ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року місто Київ № 826/10691/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу від 03.02.2017 № 100, податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017 №0007861306 та №0007881306,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу від 03.02.2017 № 100, податкових повідомлень-рішень від 12.06.2017 №0007861306 та №0007881306.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві безпідставно було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку та протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 20.02.2017 №75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 , прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2017 №0007861306 та від 12.06.2017 №0007881306.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.02.2017 №75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 , та відповідно, податкових повідомлень-рішень 12.06.2017 №0007861306 та від 12.06.2017 №0007881306.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 щодо отриманого інвестиційного доходу у період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Перевіркою встановлено наступні порушення фізичною особою ОСОБА_1 :

- підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, підпункту 170.2.2 та підпункту 170.2.6 пункту 170.2, підпункту 170.11.1 пункту 170.1 статті 170, «а», «б», «в» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, статті 1087 Цивільного кодексу України та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 із змінами та доповненнями, занижено витрати на придбання цінних паперів на суму 1 645 846,30 гривень чим занижено фінансовий результат на суму 1 645 846,30 гривень;

- пункту 162.1 статті 162, статті 168, підпункту 1.1 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, щодо ненарахування та несплати з отриманої у 2015 році суми інвестиційного доходу у розмірі 1 929 985,67 гривень, військовий збір у сумі 24 687,69 гривень.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 20.02.2017 № 75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.03.2017 №0000771306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 410 700,32 гривень, із них 328 560,26 гривень за податковим зобов`язанням та 82 140,06 гривень за штрафними (фінансові) санкціями;

від 16.03.2017 №0000781306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 30 859,61 гривень, з яких 24 687,69 гривень за податковим зобов`язанням та 6 171,92 гривень за штрафними (фінансові) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві. Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.05.2017 № 5128/М/26-15-10-01-16 скаргу позивача задоволено частково, скасовано оскаржувані повідомлення-рішення.

За наслідками адміністративного оскарження Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 12.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 12.06.2017 №0007861306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 164 036,44 гривень, із них 131 229,15 гривень за податковим зобов`язанням та 32807,29 гривень за штрафними (фінансові) санкціями;

від 12.06.2017 №0007881306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 12 302,74 гривень, з яких 9 842,19 гривень за податковим зобов`язанням та 2 460,55 гривень за штрафними (фінансові) санкціями.

Не погоджуючись з таким податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.

Підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 визначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з пунктом 42.2. статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента, зокрема є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

При цьому, підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається в тому числі інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Приписами підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України регламентовано, що облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Абзацом першим підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/9611/16 ( № К/9901/1430/17).

Обов`язки платників податку передбачені статтею 176 Податкового кодексу України. Так згідно з пунктом 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Так, на виконання вимог підпункту 170.2.1. пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, позивачем було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, копія якої наявна в матеріалах справи.

В додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік вбачається що позивач отримав інвестиційний дохід від продажу цінних паперів на суму 4 451 886,17 гривень. Сума витрат щодо придбання цінних паперів складає 4 167 746,80 гривень. Фінансовий результат від продажу цінних паперів складає 284 139, 37 гривень.

У відзиві на позовну заяву, відповідач стверджує, що позивачем протягом 2015 року здійснено продаж цінних паперів у кількості 3156 штук на суму 4 451 886,17 гривень (договорів надано на суму 4 191 301,73 гривень), а той же час придбано контрагентами цінних паперів на суму 4 451 886,17 гривень.

Відповідно до акту перевірки від 20.02.2017 № 75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 при визначенні фінансового результату за 2015 рік позивачем безпідставно враховано витрати на суму 395561,30 гривень оскільки понесені позивачем у 2016 році:

- за договором № БВ-08/15 від 16.02.2015 у сумі 252 447,30 гривень були сплачену безготівковій формі та за готівку 18.02.2016 221 819,60 гривень та 04.04.2016 готівкою - 30627,70 гривень;

- за договором № БВ-25/15 від 24.03.2015 у сумі 971,80 гривень були сплачені у безготівковій формі 19.04.2016;

- за договором № БВ-34/15 від 30.03.2015 у сумі 734,20 гривень були сплачені у безготівковій формі 19.04.2016;

- за договором № БВ-94/15 від 02.10.2015 у сумі 141 408,00 гривень кошти у сумі 100000,00 гривень були сплачені готівкою 21.01.2016 гривень ту сумі 41408,00 гривень були сплачені у безготівковій формі 28.01.2016.

