ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №826/16554/16

адміністративне провадження №К/9901/35544/18

Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Захарова Артема Вячеславовича до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрите

за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, ухвалену у складі головуючого судді-Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. У жовтні 2016 року Захаров Артем Вячеславович звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Начальника відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури України В. Сеник щодо ненадання інформації на його адвокатські запити від 17.06.2016 №5-АЗ/2016, від 20.07.2016 №9-АЗ/2016 та від 08.09.2016 №16-АЗ/2016;

- зобов`язати уповноважену особу Генеральної прокуратури України у строк не пізніше п`яти днів з дня набрання постанови суду по справі за цим позовом законної сили надати відповідь на адвокатський запит позивача від 08.09.2016 №16-АЗ/2016.

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом Захарова Артема Вячеславовича до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

3. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки запит позивача стосувався надання інформації в рамках розслідування кримінального провадження.

4. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року апеляційну скаргу Захарова Артема Вячеславовича задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції і направляючи справу для продовження розгляду апеляційний суд виходив з того, що позивач звертався до Генеральної прокуратури України з питань, які не стосуються кримінального провадження.

7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року прийнято до провадження справу за позовом Захарова Артема Вячеславовича до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

8. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції від 22 січня 2018 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва.

9. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Генеральної прокуратури.

10. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року зупинене провадження у справі за позовом Захарова Артема Вячеславовича до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до перегляду Верховним Судом постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року.

11. В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що адвокат Захаров А.В., звертаючись із запитом до Генеральної прокуратури України, здійснював захист прав ОСОБА_2 при розслідуванні кримінального провадження, а не здійснював при цьому представництво заявника в інших правовідносинах. А відтак даний правовий спір не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

12. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

ІІ. Джерела права і акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

13. За приписами частини 3 статті 3 КАС України (в редакції від 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи і доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає наступне.

15. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

16. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частини перша та друга статті 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).

17. Відповідно до частини 1 статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

18. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті3 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

19. Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).

20. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги слід розглядати за правилами кримінального судочинства, оскільки в своєму адвокатському запиті позивач просить відповідача надати інформацію в рамках розслідування кримінального провадження.

22. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).

23. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

24. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльністю» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

25. Пунктом 2 частини1 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зокрема Генеральний прокурор України зобов`язані повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

26. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ОСОБА_2 19.01.2016 було укладено угоду про надання правової допомоги у захисті його конституційних прав.

27. Згідно з запитами позивача, останній просив надати інформацію щодо:

чи повідомляв Генеральний прокурор України ОСОБА_3 з моменту свого призначення на посаду Національне агентство з питань запобігання корупції про наявність потенціального, реального конфлікту інтересів у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження №42014000000000637 стосовно ОСОБА_2 , у якому ОСОБА_3 є заявником, потерпілим та зацікавленою особою (так, повідомляв/ні, не повідомляв);

чи повідомляв Генеральний прокурор України ОСОБА_3 з моменту свого призначення на посаду Національне агентство з питань запобігання корупції про наявність потенційного, реального конфлікту інтересів у зв`язку із розглядом Печерським районним судом м. Києва позову ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_3 , інтернет видання «Українська правда», третя особа на стороні позивача Генеральна прокуратура України (так, повідомляв/ні, не повідомляв);

чи звертався Генеральний прокурор України ОСОБА_3 до Національного агентства з питань запобігання корупції за роз`ясненням з приводу існування вказаних вище (у п.п.1, 2) реальних конфліктів інтересів (так, звертався/ні, не звертався);

чи вживав Генеральний прокурор України ОСОБА_3 з часу свого призначення на посаду до моменту подання цього запиту заходи, передбачені Розділом V Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання, врегулювання вищевказаних конфліктів інтересів (так, вживав (які саме)/ні, не вживав).

28. Таким чином, зміст запитуваної інформації свідчить, що позивач звертався до Генеральної прокуратури України для отримання інформації щодо вжиття Генеральним прокурором ОСОБА_3 передбачених законом заходів в рамках Закону України «Про запобігання корупції», розпорядником якої є Генеральна прокуратура України.

29. Тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач з адвокатськими запитами звертався до Генеральної прокуратури України не як до органу досудового розслідування і не в рамках кримінального провадження №42014000000000637, як це передбачено КПК України, а як до розпорядника інформації та адвокатські запити не стосувалися кримінально-процесуальної сфери діяльності Генеральної прокуратури України.

29. Відповідач в касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку.

30. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

32. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

33. Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

34. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська