Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 316/574/14-ц

провадження № 61-44051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Камисов Андрій Якович, на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 червня 2014 року в складі судді Ткаченко І. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області

від 02 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 04 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі -

АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 22 151 дол. США зі сплатою 9 % річних

з кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 03 серпня

2015 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Позичальник належним чином свої зобов`язання перед кредитором не виконав, тому виникла заборгованість у розмірі 20 392,05 дол. США, що в еквіваленті до курсу Національного банку України (далі - НБУ) складає 231 597,58 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом -

16 591,92 дол. США (188 438 грн), заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 2 431,74 дол. США (27 617,89 грн), пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 133,16 дол. США (12 869,53 грн), пені за несвоєчасне повернення відсотків - 235,24 дол. США (2 671,64 грн).

На підставі викладеного ПАТ «Укрсоцбанк», з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 392,05 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 29 квітня 2014 року складає

231 597,58 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 червня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та солідарно з ОСОБА_2 на користь

ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2008 року у розмірі 20 392,05 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ станом на 29 квітня 2014 року складає 231 597,58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір у розмірі 1 551,55 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим договором поруки, не виконував, тому виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення солідарно з боржника та поручителя на користь кредитора.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову

ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 04 серпня 2008 року скасовано. У цій частині прийнято постанову наступного змісту.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2008 року в розмірі: 16 591,92 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 188 438 грн, - заборгованість за кредитом, 954,04 дол. США, що еквівалентно 10 883,77 грн, - заборгованість зі сплати відсотків, 8 825,64 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1 904,81 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, а також судовий збір в розмірі 775,77 грн.

У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком погашення кредиту та процентів), а за договорами поруки відповідальність поручителів установлена у такому ж розмірі, у такий же строк і в такому ж порядку, як у кредитному договорі; не з`ясував: чи пред`явив банк вимогу до поручителів у межах шести місяців за кожним місячним платежем.

Суд першої інстанції, стягуючи суму кредитної заборгованості в солідарному порядку, не врахував того, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником лише за ті порушення, що виникли до спливу шестимісячного строку, який передував настанню строку виконання щомісячного зобов`язання, у зв`язку із чим, у даному випадку, солідарна відповідальність ОСОБА_2 по сплаті процентів за користування кредитними коштами обмежується таким строком і становить 954,04 дол. США, що еквівалентно 10 883.77 грн, які нараховані за період з 11 вересня 2013 року до моменту звернення до суду із указаним позовом (11 березня 2014 року), пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 8 825,64 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 904,81 грн.

Встановивши те, що пред`явлений до поручителя у березні 2014 року позов про стягнення усієї суми тіла кредиту, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 03 серпня 2015 року, тобто в межах встановленого законом шестимісячного строку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука ОСОБА_2 у цій частині не припинилася, тому вона несе відповідальність перед позивачем за порушення зобов`язання ОСОБА_1 у цій частині в солідарному порядку.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вже після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, у зв`язку зі смертю боржника сума заборгованості в розмірі

18 486,56 дол. США, що еквівалентно 210 896,32 грн підлягає до стягнення з поручителя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат

Камисов А. Я.,просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не подав до суду належних та допустимих доказів видачі кредитних коштів позичальнику, тому відсутні правові підстави для стягнення кредитної заборгованості.

У матеріалах справи знаходяться додаткові угоди до договору поруки, які не підписані поручителем, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останньої. Останній платіж за кредитним договором було здійснено у липні 2009 року, з указаного періоду банк не пред`являв вимоги до поручителя, тому порука припинилася.

Крім того, позивач знав про порушення свого права з липня 2009 року, тому пропустив строк позовної давності. Судами помилково нараховано пеню поза межами строку спеціальної позовної давності.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

08 листопада 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 04 серпня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 22 151 дол. США зі сплатою 9 % річних з кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 03 серпня 2015 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між

АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки

від 04 серпня 2008 року.

Крім того, кредитні зобов`язання були забезпечені договором застави

від 04 серпня 2008 року, предметом якого є автомобіль Chevrolet Epica.

Додатковою угодою від 21 березня 2011 року, яка укладена між позивачем та ОСОБА_1 , внесено зміни до кредитного договору та збільшено суму щомісячних платежів з 2012 року до 377,09 дол. США.

Додатковою угодою від 21 березня 2011 року, яка укладена між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внесено зміни до договору поруки, відповідно до умов якого поручитель погодилася на збільшення суми щомісячних платежів з 2012 року до 377,09 дол. США.

Позичальник належним чином свої зобов`язання перед кредитором не виконав, тому виникла заборгованість у розмірі 20 392,05 дол. США, що в еквіваленті до курсу Національного банку України (далі - НБУ) складає 231 597,58 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом -

16 591,92 дол. США (188 438 грн), заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 2 431,74 дол. США (27 617,89 грн), пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 133,16 дол. США (12 869,53 грн), пені за несвоєчасне повернення відсотків - 235,24 дол. США (2 671,64 грн).

ПАТ «Укрсоцбанк» 09 грудня 2013 року направило ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 вимоги про погашення поточної та простроченої заборгованості, які відповідачами не виконані.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що позичальник належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим договором поруки, не виконував, тому виникла заборгованість, яка підлягає до стягнення солідарно з боржника та поручителя на користь кредитора.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає до стягнення з поручителя, апеляційний суд правильно врахував вимоги частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а також умови кредитного договору, які передбачають повернення кредиту щомісячними платежами, та правильно визначив заборгованість за кредитним договором у межах шестимісячного строку дії поруки з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання.

При цьому судом апеляційної інстанції наведено обґрунтований розрахунок при задоволенні грошової вимоги.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що позивач не подав до суду належних та допустимих доказів видачі кредитних коштів позичальнику, оскільки вказані обставини спростовані зібраними у справі доказами, зокрема заявою на отримання кредитну, заявою на видачу готівки, кредитним договором тощо. Вказані докази були дослідженні у сукупності, а результат указаної процесуальної дії викладено у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень. Крім того, позичальник тривалий період сплачував чергові платежі за кредитним договором та не заперечував факту отримання кредитних коштів.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що додаткові угоди до договору поруки не підписані поручителем, оскільки вказані обставини не були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України касаційний суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги, що останній платіж за кредитним договором здійснено у липні 2009 року, з указаного періоду банк не пред`являв вимоги до поручителя, тому порука припинилася, не заслуговують на увагу, оскільки погашення кредиту погоджено сторонами шляхом сплати чергових платежів, строк кредитного договору визначено до 03 серпня 2015 року, до суду з цим позовом банк звернувся у березні 2014 року, а заборгованість за кредитним договором стягнута з поручителя у межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки до поруки строк позовної давності не застосовується.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Камисов Андрій Якович, залишити без задоволення.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 червня 2014 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 02 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк