Постанова

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 150/238/17

провадження № 61-2800св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 02 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та застосувати наслідки його недійсності у вигляді повернення сторін до попереднього стану; визначити та виділити 1/2 частки ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя на вказаний будинок та визнати за нею право власності на цю частку у порядку спадкування; визнати за нею право власності в порядку спадкування на інше майно: на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування спірного житлового будинку, кадастровий номер 0524982700:01:002:0060, та на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,2514 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0524982700:01:002:0061.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, яке вона як спадкоємець першої черги прийняла. 12 жовтня 2012 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 2,5979 га на території Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, цільове призначення - для товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказувала на те, що питання про оформлення спадщини на належний батьку житловий будинок АДРЕСА_1 не вирішувала через брак коштів, а в березні 2017 року їй стало відомо, що 27 лютого 1989 року Гонтівська сільська рада Чернівецького району Вінницької області видала свідоцтво про право власності на зазначений будинок на ім`я дружини батька - ОСОБА_2 , яка після смерті її батька відчужила будинок ОСОБА_3 .

Зазначала, що спірний будинок є спільною сумісною власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки був побудований під час шлюбу, а тому остання не мала права відчужувати житловий будинок в цілому.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2017 року у складі судді Суперсона С. П. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у встановлений законом строк не реалізувала свого права на прийняття спірного будинку у спадщину та не зверталась до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на будинок, не довела, що спірний будинок входить до складу спадкового майна та побудований саме за особисті кошти спадкодавця, а тому ОСОБА_5 як єдиний власник будинку відчужила його з дотриманням норм законодавства України, отже, відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу будинку недійсним та визнання права власності у порядку спадкування на інше майно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку у порядку спадкування за законом та визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , а також визнано в цій частині частково недійсним договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку від 01 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Суперсон О. П.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку у порядку спадкування за законом та визнання недійсним договору купівлі-продажу та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції встановивши, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої, з врахуванням рівності часток подружжя, входило майнове право ОСОБА_4 на будинок у розмірі 1/2 частини, яку прийняли спадкоємці першої черги: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - у рівних частках, по 1/4 частини спірного будинку, дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на 1/4 частини спірного будинку у порядку спадкування за законом.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/4 частини спірного будинку, оскільки ОСОБА_5 , незважаючи на те, що фактично була власником 3/4 частини спірного будинку, незаконно продала його, порушивши право позивача на 1/4 частини будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2018 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 22, 28 КпШС України, не врахував, що позивач не довела, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що спірний будинок був збудований ОСОБА_5 протягом травня-грудня 1965 року, тобто до реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , а сам факт отримання свідоцтва про право власності на будинок під час шлюбу не свідчить про те, що вказане майно є спільною сумісною власності подружжя.

Крім того, пред`явлення ОСОБА_1 цього позову є передчасним, оскільки остання не зверталась до суб`єкта реєстрації права власності на нерухоме майно та не отримувала відмову у реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Також суд апеляційної інстанції, визнаючи частково недійсним договір купівлі-продажу, не врахував, що позивач мала звернутися до суду з віндикаційним позовом на підставі статей 387, 388 ЦК України.

При цьому суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив її клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу, про допит нотаріуса як свідка та витребування у нотаріуса документів.

Також апеляційний суд взяв до уваги докази, які не були предметом розгляду судом першої інстанції.

Рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У березні 2018 року ОСОБА_1 та у квітні 2018 року ОСОБА_5 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року залишено без руху для надання документа про сплату судового збору.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 29 січня 2018 року надано клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв`язку із важким майновим станом.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 06 листопада 1974 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 побудували житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який 27 лютого 1989 року було посвідчено Гонтівською сільською радою Чернівецького району Вінницької області на ОСОБА_5 , та набуто у власність земельну ділянку, кадастровий номер 0524982700:05:002:0025, площею 2,5979 га, що розташована на території Гонтівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (батько ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_5 ), після смерті якого відкрилась спадщина.

Спадщину прийняла дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , отримавши 12 жовтня 2012 року свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 0524982700:05:002:0025, призначену для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,5979 га, на території Гонтівської сільської ради Чернівецького району.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок ОСОБА_1 не отримала.

Також спадщину прийняла дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , оскільки постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявила про відмову від спадщини.

02 березня 2011 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Суперсон О. П., відчужила спірний будинок своїй племінниці ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування за законом

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною п`ятої статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Установивши, що спірний будинок належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як подружжю на праві спільної сумісної власності, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому 1/2 частини спірного будинку, яку прийняли спадкоємці першої черги: позивач (дочка спадкодавця) та ОСОБА_5 (дружина спадкодавця), апеляційний суд дійшов правильного висновку про визнання за позивачем права власності на 1/4 частини спірного будинку у порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довела, що спірний будинок належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, є безпідставними, оскільки зі змісту статей 22, 28 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, вбачається, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а в разі його поділу частки подружжя визнаються рівними, а відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/4 частини спірного будинку

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 369 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення спірного договору купівлі-продажу) співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 02 березня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , у 1/4 частини спірного будинку, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_5 , незважаючи на те, що фактично була власником 3/4 частини спірного будинку, незаконно продала його, порушивши право позивача на 1/4 частини житлового будинку.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що позивач мала звернутися до суду з віндикаційним позовом на підставі статей 387, 388 ЦК України, а не з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, колегія суддів виходить із такого.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, які допомагають поновити (визнати) порушені (оспорювані) права та вплинути на правопорушника.

Порушене цивільне прави чи цивільний інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що порушене право позивача на 1/4 частини спірного будинку, яка не виділена у натурі, підлягає захисту саме шляхом визнання недійсним оспорюваного договору у цій частині.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції та враховуючи, що касаційну скаргу залишено без задоволення, несплачений нею судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 068 грн 46 коп. підлягає стягненню з останньої на користь держави.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 068 (вісім тисяч шістдесят вісім) гривень 46 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк