КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року           № 320/12461/23

Київський окружний адміністративний суд в особі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,

   В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва протиправними, щодо відмови в здійснені перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.04.2022 року;

- зобов`язати  Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.04.2022 року не в меншому розмірі ніж 25598,11 грн, з урахуванням виплачених сум та індексацій пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно запровадило обмеження виплат пенсії максимальним розміром. На підтвердження протиправності дій відповідача, позивач зазначив, що  рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016  визнано такими, що не відповідають  Конституції України  положення ч.7 ст.43 Закону України  «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262, на підставі якого відповідач обмежує розмір призначеної позивачу пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини шостої  статті 162 КАС України  у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4  статті 159 КАС України, визначено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною другою  статті 175 КАС України  у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1  виданий Солом`янським РВ ГУДМС України в м. Києві 11.11.2015.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України  «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118  було проведено індексацію пенсій з 01.03.2022.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.04.2022 року не в меншому розмірі ніж 25598,11 грн, з урахуванням виплачених сум та індексацій пенсії.

Так, відповідно до розрахунку пенсії позивача з 01.04.2022 року розмір його пенсії складав 25598,11 грн, однак виплачувалось лише 20930 грн.

Проте, відповідач листом від 22.03.2023 відмовив у проведенні перерахунку.

Не погоджуючись з вказаними вище діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2  ст.19 Конституції України  передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначені  Законом України від 09.04.1992 №2262-XII  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб  (далі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до  ст.1-1 Закону №2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим  Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього  Закону  та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.8 розділу II Закону України  «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI викладено ч.5  ст.43 Закону №2262-ХІІ  в наступній редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII ч.5  ст.43 Закону №2262-ХІІ  доповнено реченням такого змісту:  Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У подальшому відповідно до п.п. 3 п.1 розділу I Закону України  «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» від 12.04.2016 №1080-VIII ст.43  Закону №2262  після частини третьої доповнено двома новими частинами, у зв`язку з чим частина п`ята цієї статті стала частиною сьомою без змін у змісті.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016  визнано такими, що не відповідають  Конституції України  (є неконституційними), положення ч.7  ст.43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з п.2 резолютивної частини рішення №7-рп/2016 положення ч.7  ст.43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня  ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

           Конституційний Суд України у п.2.1 рішення зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене  Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5  ст.17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Таким чином, положення ч.7  ст.43 Закону №2262-ХІІ  зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.

Згідно Закону України  Про внесення змін до деяких законодавчих актів України  від 06.12.2016 №1774-VIII (далі  Закон №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, у ч.7  ст.43 Закону №2262-ХІІ  слова і цифри  у період з 01.01.2016 по 31.12.2016  замінено словами і цифрами  по 31.12.2017.

Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, норми ч.7  ст.43 Закону №2262-ХІІ  не відновлені, хоча внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.

            Таким чином, буквальне розуміння змін внесених  Законом №1774-VIII  з урахуванням  рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016  дозволяє стверджувати, що у  Законі №2262-ХІІ  відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2019 року та у подальшому  ст.43 Законі №2262-ХІІ  не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені  Законом №1774  до ч.7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2020 по справі №522/16881/17, від 09.02.2021 по справі №1640/2500/18 та від 17.05.2021 по справі № 343/870/17.

Крім цього, обмеження максимального розміру пенсії були введені в дію Законом України  «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі  Закон №3668-VI).

Згідно  ст.2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до  Митного кодексу України, законів України  Про державну службу,  Про прокуратуру,  Про статус народного депутата України,  Про Національний банк України,  Про Кабінет Міністрів України,  Про дипломатичну службу,  Про службу в органах місцевого самоврядування,  Про судову експертизу,  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів,  Про наукову і науково-технічну діяльність,  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування,  Про пенсійне забезпечення,  Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995  Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до  Податкового кодексу України,  Митного кодексу України, законів України  Про державну службу,  Про прокуратуру,  Про статус народного депутата України,  Про Національний банк України,  Про Кабінет Міністрів України,  Про дипломатичну службу,  Про службу в органах місцевого самоврядування,  Про судову експертизу,  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,  Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів,  Про наукову і науково-технічну діяльність,  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб,  Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування,  Про пенсійне забезпечення,  Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995  Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати 10740 гривень.

Проте застосування відповідачем положень  ст.2 Закону №3668-VI  фактично суперечить висновкам, що викладені в  рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, згідно з якими обмеження пенсії максимальним розміром особам, які отримують пенсію за  Законом №2262, не відповідає  ст.17 Конституції України.

Вказаним рішенням Конституційного Суду України осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України  Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб  виключено з категорії пенсіонерів, до яких можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, запроваджені Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, від 24.09.2021 у справі №370/2610/17, від 27.01.2022 по справі №240/7087/20.

Відповідно до приписів ч.5  ст.242 КАС України  при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому слід зазначити, що у 2019-2023 роках будь-яких змін до ст.43  Закону №2262, не вносилося.

Законом України від 03.07.1991 №1282-XII  «Про індексацію грошових доходів населення»   (далі-Закон №1282-XII) встановлено, що цей  Закон  визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених  Конституцією України  гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Приписами  ст.1 Закону №1282-XII  визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ч.1  ст.2 Закону №1282-ХІІ  індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Підстави для проведення індексації визначені  ст.4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений  постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі  Порядок №1078).

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Суд звертає увагу, що Пунктом 2  постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118  установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до  статей 13,  21  і  36  Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений  абзацом другим  пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що пенсійний орган з 01.02.2022 здійснив нарахування пенсії позивачу з урахуванням індексації, передбаченої  постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, однак обмежив розмір пенсії до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

При цьому між сторонами справи не має спору щодо розміру такої індексації.

Виплата пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії склала 20930,00 грн.

Тобто, в результаті проведеного з 01.03.2022 перерахунку пенсії у зв`язку з нарахуванням індексації, передбаченої  постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, розмір пенсії обмежений до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

За викладених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень ч.7  ст.43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5  ст.17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, не здійснюючи позивачу виплату перерахованої з 01.03.2023 пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам  Конституції України  та  Закону № 2262-ХІІ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд вважає, що попри наявність в Постанові №118 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного  законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв`язку із проведенням його індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження,  закон  не містить, оскільки положення ч.7  ст.43 Закону №2262-ХІІ  рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016  визнані такими, що не відповідають  Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до ч.2  ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.6,  72-77,  139,  244,  246,  250,  255,  295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва протиправними, щодо відмови в здійснені перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру починаючи з 01.04.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2022 виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 проіндексованого на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» без обмеження його максимальним розміром.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                                                 Лиска І.Г.