Справа № 404/6526/17

Номер провадження 2/404/903/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Коноваленко К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, у режимі відеоконференції, справу за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення, зняття з реєстрації з житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просить усунути перешкоди у здійсненні ПАТ "Мегабанк" права користування та розпорядження своїм майном, а саме, припинити право користування житловим приміщенням- будинком, АДРЕСА_1 , розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , що належить Публічному акціонерному товариству "Мегабанк", шляхом виселення в примусовому порядку та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , із житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

Позов мотивовано тим, що 27 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Мегабанк", яке с правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" та ОСОБА_2 (Відповідач 2) було укладено Кредитний договір №46-04П/2008, згідно якого останньому надано кредит на споживчі цілі в розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) грн. 00 коп. Додатковою угодою від 12.08.2008 року сума кредиту збільшена до 270 000,00 (двісті сімдесят тисяч) грн. 00 коп. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 (Відповідач 1) було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишиною С.С., про що зроблено реєстровий запис №3618 від 27.05.2008 року. Відповідачем 1 надано в іпотеку ПАТ «Мегабанк» нерухоме майно: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_2 . Зазначена квартира належала Відповідачу 1 на праві приватної власності. В зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх обов`язків за Кредитним договором Банк був вимушений звернутися до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16.01.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25.04.2012 року, позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями під АДРЕСА_2 , який належить Іпотекодавцю з метою задоволення грошових вимог, які виникли з Кредитного договору. Рішення суду набрало закої сили 25 квітня 2012 року. В зв`язку з не реалізацією предмета іпотеки на прилюдних торгах, ПАТ «Мегабанк» прийняв рішення про залишення за собою вищезазначеного нерухомого майна, в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду. На підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Кіровським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 29 липня 2015 року, 17 лютого 2016 року ПАТ «Мегабанк» видано свідоцтво про право власності, посвідчене приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Степановою Н. М., про що зроблено реєстровий запис №16 .

Тобто, після проведення державної реєстрації 17.02.2016 року ПАТ «МЕГАБАНК» набув право власності на зазначене житлове приміщення, але до теперішнього часу не має можливості реалізувати своє законне право відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

07 березня 2017 року на адресу відповідачів, ПАТ „Мегабанк" направ цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення листи- вимоги щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом звільнення житлового приміщення. Дані листи - вимоги відповідачами не отримані, конверти з листами повернуті до банку поштою за закінченням терміну зберігання. 26 квітня 2017 року на адресу відповідачів, ПАТ "Мегабанк" повторно направлені цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення листи- вимоги щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом звільнення житлового приміщення. Дані листи- вимоги відповідачами отримані 27.04.2017 року, про що свідчать підписи на поштових повідомленнях.

Вважає, що оскільки закінчився строк для звільнення житлового приміщення, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в добровільному порядку не звільнили житлове приміщення, їх виселення повинно здійснюватися у примусовому порядку. Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійснені прав власника позивача, який не може вільно користуватись будинком та розпоряджатися ним. Відповідачі не є власниками житла, вони підлягають виселенню у зв`язку з тим, що незаконно займають будинок.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення, зняття з реєстрації житлового приміщення.

Відповідно до ухвали судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 жовтня 2017 року позовну заяву залишено без руху (т.1, а.с. 28). 16 листопада 2017 року представником позивача на виконання вимог ухвали від 31 жовтня 2017 року надано через канцелярію суду оригінал меморіального ордера про сплату судового збору.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 листопада 2017 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі та призначено судове засідання (т. 1, а.с. 41).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції. Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

06 лютого 2018 року відповідачами подано, через канцелярію суду, заперечення на позовну заяву, яким просили відмовити у задоволенні позову. Вважають, позов є необгрунтованим. Звернення позивача до суду з позовною заявою про їх виселення із житлового будинку АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення, свідчать про те, що на час прийняття рішення ПАТ «МЕГАБАНК» про залишення за собою іпотечного майна в рахунок погашення боргу, питання про звільнення його іпотеко держателем не було вирішено. Крім того, оскільки житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , не придбавався за кредитні кошти, що підтверджується Договором іпотеки та Договором дарування посвідченого 26 жовтня 2001 року, реєстровий номер №1120,то відповідно виселення громадян без надання іншого жилого приміщення є неможливим (т. 1, а.с. 57-59).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 лютого 2018 року продовжено судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження (т. 1, а.с. 73).

27 лютого 2018 року від відповідачів, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву, яким у задоволенні позову просили відмовити (т. 1, а.с. 88-90).

