позивача, викладених у касаційній скарзі щодо помилковості застосування відповідачем та судами попередніх інстанцій положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», колегія суддів зазначає наступне.

62. Пунктом 1 вказаної постанови передбачено, що з метою поліпшення матеріального становища пенсіонерів Кабінет Міністрів України постановив збільшити мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно; максимальний розмір трудових пенсій за віком: до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до 150 гривень включно - для інших категорій працівників. Збільшення мінімального розміру пенсій, передбачене цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.

63. Дані норми, прийняті органом виконавчої влади, не вступають у колізію з іншими приписами нормативно-правових актів в частині визначення максимального розміру пенсії, а тому у колегії суддів відсутні підстави не враховувати такі норми права.

64. Так, частина третя статті 46 Конституції України визначає гарантію, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

65. Таким чином, законодавством розмежовано поняття «пенсійні виплати» від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються. Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату. Держава взяла на себе зобов`язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо.

66. Саме на виконання своїх зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат, зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

67. Пунктом 1 вказаної постанови постановлено установити, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв`язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в інвалідів (у тому числі дітей-інвалідів) прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, та в осіб, яким призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім`ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії та державної соціальної допомоги у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

68. Як встановлено судами попередніх інстанцій, середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії за період з 01.04.2001 по 31.03.2003 склав 897,77 грн (заробітна плата за період з 01.04.2001 по 31.03.2003).

69. Правобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Дніпрі розмір нарахованої позивачу пенсії 538,66 грн (897,77 грн х 60%) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» обмежено до 200 грн, а відтак позивачу призначена та виплачуються щомісячно державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

70. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що пенсія позивачу виплачується у відповідності до законодавства, а відтак щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь матеріальної та моральної шкоди.

71. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать один одному та частині третій статті 46 Конституції України і свідчать про право позивача на отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя позивача не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законами про Держбюджет України на відповідний рік.

72. Щодо клопотання позивача про звернення з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України та за таких умов відкриття конституційного провадження у справі і передання справи №205/8712/16-а для розгляду Конституційним Судом України по суті невідкладно; вирішення питання щодо конституційності положень постанови Кабінету Міністрів України №544 від 15.04.2003 та надання офіційного тлумачення статті 8 Закону України «Про підтвердження престижності шахтарської праці» колегія суддів зазначає наступне.

73. Відповідно до частини пятої статті 9 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних судових рішень) у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

74. Частиною четвертою статті 7 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд доходить висновку, що якщо закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

75. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

76. Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України.

77. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів ВРУ, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

78. Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою та представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими й поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

79. З огляду на викладене, ні чинне на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, ні чинне з 15.12.2017 законодавство не передбачає можливість передачі справи для розгляду по суті Конституційному Суду України, зокрема з підстав незгоди позивача із положеннями законів або ж підзаконних нормативно-правових актів, якими останній доводить обґрунтованість своїх позовних вимог, а відтак відповідне клопотання позивача задоволенню не підлягає.

80. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що до повноважень Верховного Суду не належить звернення до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення законів України, в тому числі і статті 8 Закону України «Про підтвердження престижності шахтарської праці».

81. Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі щодо звернення до відповідних органів з заявою про вчинення злочину щодо нього працівниками Пенсійного фонду України та невиконання Кабінетом Міністрів України обов'язкових заходів загального характеру, вказаних у статтях 13, 14 та 15 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів відхиляє як такі, що не стосуються предмету спору, оскільки відповідні факти підлягають перевірці компетентними органами під час здійснення ними своїх повноважень та не можуть бути предметом перевірки під час вирішення судом спірних правовідносин між сторонами у даній справі.

82. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів не спростовують, не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судами доказів.

83. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

84. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

85. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

86. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

87. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

88. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

89. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: С.М. Чиркін

В.М. Шарапа