справа №  2а-1032/10/0670  

категорія  3.4

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 р.                                                                                  м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Літвин О. Т.,

                    суддів:  Хаюка С.М.,

                                                  Капустинського М.М.,

        при секретарі -       Бєлоусовій Ю.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  < Текст > до   Державної судової адміністрації України,   треті особи на стороні відповідача Державне казначейство України, територіальне управління ДСА в Житомирській області про  стягнення 480559,47 грн. невиплаченого заробітку, частини довічного утримання, недоплаченої вихідної допомоги при звільненні,-

встановив:

Позивач звернувся до  суду з позовом, в якому зазначив, що з 08 березня 1977 року по 30 жовтня 2009 року працював суддею Бердичівського  міськрайонного суду Житомирської області. Позивач вважає, що йому в порушення ст. 126, 130 Конституції України та Закону України "Про статус суддів" безпідставно не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата з 2006 року по день звільнення. Тому просить стягнути з відповідача на свою користь недоотриману заробітну плату за період з  2006 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, невиплачену частину довічного утримання та недоплачену вихідну допомогу при звільненні, а всього просить стягнути 480559,47 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що  в спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись  відповідачами у меншому, ніж належало розмірі,  відповідно до визнаного постановою Печерського райсуду м.Києва протиправним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів"  №865 від 03.09.2005 року, яким  було встановлено, що розміри посадових окладів суддів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Крім того, позивач просив стягнути на його користь 300 грн.витрат на послуги аудитора.

Позивач в судове засідання не прибув, в адресованій суду заяві, просив справу слухати без його участі.

Представник Державної судової адміністрації України та територіального управління ДСА в Житомирській області позов не визнала.  

Представник  Державного казначейства України в судове засідання не прибув,  про дату, час та місце розгляду повідомлений вчасно та в законному порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 08 березня 1977 року по 30 жовтня 2009 року працював суддею Бердичівського міськрайонного суду і відповідно до Конституції України та Закону України "Про статус суддів"  мав право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

3 вересня 2005 року року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці судів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади,  передбачені цією постановою, встановлювались виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати.

31 грудня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1310, якою доповнив постанову №865 від 3.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної  заробітної плати - 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться".

В спірний період часу кошти на оплату праці суддів виділялись  відповідачем з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів   №1310, відповідно їм нараховувалась і заробітна плата  за місцем роботи позивача.

Проте прийняття зазначених змін до постанови Кабінету Міністрів  №865 було  протиправним, що  встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2007 року по справі за позовом  ОСОБА_2. до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства  України, Державної судової  адміністрації України. Постановою суду   пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України  №864 від 03 вересня 2005 року  визнаний протиправним і скасований.  Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року  постанова суду першої інстанції по вказаній справі  залишена без змін. Ці судові рішення залишені без змін судом касаційної інстанції.

Отже, відповідно до ст.72 КАС України, протиправність пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України  №1310 від 3 вересня 2005 року не потребує доказування.

Законами України "Про  Державний бюджет України на 2006 рік", "Про  Державний бюджет України на 2007 рік", "Про  Державний бюджет України на 2008 рік" , "Про Державний бюджет України на 2009 рік"  встановлювались  розміри мінімальної заробітної плати : з 1 січня 2006 року –350 грн, з 1 липня 2006 року- 375грн., з 1 грудня 2006 року- 400грн., з 1 квітня 2007 року –420 грн., з 1 липня 2007 року –440 грн., з 1 жовтня 2007 року –460 грн., з 1 січня 2008 року- 515 грн., з 1 квітня 2008 року- 525грн., з 1жовтня 2008 року- 545 грн., з 1 грудня 2008 року- 605 грн. , з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.

Заробітна плата позивачу нараховувалась з 2006 року  з розрахунку посадових окладів, кратних мінімальній заробітній платі в розмірі 332 грн.,  тому він  недоотримав заробітну плату, довічне утримання та вихідну допомогу в зазначених в позовній заяві розмірах.  Розмір заборгованості в сумі 480559,47 грн. підтверджений розрахунком аудитора консалтингової фірми ТОВ "Інтер-сервіс", який відповідач  не оспорив, тобто фактично їх визнав.  

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст.ст.120,126 цього Закону та Положення про Державну судову  адміністрацію  України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які  передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст.48 Бюджетного Кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунко-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, тому ДСА України є належним  відповідачем по справі.  

Крім того, Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про Державний бюджет України на 2009 рік” Державній судовій адміністрації України встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".

Незважаючи на визнання пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України  №865 від 03 вересня 2005 року    протиправним і скасування, відповідач  не вживав заходів до погашення заборгованості перед  позивачем, що утворилась, не перераховував відповідні кошти суду за місцем  роботи позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що недоотриману заробітну плату, довічне утримання та вихідну допомогу позивачу слід стягнути з Державної судової адміністрації України, зобов’язавши Державне казначейство України провести відповідні видатки з Державного бюджету України.

Що стосується вимоги про стягнення 300 грн. витрат на оплату послуг аудитора, то вказана сума не може бути стягнута на користь позивача, оскільки вказані витрати не віднесено до судових витрат, передбачених ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 126, 130 Конституції України, Законами України "Про судоустрій України", "Про статус суддів",  ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 149701,47 грн. недовиплаченої заробітної плати, 163626 грн. недоотриманого довічного утримання, 167232 грн. недоотриманої вихідної допомоги при звільненні,  а всього стягнути  480559,47 грн.

Зобов"язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів".

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

              Головуючий суддя:                                                            О.Т. Літвин

                                      Судді:                                                                      С.М.Хаюк

                                                                                                                        М.М.Капустинський

 Повний текст постанови виготовлено: 01 квітня 2010 р.

присуджено до стягнення < сума > грн.

матеріальну шкоду < сума > грн.

моральну шкоду < сума > грн.