Представником позивача направлено та судом отримано 13 березня 2018 року відповідь на заперечення. Вказано, що у своїх запереченнях на позов відповідачі не вірно визначили правовідносини, які мають місце на дату звернення позивача до суду та залишають поза увагою, вони вже не є ані власниками житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , а ні іпотекодателями цього нерухомого майна. Посилання відповідачів у запереченнях на норми ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст.109 Житлового Кодексу Української РСР є недоречним з огляду на правовідносини, які склалися на дату звернення з позовом до суду, а отже не спростовують позовні вимоги ПАТ «Мегабанк». З системного аналізу названих статей (ч.2,3 ст.109 ЖКУ РСР, ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку») вбачається, що підставою для примусового виселення мешканців на підставі рішення суду з житлових приміщень, що є предметом іпотеки та які не були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення, - є прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання з одночасним наданням громадянам, яких виселяють з жилих приміщень іншого постійного жилого риміщення. Однак, зазначений вище порядок примусового виселення мешканців на підставі рішення суду з житлових приміщень не застосовується у випадку втрати права користування житловим приміщенням колишнього власника, що є наслідком припинення його права власності на це приміщення (т. 1, а.с.100-101).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 серпня 2018 року, залишеної без змін постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2018 року, провадження у справі № 404/6526/17 (номер провадження 2/404/903/18) за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення, зняття з реєстрації житлового приміщення - зупинено до набрання законної сили судового рішення по справі, яка розглядається Кіровським районним судом м. Кіровограда в порядку цивільного судочинства №404/3102/18 (номер провадження 2/404/2351/18) за позовом ОСОБА_1 до Фортечного ВДВС м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградські області, ПАТ "Мегабанк", треті особи : ОСОБА_2 , приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу Степанова Наталія Миколаївна про визнання протиправною та скасування постанови, акту державного виконавця про передачу майна, скасування державної реєстрації права власності житлового будинку (т. 1, а.с. 165, 166-168, 203-205).

До суду представником позивача 22 квітня 2019 року подано клопотання щодо поновлення провадження у справі та заміни кредитора- ПАТ "Мегабанк" його правонаступником- АТ "Мегабанк", оскільки 04.04.2019 року набрала законної сили ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2019 року у справі №404/3102/18, номер провадження №2/404/2351/18 (номер в єдиному державному реєстрі судових рішень 80583540), відповідно до якої провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, ПАТ «МЕГАБАНК», нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишина С.С. про визнання протиправною та скасування постанови, державного акту, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно - закрито. Крім того, 31.10.2018 року відбулось перетворення юридичної особи позивача - ПАТ «МЕГАБАНК», в саме зміна його організаційно- правової форми з ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» (скорочена назва ПАТ «МЕГАБАНК») в ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МЕГАБАНК» (скорочена назва АТ «МЕГАБАНК»), про що свідчить витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.04.2019 року за №1005206078, станом на 04.04.2019 року (т. 1, а.с. 216-228).

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2019 року поновлено провадження в справі та призначено підготовче засідання (т. 1, а.с. 233).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 листопада 2019 року клопотання задоволено. Залучено до участі в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення, зняття з реєстрації з житлового приміщення правонаступника позивача - Акціонерне товариство "Мегабанк". Провадження у справі № 404/6526/17 (номер провадження 2/404/903/18) за позовом Акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення, зняття з реєстрації з житлового приміщення- зупинено до набрання законної сили судового рішення по справі, яка розглядається Кіровським районним судом м. Кіровограда в порядку цивільного судочинства №404/3102/18 (номер провадження 2/404/2351/18) за позовом ОСОБА_1 до Фортечного ВДВС м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Публічного акціонерного товариства «МЕГАБАНК», ОСОБА_2 , нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Степанової Наталії Миколаївни про визнання протиправною та скасування постанови, державного акту, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (т. 2, а.с. 51-56).

Адвокат Дідик Степан Євгенійович, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Мегабанк" звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Кіровського районного суду м.Кіровограда від 14 листопада 2019 року.

Постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» - задоволено. Ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 листопада 2019 року, в частині зупинення провадження, скасовано і постановлено в цій частині нове судове рішення. В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шепеленко А.О. про зупинення провадження у справі № 404/6526/17 за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом виселення, зняття з реєстрації з житлового приміщення, відмовлено. Справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті (т. 2, а.с. 146-148).

21 лютого 2020 року представником відповідача ОСОБА_1 подано додаткові пояснення по справі, згідно яких звернення позивача до суду з позовною заявою про виселення відповідачів- тобто мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 , без надання іншого жилого приміщення, свідчать про те, що на час прийняття рішення ПАТ "Мегабанк" про залишення за собою іпотечного майна (житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 ) в рахунок погашення боргу, питання про звільнення квартири її мешканцями іпотекодержателем не було вирішено. Враховуючи практику ВП ВС, позовна заява не підлягає задоволенню (т. 2, а.с. 166-168).

21 лютого 2020 року закрито підготовче засідання, справа призначена до судового розгляду (т. 2, а.с. 175-177).

В судове засідання представник позивача надав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримав, просив задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_1 в судове засідання також подали заяву про розгляд справиу їх відсутності. У задоволенні позову просили відмовити.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 27 травня 2008 року між Публічним акціонерним товариством " Мегабанк", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №46-04П/2008, згідно з яким останній отримав кредит на споживчі цілі в розмірі- 200 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22,00 процентів річних, на строк з 27 травня 2008 року до 26 травня 2018 року.

Додатковою угодою від 12 серпня 2008 року до вказаного кредитного договору сума кредитних коштів збільшена до 270 000,00 грн.

