Дата документу 18.05.2020 Справа № 329/1015/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 329/1015/17                 Головуючий в 1 інст.  ОСОБА_1 

Провадження № 11-кп/807/1095/20                 Доповідач в 2 інст.   ОСОБА_2 

Категорія ст. 183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

при секретарі ОСОБА_5 , 

за участі прокурора ОСОБА_6 , 

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з приміщенням Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)»,

захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2020 року, якою у відношенні

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буянів Жидачівського району Львівської області, українця, громадянина України, маючого неповну середню освіту, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, 

продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 червня 2020 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Токмацького районного суду Запорізької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, а клопотання прокурора задоволено та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 червня 2020 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину та суворість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним, свідчать про існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не буде здатний забезпечити його належну процесуальну поведінку.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити запобіжний захід на більш м`який - у вигляді цілодобового домашнього арешту.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що до нього раніше був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і покладених на нього обов`язків він не порушував.

Також прокурор не довів наявність хоча б одного ризику, а всі вони ґрунтуються на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який рішення суду вважав законним, обґрунтованим та просив залишити його без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

З огляду на статті 131, 132КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою  наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину, який відноситься до категорії умисних особливо тяжких злочинів, а також суворість покарання у виді позбавлення волі до 15 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує існувати ризик переховування від суду.

Крім того, ОСОБА_7 не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що свідчить про наявність ризиків можливості переховування та вчинення інших злочинів.

Також наявні ризики незаконного впливу на потерпілу свідків, оскільки вони в судовому засіданні допитані не були, а обвинуваченому відомі адреси їх проживання, оскільки згідно обвинувачення інкримінований злочини ОСОБА_7 вчинив за місцем проживання потерпілої ОСОБА_9 та її матері  свідка у провадженні ОСОБА_10 , всі вони проживають в одному селі, у зв`язку з чим, він може здійснювати на них вплив з метою уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику.

Незважаючи на те, що ОСОБА_7 має дружину та трьох дітей, встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з конкретними фактичним обставинами вчинення злочину та тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, у тому числі, у вигляді домашнього арешту, як того вимагає апелянт, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків.

Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 24 квітня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 23 червня 2020 року включно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2          ОСОБА_3              ОСОБА_4