Справа №2-420/07

Категория 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

02 березня 2007 p. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі: головуючого - судді - Дудкіної Т.М. при секретарі      - Лісковець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частку спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання додаткового строку на прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на 1/4 частку спадкового майна, а саме на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Вимоги мотивовані тим, що 6-ти місячний строк на прийняття спадщини був пропущений тому, що позивач є громадянином Російської Федерації, постійно мешкає у м.Санкт-Петербурзі, є керівником підприємства та у зв'язку з цим не мав можливості приїхати до м.Севастополя, щоб у встановлений законом строк прийняти спадщину.

У судовому засіданні представник позивача, підтримала позовні вимоги, пояснювала суду, що позивач не знав про відкриття спадщини та наявність спадкового майна, оскільки відповідач ввів його в оману відносно цього, сказав, що спадкова квартира спадкодавцю не належала. Про наявність спадкового майна позивач не знав до травня 2006 року, коли він прибув у м.Севастополь та звернувся до адвоката, яка пояснила йому про те, що спірна квартира належала на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_3. Крім того, представник позивача пояснювала, що позивач не мав можливості приїхати до м.Севастополю та звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки він знаходився у відрядженнях з 20.09.2005 року по 18.01.2006 року.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказував, що його брат - позивач по справі, строк пропустив з неповажних причин, оскільки не бажав отримувати спадщину, про що неодноразово заявляв. В оману позивача ніколи не вводив, оскільки сам точно не знав за ким було зареєстроване право власності на спірну квартиру. Крім того, вказував, що у позивача було достатньо можливостей звернутися до нотаріальної контори з заявою про отримання спадщини, оскільки він був присутній на похоронах спадкодавця, та після цього неодноразово приїжджав до м.Севастополя.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, вказувала, що позивачу не було необхідності особисто звертатися до нотаріуса м.Севастополя, він мав можливість звернутися до нотаріуса за місцем свого мешкання, засвідчити своє волевиявлення на прийняття спадщини, та направити таку заяву поштою нотаріусу за місцем відкриття спадщини в м.Севастополі, що свідчило б про належне прийняття спадщини.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_3. Спадкоємцями за законом першої черги є сторони по справі позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2. У встановленій законом строк 16 лютого 2006 року прийняв спадщину тільки відповідач, йому 01 квітня 2006 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк в шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може встановити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, позивач знав про смерть свого батька, та був присутній на його похоронах у місті Севастополі. Доказів існування поважних причин, з яких позивач не мав можливості подати заяву про прийняття спадщини коли він знаходився в Севастополі у період проведення  поховання,  суду  позивачем та його представником надано  не було.  Доводи

2

представника позивача про те, що позивач не знав про зміст спадкової маси, суд не може прийняти до уваги як поважну причину пропуску строку, оскільки дана обставина не є підставою для відмови в прийнятті заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається з заяви про прийняття спадщини, яка була подана відповідачем , до заяви потрібно було додати тільки документи, які підтверджують смерть спадкодавця та споріднення між спадкодавцем та спадкоємцем, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що у позивача була можливість звернутися з заявою про прийняття спадщини у період поховання батька, однак він цього не зробив з неповажних причин.

Крім того, як вбачається з показань свідка ОСОБА_4, позивач під час похорон батька заявляв, що не буде приймати спадщину.

Суд також приймає до уваги, що за дорученням позивача адвокатом ОСОБА_5 був зроблений запит до БТІ та ДРОНМ м.Севастополя, з відповіді на який вбачається, що про наявність спадкового майна позивач мав можливість та повинен був дізнатися 18 листопада 2005 року, тобто за 3 місяці до закінчення строку для прийняття спадщини, однак позивач у в цей строк не прийняв належних заходів до прийняття спадщини.

Заслуговують уваги посилання представника відповідача на ч.2 ст.100 Закону України «Про нотаріат», ст.13 Мінскої конвенції «Про правову допомогу та правові стосунки у цивільних, сімейних та кримінальних справах», п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" стосовно того, що позивач мав можливість направити заяву про прийняття спадщини, посвідчену нотаріусом Російської Федерації, поштою, що також розцінюється нотаріусом за місцем відкриття спадщини як належне прийняття спадщини.

Однак позивач до нотаріуса Російської Федерації для засвідчення свого волевиявлення на прийняття спадщини не звернувся, належно завірену заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини не направив, доказів того, що він не мав можливості це зробити суду не надав.

Доводи позивача про те, що він не мав можливості звернутися до нотаріусу за місцем відкриття спадщини, оскільки він знаходився у відрядженнях, суд не може прийняти до уваги, оскільки як вбачається з посвідок про відрядження, позивач знаходився у відрядженнях тільки 2 місяці, при цьому тільки 2 тижні він знаходився у відрядженні в Нідерландах, а тому суд вважає це неповажною причиною пропуску 6-ти місячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на яки вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в порушення ст.60 ЦПК України не надав суду доказів того, що він не мав можливості подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином слід визнати, що позивач з неповажних причин пропустив встановлений ст.1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, а тому у задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

Крім того, при зверненні з позовом, ОСОБА_1 не в повному обсязі сплатив держмито, недоплата складає 126,9 гривень (вартість спірної квартири складає 25383грн (а.с.26), позивач вимагає визнати за ним право власності на 1/2 частку спірної квартири), а тому на підставі ч.2 ст.80 ЦПК України недоплата підлягає стягненню з позивача.

На підставі ст.ст. 1269,1270,1272 ЦК України, ст.100 ЗУ «Про нотаріат», ст.13 Мінскої конвенції «Про правову допомогу та правові стосунки у цивільних, сімейних та кримінальних справах», ратифікованої ЗУ №240/94-ВР від 10.11.1994, пунктом №207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, керуючись ст.ст. 10,11, 80,209,212,214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання додаткового строку на прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частку спадкового майна відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок держави держмито у сумі 126,9 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.