Справа № 2-3045 За 2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2008р. Стаханівський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Ромашки В.П. при секретарі Єтіпньові А.О. за участю

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Стаханова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності, розподіл майна,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що з 25.12.97 по 31.07.07р. він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (відповідачем у справі). За час шлюбу на його кошти було придбано квартиру № 4 у Будинку № 48Б по вул. .К.Лібкнехта у м. Стаханові. Договір купівлі-продажу було оформлено на відповідача у справі. Крім того ним було придбано:

•   -     телевізор „Самсунг 72" вартістю 1500грн;

•   -     спліт - систему кондиціонер „LG" вартістю 1500грн;

•   -     холодильник „Самсунг" вартістю 1500грн;

•   -     пральну машину „Вірпул" вартістю 1500грн;

•   -     супутникову ТВ систему (тюнер, антену) вартістю 1500грн;

•   -     меблі: м’який куточок, що складається з подвійного дивана та одного крісла вартістю 4000грн;

•   -     кухонний гарнітур що складається з стінки, столу, шести стільців вартістю 2000грн;

•   -     дві шафи вартістю по 500грн на суму 1000грн..

Майно належить йому та колишній дружині у рівних частках, оскільки придбано у період шлюбу. Добровільно розділити майно відповідач не бажає. Позивач просив виділити йому телевізор „Самсунг 72" вартістю 1500грн., м’який куточок, що складається з подвійного дивана та одного крісла, вартістю 4000грн., визнати за ним право на Vz частину квартири - усього на суму 5500грн.. Стягнути з відповідача на його користь різницю у вартості часток у сумі 3500грн.

Відповідачем надано письмові заперечення за позовом, у яких вона зазначила, що вимоги є безпідставними у повному обсязі, оскільки квартиру придбала вона особисто на кошти матері. Крім того, ними було також придбано автомобіль, що зареєстровано на позивача, але він про це замовчує.

У судовому засідання позивач позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладено у позовній заяві.

Відповідач позов не визнала. Суду пояснила, що дійсно усе зазначене позивачем майно придбано у період шлюбу, але квартиру куплено на кошти її матері, хоч ніяких доказів цього вона надати чи назвати не може. Телевізор та диван вона згодна віддати позивачеві.

З вартістю речей, яку зазначив позивач вона також згодна. Квартира повністю має бути виділена їй, з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, які живуть з нею у цій квартирі.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому виходить з наведеного нижче.

Відповідачем визнається, а тому, згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню наступні обставини:

1.   1.     Вартість майна відповідає тій, що зазначив позивач.

2.   2.     Усе майно наявне у натурі.

3.   3.     З відповідачем у справі мешкають двоє неповнолітніх дітей, батьком яких є позивач у справі.

4.   4.     Домовленості про варіанти розподілу майна між колишнім подружжям (сторонами у справі) не досягнуто.

5. М’який куточок, що складається з подвійного дивана та одного крісла вартістю
4000грн формально є річчю неподільною, оскільки його складові будучи
розрізненими, втрачають свої споживче призначення та цінність, як цілісна річ.

З договору купівлі-продажу квартири (ар.с. 15) та Рішення Стахановського міського суду від 04.07.07р. (ар.с. 14) видно, що угоду укладено на ім’я відповідача у справі ОСОБА_3 у той час, коли вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 (позивачем у справі). Суд вважає ці обставини доведеними, оскільки відповідач, оспорюючи наявність у позивача права на майно у вигляді купленої на її ім’я квартири, жодних доказів цієї обставини не назвала і не надала.

Між сторонами у справі склалися цивільні правовідносини з приводу власності, що регулюються нормами цивільного та сімейного кодексу. Зокрема, ч. 3, 4 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Ч. 2 ст. 372, ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, що мають істотне значення. ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу. Крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором. При вирішенні спору суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один з них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частки майна дружини, чоловіка може бути збільшено, якщо з нею, ним, проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, який вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей, та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З урахуванням наведеного, на думку суду, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що спільною сумісною власністю його та відповідача у справі є усе, зазначене ним у позовній заяві майно вартість якого відповідає зазначеній позивачем, а саме:

•   -     квартира № 4 у будинку № 486 по вул. . К.Лібкнехта у м. Стаханові вартістю 20355грн;

•   -     телевізор „Самсунг 72" вартістю 1500грн;

•   -     спліт - систему кондиціонер „LG" вартістю 1500грн;

•   -     холодильник „Самсунг" вартістю 1500грн;

•   -     пральну машину „Вірпул" вартістю 1500грн;

•   -     супутникову ТВ систему (тюнер, антену) вартістю 1500грн;

•   -     меблі: м’який куточок, що складається з подвійного дивана та одного крісла вартістю 4000грн;

кухонний гарнітур що складається з стінки, столу, шести стільців вартістю 2000грн;

- дві шафи вартістю по 500грн на суму 1000грн.,
усього майна на 34885грн. 50коп.