Забезпеченням виконання зобов`язання за Кредитним договором №46-04П/2008 від 27 травня 2008 року та за додатковою угодою до нього від 12 серпня 2008 року, виступає іпотека об"єкта нерухомості, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належав на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 , яка виступила майновим поручителем за виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором та, яке передано відповідачем Банку в іпотеку, відповідно до Іпотечного договору від 27.05.08року, що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, Панчишиною С.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3618. Предмет іпотеки належить відповідачеві, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Літвіновою Л.В., від 26.10.01 року, реєстровий номер 1120 та зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві "КО ООБТІ" 18.12.07 року, за реєстраційним №21466553, номер запису 2093 в книзі 8. Право власності на нерухоме майно підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17092155 від 18.12.07 року.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 16.01.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25.04.2012 року, позов Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи - служба у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради та ВГІРФО Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці площею 740, 3 кв.м, матеріали стін, будівель та споруд; дерев"яні, мазані, обкладені цеглою, загальною площею 197, 5 кв.м., житловою площею 51, 2 кв.м., позначено на плані літерами "АА1а1а2", побутові споруди, льох літ."В", колонка"+", замощення літ."І", реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 21466553, зареєстрованого Обласним комунальним підприємством Кіровоградське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації 18 грудня 2007 року у реєстровій книзі за №8 та за реєстровим №2093, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) і задовольнити за рахунок реалізації вказаного будинку вимоги Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", що виникли з кредитного договору №46-04П/2008 від 27 травня 2008 року, та які станом на 11 січня 2011 року становлять 279 011 грн. 02 коп. і складаються з: 260 582, 18 грн. - суми залишку по кредиту; 5696, 32 грн. -суми штрафу за невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повернення кредиту згідно з Додатком№1; 8 485, 03 грн. -суми штрафу за невиконання прийнятих зобов"язань згідно з п.3.2.3 Договору; 4 247, 49 грн. -суми пені за порушення зобов"язання, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною продажу в розмірі 390 766 ,00 грн.-суми вартості предмета іпотеки, визначеної сторонами в договорі іпотеки №3618 від 27.05.2008 року. Стягнуто, солідарно, з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" заборгованість в розмірі 84 850, 30 грн. - суму нарахованих та не сплачених відсотків; 1725, 50 грн. -судового збору та 120 грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

17 лютого 2016 року ПАТ "Мегабанк" набуло право власності на житловий будинок за АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися, серія та номер: р. №16, виданого 17.02.2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Степановою Н.М. (т. 1, а.с. 6, 7-8).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у спірному будинку з 02 березня 2010 року (т. 1, а.с. 26 ).

06 березня 2017 року, 26 квітня 2017 року ПАТ "Мегабанк" на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надіслано лист-вимогу про звільнення житлового будинку (т.1, а.с. 9-18).

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У справі, що розглядається, новий власник-стягувач ПАТ "Мегабанк", який виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1 , не може одноособово користуватися своєю власністю, оскільки попередній власник, який втратив право власності на житло, відмовляється виселятися з нього.

Так, усталена практика Верховного Суду України засвідчує, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Такий правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12729/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що правовий висновок Верховного Суду України про належне застосування статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР, а саме, неможливість виселення без надання іншого жилого приміщення, викладений у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, є законним та обґрунтованим, враховує вимоги як вітчизняного, так і міжнародного законодавства про дотримання положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики ЄСПЛ, а також ураховує, що такі обмеження неволодіючого власника встановлені законом, вони є необхідними в демократичному суспільстві та застосовуються з дотриманням балансу інтересів сторін спірних правовідносин, оскільки наявні інші ефективні способи захисту прав неволодіючого власника. Держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно», що міститься в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Частиною першою ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Стаття 109 ЖК Української РСР закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постановах від 18 лютого 2015 року у справі № 6-39цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1449цс15, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-1141цс16 щодо застосування статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР, особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою.

Суд враховує те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що житлове приміщення, з якого позивач просить виселити відповідачів, придбано за рахунок кредитних коштів. Також суду не надано доказів, що відповідачі забезпечені іншим житловим приміщенням.

Відповідно до ч.6 ст.80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Застосовуючи принцип диспозитивності, що закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, сам позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на зверенння до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

Обов`язок щодо оцінки доказів, які є в справі, покладається на суд.

Таким чином, позивач набув право власності на спірний житловий будинок у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, і з цих підстав просить виселити колишнього власника, яка передала в іпотеку будинок, придбаний нею не за рахунок кредиту, а також членів її сім`ї, а відтак відсутні передбачені законом підстави для виселення відповідачів та зняття з реєстрації місця проживання із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла, в зв"язку з чим вимоги є безпідставними та необгрунтованими, тому у їх задоволенні слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні вимог Акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні АТ "Мегабанк" права користування та розпорядження своїм майном, а саме, припинення права користування житловим приміщенням- будинком, АДРЕСА_1 , розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , що належить Публічному акціонерному товариству "Мегабанк", шляхом виселення в примусовому порядку та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , із житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; стягнення судових витрат - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство "Мегабанк", місцезнаходження:вул. Алчевських, 30, м. Харків, код ЄДРПОУ 09804119;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 25.05.2020 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда