Постанова

Іменем України

18 травня 2020 року

м. Київ

справа № 591/7212/17

провадження № 61-38522св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта банк» Кадиров Владислав Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року у складі судді Кривцової Г. В. та постанову Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Хвостика С. Г., Собини О. І.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова В. В. (далі - Уповноважена особа ФГВФО) про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Дельта банк» (далі - АТ «Дельта банк») укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США № 008-18000-250215 та додаткову угоду № 1 до нього, за умовами якого позивачем розміщено вклад в сумі 4 613,00 доларів США строком на 6 місяців до 24 серпня 2015 року. Також між ним та банком укладено договір № 007-18000-250215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 25 лютого 2015 року, відповідно до якого банк відкрив йому поточний рахунок № НОМЕР_2 у доларах США.

Згідно постанови Правління Національного Банку України (далі - НБУ) від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» та рішення Виконавчої дирекції ФГВФО «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» від 02 березня 2015 року № 51 в АТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. Постановою НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію АТ «Дельта Банк». Виконавчою дирекцією ФГВФО від 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи ФГВФО провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В. В. строком на 2 роки, по 04 жовтня 2017 року. Вважає, що він, як вкладник АТ «Дельта Банк», відповідно до договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 008-18000-250215 мав отримати від ФГВФО грошові кошти в розмірі суми вкладу в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на момент введення в АТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації. 05 жовтня 2015 року позивач отримав лист від АТ «Дельта Банк від 23 вересня 2015 року № 8821/2464 та повідомлення про нікчемність договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року № 008-18000-250215 відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вважає незаконними та такими, що порушують його права та законні інтереси, дії Уповноваженої особи ФГВФО щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року № 008-18000-250215 та з частковим включенням, в сумі 87,83 грн, його ( ОСОБА_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.

Таким чином, просив зобов`язати Уповноважену особу ФГВФОподати до ФГВФО додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25 лютого 2015 року № 008-18000-250215 за рахунок ФГВФО.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2018 року закрито провадження у справі у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судові рішення мотивовані тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. ФГВФО є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто, наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі, оскільки вказаний спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства. Указаний спір стосується права позивача на належне виконання умов договору, де Уповноважена особа виступає як сторона правочину, а саме як орган управління банком, тому вона діє від імені банку, а не від імені ФГВФО.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 25 лютого 2015 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 008-18000-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, за умовами якого сума вкладу в розмірі 4 613,00 доларів США залучається на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний у пункті 1.6 цього Договору та по 24 серпня 2015 року, включно. Процентна ставка на суму вкладу становить 5,5 % річних. Додаткові внески коштів до суми вкладу не допускаються.

25 лютого 2015 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 007-18000-250215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за якими можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, за умовами якого Банк відкрив на ім`я позивача поточний рахунок № НОМЕР_2 у доларах США для зберігання коштів клієнта.

Крім того, між сторонами 25 лютого 2015 року укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 008-18000-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США згідно якої сторони домовились викласти пункт 1.8 статті 1 договору в наступній редакції: «1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання сторонами цього договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.».

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних».

Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФОвід 02 березня 2015 року № 51 в АТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року.

Згідно рішення Виконавчої дирекції від 03 серпня 2015 року № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно.

На підставі рішення Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією ФГВФОприйнято рішення від 02 жовтня 2015 року за № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» розпочато з 05 жовтня 2015 року із зазначенням кінцевої дати по 04 жовтня 2017 року та призначено уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - Кадирова В. В.

Установлено, що на адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення від Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» від 23 вересня 2015 року№ 8821/2464, у якому повідомлялося про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 008-18000-250215 банківського вкладу (депозиту), укладеного 25 лютого 2015 року між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Із заяви на виплату переказу від 07 грудня 2015 року вбачається, що для отримувача ОСОБА_1 від ФГВФОпереказано кошти у розмірі 87,83 грн.

Таким чином, вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із зазначеним позовом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовідносини у цій справі врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України (стаття 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою цієї ж статті закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Частиною другою статті 6 Конституції України визначено, що органи судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15,провадження № 11-239апп18, від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17-ц, провадження № 14-586цс18, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18-ц, провадження № 14-285цс19.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративного суду.

Посилання у касаційній скарзі на те, що спір повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки Уповноважена особа виступає як сторона правочину, а саме як орган управління банком, тому вона діє від імені банку, а не від імені ФГВФО спростовуються наведеними вище нормами законодавства.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 23 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов