У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
в складі : головуючого – судді Мацунича М.В.
суддів : Дроботі В.В., Ігнатюка Б.Ю.
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року про закриття провадження у справі та на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду, Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Прокуратури м. Ужгород та Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди ,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 не погоджуючись з ухвалою та рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Мотивує її тим, що судові рішення першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалені за порушення вимог процесуального законодавства та неправильного застосування норм матеріального права.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Ужгородського міськрайонного суду.
А рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог до Міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, Прокуратури м. Ужгород та Державного казначейства України, відмовлено.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав у ній наведених.
Представники МВ ДВС Ужгородського МУЮ в особі Хвасти С.В. та Грицищука М.П. заперечили доводи апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
Представник Прокуратури м. Ужгород в особі Форгачі Т.В. також заперечила доводи апеляційної скарги й просила відмовити в їх задоволенні.
Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що судові рішення та відповідно до цього дії або бездіяльність суддів при здійсненні правосуддя (пов’язані із підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо) можуть оскаржуватись у чинному в даний час апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом оскарження їх в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання в її вирішення належним судом. Оскільки чинним законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди, що виникла внаслідок здійснення правосуддя в цивільних справах, а тому така позовна вимога не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.
Стосовно вимог до органу прокуратури та міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, судом встановлено, що апелянтом не доведено факт неправомірності дій або бездіяльності зазначених органів, оскільки такі вимоги не вирішувались судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступних мотивів.
Як передбачено ст. 3 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Та в той же час у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся у суд безпосередньо на підставі положень ст. 56 Конституції України та просив відшкодувати йому за рахунок держави моральну шкоду, яку йому завдали незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю посадові та службові особи при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі даної правової норми відшкодуванню підлягає шкода завдана органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
Але, 18.08.2009 року ОСОБА_1 в порядку наданих йому прав, що передбачені ч.2 ст.31 ЦПК України подав в суд заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання неправомірними дії або бездіяльність посадових і службових особи при здійсненні ними своїх повноважень. Зазначена відмова від частини позовних вимог прийнята судом та закрито провадження у справі, згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 19.11.2009 року / Т.1. а.с. 157, 220-223 /.
Та загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч.1 ст. 1167 ЦК України.
Згідно із зазначеною нормою обов’язковою умовою такої відповідальності є наявність шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди.
Оскільки ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах не вимагає визнання дії або бездіяльність відповідачів неправомірними в передбаченому цивільно-процесуальному порядку, а тому відсутні умови для цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду.
Доводи апелянта стосовно незаконності ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року про закриття провадження у справі є безпідставними виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що апелянт просив відшкодувати йому моральну шкоду, що виникла внаслідок здійснення суддями Ужгородського міськрайонного суду правосуддя в цивільних справах.
Конституцією встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, та що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (ст. ст. 126, 129 ).
Згідно із зазначеними положеннями Конституції рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, їх перевіркою в порядку перегляду, зверненням рішення до виконання тощо) можуть оскаржуватись у чинному в даний час апеляційному та касаційному порядку, а не в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів, і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Саме в такому розумінні мають застосовуватись положення статей 55 та 56 Конституції про гарантію права кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб та на відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, заподіяної їх незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень.
Суд є органом, який вирішує такі скарги, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.
У Конституції зазначено, що здійснення правосуддя регулюється окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.
Проте й у цьому разі за таку шкоду відповідає держава, а не безпосередньо суд або суддя.
Виходячи з цього, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі з підстав, що відшкодування моральної шкоди внаслідок здійснення правосуддя в цивільних справах не передбачено чинним законодавством, а тому така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених ст. ст. 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу та рішення суду першої інстанції – без змін .
Враховуючи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року про закриття провадження у справі та рішення Мукачівського міськрайонного суду від 18 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Головуючий : ______________________ Судді : ______________________ ______________________