Слушними є твердження позивача про те, що частка його та відповідача у справі має бути рівною. Виділити позивачеві у натурі те майно, про яке він просить, можливо. Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що квартира повністю має бути визнана її власністю з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей. При цьому суд бере до уваги, що питання про виділ частки квартири у натурі сторонами не ставиться, інтереси дітей з точки зору права на житло не порушуються при будь-якому розмірі часток батьків (сторін у справі). Разом з тим, суд вважає, що доводи відповідача щодо врахування інтересів неповнолітніх дітей, частково заслуговують на увагу. їх інтереси мають бути враховані при вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача різниці у вартості виділеного у натурі майна у сумі 3500грн. В умовах економічної нестабільності (факт загальновідомий, що не потребує доказування згідно з ч.2 ст. 61 ЦПК України) при тому, що двоє неповнолітніх дітей проживають з матір’ю (відповідачем у справі), забезпеченню їхнього фізичного, духовного розвитку буде слугувати витрачання грошових коштів на потреби дітей.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем при ціні позову у 34885 грн 50коп було сплачено судовий збір у мінімальному розмірі: 51грн (аре.5), при тому, що він мав сплатити 1% ціни позову, яка визначається у позовах про визнання права власності на майно вартістю майна п.1 ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Ціна позову становить 17442грн.75коп., 1% вартості складає 147грн. 50коп. На суму 3500грн йому було відмовлено, мінімальна сума судового збору становить 51грн. і відповідачем на його користь судовий збір у цій сумі не повинен відшкодовуватися. Недоплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору має бути стягнена на користь держбюджету з відповідача, у тій частині, у якій рішення постановлено проти неї: 174грн 42коп.: 1% ціни позову (ще не були сплачені позивачем при зверненні).

Керуючись ст. 10, 11, 60, 61, ч. 3 ст. 209, ст. 212, 213, 214, 215, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. 368, 369, 372, 364ЦК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_3 таке майно:

•   -     квартиру № 4 у будинку № 486 по вул. . К.Лібкнехта у м. Стаханові вартістю 20355грн;

•   -     телевізор „Самсунг 72" вартістю 1500грн;

•   -     спліт - систему кондиціонер „LG" вартістю 1500грн;

•   -     холодильник „Самсунг" вартістю 1500грн;

•   -     пральну машину „Вірпул" вартістю 1500грн;

•   -     супутникову ТВ систему (тюнер, антену) вартістю 1500грн;

•   -     меблі: м’який куточок, що складається з подвійного дивана та одного крісла вартістю 4000грн;

•   -     кухонний гарнітур що складається з стінки, столу, шести стільців вартістю 2000грн;

•   -     дві шафи вартістю по 500грн на суму 1000грн.,

усього майна на 34885грн. 50коп.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право на 1/2 частину зазначеного майна за кожним на суму 17442грн.75коп.

Виділити в натурі ОСОБА_1 таке майно:

•   -     телевізор „Самсунг 72" вартістю 1500грн.;

•   -     меблі: м’який куточок, що складається з подвійного дивана та одного крісла вартістю 4000грн.,

усього на суму 5500грн.

Виділити в натурі ОСОБА_3 таке майно:

•   -     спліт - систему кондиціонер „LG" вартістю 1500грн;

•   -     холодильник „Самсунг" вартістю 1500грн;

•   -     пральну машину „Вірпул" вартістю 1500грн;

•   -     супутникову ТВ систему (тюнер, антену) вартістю 1500грн;

•   -     кухонний гарнітур що складається з стінки, столу, шести стільців вартістю 2000грн;

- дві шафи вартістю по 500грн на суму 1000грн.,
усього на суму 9000грн.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держбюджету судовий збір у сумі 174грн 43коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги протягом двадцяти днів по тому.

Повідомити осіб, які беруть участь у справі, що з повним рішенням суду вони зможуть ознайомитися 17 грудня 2008р. у приміщенні суду м. Стаханова починаючи з 9-00 години.