Судом встановлено, що 16.02.2015 року між позивачем та ТОВ «Реальна Позика» укладено договір № БВ-08/15 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого, позивач здійснив покупку інвестиційних сертифікатів у кількості 190 штук загальна вартість яких складає 252 447,30 гривень.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору «Розрахунки за цим договором здійснюються між покупцем та продавцем шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця суми договору до 27.02.2015 включно».

Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів від 18.02.2015 до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-08/15 від 16.02.2015 продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв пакет вказаних цінних паперів.

Між позивачем та ТОВ «Реальна Позика» 27.02.2015 укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-08/15 від 16.02.2015, якою сторони домовились пункт 2.1 викласти в наступній редакції «Розрахунки за цим договором здійснюються між покупцем та продавцем шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця суми договору до 29.04.2016 включно».

Між позивачем та ТОВ «КУА «Інвестцентр» 24.03.2015 укладено договір № БВ-25/15 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого, позивач здійснив покупку інвестиційних сертифікатів у кількості 724 штук загальна вартість яких складає 1 000 971,80 гривень.

Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів від 26.03.2015 до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-25/15 від 24.03.2015 продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв пакет вказаних цінних паперів.

Між позивачем та ТОВ «КУА «Інвестцентр» 30.03.2015 укладено договір № БВ-34/15 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого, позивач здійснив покупку інвестиційних сертифікатів у кількості 359 штук загальна вартість яких складає 500734,20 гривень.

Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів від 15.04.2015 до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-34/15 від 30.03.2015 продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв пакет вказаних цінних паперів.

Між позивачем та ТОВ «Інком менеджмент» 23.10.2015 укладено договір № БВ-94/15 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до якого, позивач здійснив покупку інвестиційних сертифікатів у кількості 870 штук загальна вартість яких складає 990408,00 гривень.

Відповідно до акту прийому-передачі цінних паперів від 04.11.2015 до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-94/15 від 23.10.2015 продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв пакет вказаних цінних паперів.

На підтвердження оплати цінних паперів до матеріалів справи залучено засвідчені копії банківських виписок щодо розрахунків за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-08/15 від 16.02.2015, за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-25/15 від 24.03.2015, за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-34/15 від 30.03.2015, засвідчені копії квитанцій щодо розрахунків за договором №БВ-94/15 від 02.10.2015.

Реальність відповідних операцій та понесених позивачем відповідних витрат відповідачем під сумнів не ставилась.

Також серед іншого, позивачем надана виписка з рахунку у цінних паперах за 2015 рік в якій відображено операції з цінними паперами. Вказаною випискою підтверджується отримання позивачем у 2015 році права на відповідні цінні папери та, як наслідок, виникнення у нього в 2015 році витрат, пов`язаних із придбанням таких цінних паперів.

Відтак, позивачем надано фінансові документи, що підтверджують понесені витрати.

Крім того, протягом 2015 року між позивачем та Компанією «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» (Беліз) укладено договори щодо купівлі-продажу цінних паперів, а саме:

- від 05.01.2015 договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-120/15 відповідно до якого, позивач здійснив покупку інвестиційних сертифікатів у кількості 188 штук загальна вартість яких складає 260900,00 гривень;

- від 18.08.2015 договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-76/15 відповідно до якого, позивач здійснив покупку інвестиційних сертифікатів у кількості 500 штук загальна вартість яких складає 704385,00 гривень;

- від 02.10.2015 договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-86/15/1 відповідно до якого, позивач здійснив покупку інвестиційних сертифікатів у кількості 200 штук загальна вартість яких складає 285000,00 гривень.

В той же час між позивачем та Компанією «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» (Беліз) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів від 12.11.2015 № БВ-101/15 відповідно до якого позивач здійснив продаж 833 штук інвестиційних сертифікатів Компанії «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» (Беліз) загальна вартість яких склала 989700,56 гривень.

