УХВАЛА

19 травня 2020 року

Київ

справа №280/1793/19

адміністративне провадження №К/9901/12184/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №280/1793/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 13.11.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020, у задоволенні позову відмовив повністю.

Предметом спору у цій справі було визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2018: № 0020861407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 425328,75 грн; № 0020871407, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 46404,00 грн. Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про те, що проведеною перевіркою не підтверджено документально реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «СПЕЦ-АЛЬЯНС ГРУП» у періоді, що перевірявся.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи містять лише вартісні характеристики будівельних робіт. Натомість, позивачем не надана документація технічного змісту, яка б підтверджувала обсяг та характеристики доручених субпідряднику будівельних робіт. Позивач не надав суду передбачену законом та обов`язкову для договорів даного виду проектну документація, необхідні дозволи тощо. Враховуючи наявні у справі відомості у їх сукупності, суди дійшли висновку, що наданими до суду документами підтверджуються виявлені відповідачем недоліки в їх оформленні, які є суттєвими і не давали позивачу підстав для формування даних бухгалтерського обліку за результатами господарських операцій, і позивач висновки податкового органу не спростував належними та достатніми доказами.

Вперше 27.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» засобами поштового зв`язку направило касаційну скаргу на зазначені рішення судів попередніх інстанції, яку Верховний Суд ухвалою від 15.04.2020 повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020.

29.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» засобами поштового зв`язку повторно направило касаційну скаргу на зазначені рішення судів попередніх інстанції, яка надійшла до суду 04.05.2020.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права;

- спірні питання виникали у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У цій справі підставою касаційного оскарження судових рішень визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України а саме: Запорізький окружний адміністративний суд та Третій апеляційний адміністративний суд не застосували правові позиції Верховного Суду щодо оцінки матеріальних і трудових ресурсів контрагентів платників податків під час визначення реальності господарських операцій, викладені у постановах:

від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, відповідно до якої «…Позивач об`єктивно не має можливості та, в принципі, не має такого обов`язку, як здійснювати перевірки своїх контрагентів з питань повноти і достовірності оформлення ними трудових відносин з працівниками, порядку нарахування доходів, утримання і сплати податків, зборів з таки доходів. В даному випадку, кожне підприємство самостійно зобов`язане нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особам з доходів, що виплачується такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести індивідуальну відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Безпідставними є і посилання контролюючого органу в Акті перевірки на відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента, оскільки норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності)…», а також

від 06.02.2018 у справі №804/4940/14, відповідно до якої «…Відсутність у контрагента Позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку…»

Зазначає, що суди обох інстанцій, посилаючись виключно на недотримання умов Договору субпідряду № 1162/ДП5/7 від 23.04.2018, який регулює тільки господарські відносини між Позивачем та ТОВ «Архінформ-Проект», без посилання на жодну правову норму, дослідивши обставини оформлення перепусток, які навіть не покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, дійшли помилкового висновку про нереальність господарських операцій, вчинених між Позивачем та ТОВ «Спец- Альянс Груп», що свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень. На переконання скаржника, надаючи оцінку обставинам недотримання умов Договору субпідряду, перепусткам Третім апеляційним адміністративним судом взагалі не застосовано жодну правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду щодо цього питання, що також є підставою для касаційного оскарження.

Отже, як зазначає скаржник, судами обох інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права - статті 626, 627, 837 Цивільного кодексу України, статті 6, 19, 42 Господарського кодексу України, підпункт 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, а Третім апеляційним адміністративним судом в оскаржуваній постанові не наведено постанови Верховного Суду, в якій би аналогічним способом було застосовано вказані норми права.

Крім того, позивач вважає, що у цій справі суд першої інстанції помилково застосував правові висновки Верховного Суду у справі № 280/5058/19, від яких на думку позивача належить відступити, оскільки у справі № 280/5058/19 письмові заявки для оформлення тимчасових перепусток для працівників, залучених до виконання робіт, позивач не подавав, а на підписання актів прийому-передачі виданих (повернутих) тимчасових перепусток не посилався, що свідчить про відмінність спору по наведеній справі від спірних правовідносин по даній справі. Судом апеляційної інстанції не надано оцінки правильності застосування судом першої інстанції цієї постанови Верховного Суду натомість, на обставини неможливості застосування цих висновків Позивач посилався в апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає, що такі обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення у цій справі судами першої та апеляційної інстанції визнані як такі, що документально не підтверджують реальність господарських операцій, здійснення яких не давало право платнику віднести суми ПДВ до податкового кредиту, натомість у наведеному судових рішеннях Верховного Суду - як такі, що давали для цього підстави.

Крім того, у справі, у якій подана ця касаційна скарга, висновок судів попередніх інстанції полягає у тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Такий висновок судів не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, які наведені скаржником.

Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, та стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» в цій частині не узгоджуються з визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, скаржник не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 06.02.2018 у справі №804/4940/14.

Також варто зауважити, що посилання позивача на те, що судами обох інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права - статті 626, 627, 837 Цивільного кодексу України, статті 6, 19, 42 Господарського кодексу України, підпункт 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, оскільки зазначені норми визначають загальні положення щодо поняття і видів договорів, в тому числі, договору підряду, загальні принципи господарювання, державний контроль та нагляд за господарською діяльністю, підприємництво як вид господарської діяльності, визначення поняття розумна економічна причина (ділова мета). Тобто, ці норми права не є тими нормами, які врегульовують спір між сторонами та які безпосередньо застосовувались судами попередніх інстанцій.

Посилання заявника на необхідність відступу від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у справі № 280/5058/19 суперечить визначеній скаржником підставі касаційного оскарження та взагалі не обґрунтовано.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, варто запропонувати скаржнику подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Водночас, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України. Розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 169 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до абзацу другого наведеного пункту строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромбуд Інвест» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №280/1793/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі;

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду