Справа № 22ц-957/2010 Головуючий у 1 інстанції – Маслюк Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання незаконною бездіяльності, зобов’язання нарахувати недоплачену як „дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату,-
В С Т А Н О В И В:
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання незаконною бездіяльності, зобов’язання нарахувати недоплачену як „дитині війни” щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова ставиться питання про скасування постанови суду та про винесення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з посиланням на відсутність правових підстав для стягнення коштів з відповідача.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги суд не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що хоч позивачка і мала право на підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22.05.2008 року – з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, але вона пропустила строки на звернення до суду за захистом порушеного права без поважних причин.
Висновок суду про наявність в позивача права на підвищення пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22.05.2008 року ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам Закону.
По справі встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.5).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 –VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” - дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ж ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.
Посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України також є необґрунтованими, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат за рахунок власних джерел фінансування ПФУ.
Доводи апелянта щодо невірного застосування судом ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є безпідставними, оскільки положення ч.3 ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Доводи апелянта про те, що виплати позивачу за період, визначений постановою суду, проводились згідно вимог діючого законодавства та за рахунок коштів, закладених у Державному бюджеті, суперечать вищевикладеному, зокрема положенням Конституції України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування постанови суду про відмову в задоволені позовних в зв’язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду за захистом порушеного права, та винесення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за безпідставністю заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова – відхилити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2010 рок – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
ГОЛВУЮЧИЙ СУДДІ