Позивач та Компанія «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» 01.12.2015 склали акт зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зі змісту вказаного акта вбачається, що позивач має перед Компанією «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» (Беліз) непогашене грошове зобов`язання у сумі 1250285,00 гривень, яке виникло на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів № БВ-120/15 від 05.01.2015, № БВ-76/15 від 18.08.2015 та № БВ-86/15/1 від 02.10.2015, укладеного між Компанією «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» (Беліз) та позивачем. Компанія «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» (Беліз) має перед позивачем непогашене грошове зобов`язання у сумі 989700,56 гривень, що виникло на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-101/15 від 12.11.2015, укладеного між позивачем та Компанією «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» (Беліз). Строк виконання однорідних грошових зобов`язань, зазначених у пунктах 1 та 2 цього акта, настав. Сторони підтверджують реальність та обсяги взаємних заборгованостей, зазначених у пунктах 1 та 2 цього Акта.

На підставі статті 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, зазначеними у пунктах 1 та 2 вказаного акта.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З аналізу наведеної норми вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Таким чином, внаслідок зарахування зустрічних однорідних грошових на суму 989 700,56 гривень, сума непогашеного грошового зобов`язання позивача перед Компанією «Еллінгхерст Менеджмент Лімітед» зменшилась до 260 584,44 гривень.

Як вбачається з матеріал вказана сума була врахована позивачем у декларації за 2015 рік та з неї вже сплачено відповідні податкові зобов`язання. Зазначене не заперечувалось відповідачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб згідно з податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2017 № 0007861306 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір:

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, оскільки, військовий збір нараховується і сплачується із об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, беручи до уваги помилковість висновків акта перевірки про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд приходить до висновку про безпідставність додаткового нарахування позивачу суми військового збору та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2017 № 0007881306.

Окрім того суд звертає увагу, що з 01.01.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема, щодо контрольно-перевірочної роботи.

Право на проведення перевірок платників податків надано контролюючим органам підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Зокрема, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (абзац перший пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Статтями 19-1 та 19-3 Податкового кодексу України визначено перелік функцій контролюючих органів та державних податкових інспекцій. Функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Тобто, з 01.01.2017 року організація проведення всіх без виключення перевірок платників податків відбувається виключно органами ДФС обласного та центрального рівнів.

З цього приводу Державна фіскальна служба України видала лист від 17.01.2017 №1005/7/99-99-14-03-03-17, відповідно до якого з 01.01.2017 організацію та проведення документальних і фактичних перевірок може бути здійснено (в т.ч. видано наказ про проведення, оформлено направлення (посвідчення), складено акт (довідку) та податкові повідомлення-рішення, вимоги (рішення) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), за їх результатами) лише зазначеними вище органами, тобто контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Тобто всі функції з контрольно-перевірочної роботи та право приймати податкові повідомлення-рішення за результатами документальної перевірки з 01.01.2017 закріплені виключно за контролюючим органом обласного та центрального рівнів.

Враховуючи те, що організація та проведення фактичної перевірки позивача відбулось, на підставі наказу від 03.02.2017 №100, в той час як, чинним податковим законодавством встановлено, що всі функції з контрольно-перевірочної роботи з 01.01.2017 закріплені виключно за контролюючим органом обласного та центрального рівнів, суд дійшов висновку, що державна податкова інспекція вийшла за межі наданих їй повноважень і діяла поза межами правового поля під час проведення фактичної перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки у формі акту від 20.02.2017 №75/1/26-50-13-06/ НОМЕР_1 , що у свою чергу нівелює наслідки проведення такої перевірки у вигляді прийнятого податкових повідомлень-рішень.

Слід зазначити, що Головне управління ДФС у м. Києві під час розгляду адміністративної скарги позивача на прийняті Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві рішення за результатами перевірки, враховані вищенаведені положення законодавства. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства прийняв оскаржувані у даній справі рішення на підставі акту перевірки, який складений органом, що не мав на те повноважень та функцій контрольно-перевірочної роботи.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03.02.2017 №100.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.06.2017 №0007861306 та №0007881306.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.