Справа  № 640/10761/14-ц

н/п 4-с/953/29/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2020 р.   Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Лях М.Ю., секретаря Хомінської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ПАТ «Українська залізниця» на постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стягувач ОСОБА_1 , заінтересована особа Печерський районний відділ ДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ),-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Українська залізниця» звернулося до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Київ Коваль Л.І. від 30.01.2019 р. про накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі №640/10761/14-ц (виконавче провадження №56580405) у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що постановою виданою 30.01.2019 державним виконавцем Коваль Л.І. за невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника Державного підприємства «Південна залізниця» по виконавчому листу від 04.06.2018 № 640/10761/14-ц накладено штраф на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» у розмірі 5100,00 грн. 06.02.2019 вказана постанова отримана Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця». Оскаржувана постанова державного виконавця є незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зокрема, ПАТ «Українська залізниця» не є уповноваженим органом щодо виконати рішення суду в частині видання наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 , на посаді державного підприємства «Південна залізниця». Жодних підстав для накладення державним виконавцем Коваль Л ОСОБА_2 . штрафних санкцій на ПАТ «Українська залізниця» не має. Вказана постанова державного виконавця від 30.01.2019 не відповідає вимогам ст.ст. 4, 65, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.04.2020 року (у складі судді Лях М.Ю.) прийнято скаргу ПАТ «Українська залізниця» від 14.02.2019 року до свого провадження та призначено судове засідання.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, заяв про відкладення судового засідання не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в підготовче судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши доводи, викладені боржником в обґрунтування скарги, дослідивши матеріали справи в їх системному взаємозв`язку, приходить до наступного.

Судом встановлено, що у цивільній справі №640/10761/14-ц рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Південна залізниця»; визнано незаконним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2014 року № 514-р; визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури від 03 червня 2014 року № 90-О; визнано незаконним та скасовано наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 червня 2014 року № 702/ос; визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця» від 3 червня 2014 року № 201/ос; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року; визнано діючим контракт № 4-IV з начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, від 28 травня 2013 року; стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 червня 2014 року по 07 листопада 2017 року в сумі 921 095,70 грн. В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та ДП «Південна залізниця» задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року в частині стягнення з ДП «Південна залізниця» середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено. Зменшено розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 з 921 095,70 грн. до 896 672,65 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 березня 2020 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року в частині, що не змінена апеляційним судом та постанову апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року - залишено без змін; поновлено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду харківської області від 12 квітня 2018 року в частині, що не підлягала негайному виконанню.

04.06.2018 Київським районним судом м. Харкова на підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист №640/10761/14-ц, зокрема, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03.06.2014 року.

На підставі вказаного рішення державним виконавцем Печерського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Київ (нині - Печерський районний відділ ДВС к м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ)) відкрито виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

30.01.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Київ Коваль Л.І. в межах виконавчого провадження №56580405 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на боржника ПАТ «Українська залізниця» за невиконання рішення суду у справі №640/10761/14-ц в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03.06.2014 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою державного виконавця Печерського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Київ Коваль Л.І. від 30.01.2019 р. про накладення штрафу на боржника, ПАТ «Українська залізниця» звернулося до суду зі скаргою в поряду ст. 447 ЦПК України про скасування вказаної постанови державного виконавця.

Разом з тим, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

Правовідносини, що виникли між сторонами виконавчого провадження, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 3 Закону № 1404-VІІІ постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону №1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (ч. 1 ст. 287 КАС України).

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 758/8095/15-ц (провадження № 14-134цс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 753/22823/18-ц (провадження № 14-408цс19), від 11 грудня 2019 року у справі № 443/1965/18 (провадження № 14-623цс19).

Таким чином, вимоги боржника про скасування постанови державного виконавця Печерського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Київ Коваль Л.І. від 30.01.2019 р. про накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі №640/10761/14-ц (виконавче провадження №56580405) у розмірі 5100,00 грн. – не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а має бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження за даною скаргою слід закрити, оскільки така скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 19, 206,263-265,447 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження за скаргою ПАТ «Українська залізниця» на постанову державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду, стягувач ОСОБА_1 , заінтересована особа Печерський районний відділ ДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Київ) – закрити.

Роз`яснити заявнику, що розгляд заяви вказаної категорії справ належить до юрисдикції адміністративних судів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський районний суд м. Харкова.

Суддя -