Справа № 22 ц- 272 / 2010 Головуючий в 1 інстанції
Решетов В.В.
Категорія 23 Доповідач Фурман Т.Г.
Ухвала
іменем України
2010 року лютого місяця 16 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :
головуючого: Пузанової Л.В.
суддів : Фурман Т.Г., Закарян К.Г.
при секретарі : Костеннікові Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 листопада 2009 року в справі за позовом
ОСОБА_5 до
ОСОБА_3, ОСОБА_4
про стягнення заборгованості за договором оренди житла,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду зі вказаним вище позовом, вказуючи на те, що за договором оренди від 15.08.2005 року він передав у найом ОСОБА_3, ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 строком на п’ять років.
За умовами укладеного договору відповідачі зобов’язані були щомісячно сплачувати орендну плату у національній валюті України, що еквівалентна 250 доларам США за курсом НБУ на дату розрахунку та сплачувати комунальні платежі.
З 01.01.2007 року відповідачі припинили здійснювати плату за користування житлом, при цьому до 2009 року ними проводилася щомісячна оплата комунальних платежів.
Посилаючись на те, що в серпні 2009 року наймачі звільнили квартиру без здійснення повного розрахунку за оренду житла , позивач просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором оренди житла від 15.08.2005 року, яка утворилася за період з 01.01.2007 р. по 01.09.2009 року та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 листопада 2009 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 64080 грн. заборгованість за договором оренди житла від 15.08.2005 року та судові витрати в сумі 760,80 грн., всього 64840,8 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставини справи , що мають важливе значення для правильного вирішення справи.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 доводи апелянта не визнав , рішення суду вважає законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи , законність та обґрунтованість рішення суду , в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1.
За договором оренди житла від 15.08.2005 року ( далі – Договір ) , укладеним у письмовій формі, ОСОБА_5 передав ОСОБА_3, ОСОБА_4 належну йому квартиру, разом із розташованим у ній майном, для проживання на строк до 15.08.2010 року за плату.
За умовами укладеного договору оренди житла ( п.п.8,10 Договору) сторони погодили між собою, що орендна плата буде здійснюватися наймачами щомісячно, в національній валюті України в сумі, що еквівалентна 250 доларам США по курсу НБУ якій існуватиме на момент розрахунку та оплачувати комунальні послуги. Розрахунки орендної плати повинні були здійснюватися відповідачами щомісячно, але не пізніше 20 числа поточного місяця.
В 2005 році відповідачі вселилися в квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_3 30.08.2005 року зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою.
В серпні 2009 року відповідачі звільнили квартиру та повернули ключі власнику.
Представник позивача, як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, стверджував, що наймачі починаючи з 01.01.2007 року припинили свої зобов’язання по оплаті орендної плати, продовжуючи сплачувати лише комунальні послуги.
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції визнав факт проживання останніх в квартирі позивача у період з 2005 року по серпень 2009 року, але на умовах безоплатного користування житлом, з оплатою лише комунальних послуг.
Оскільки між сторонами був укладений договір найму (оренди) житла, який за своєю формою відповідав вимогам ст.. 811 ЦК України і цей договір в установленому порядку не оспорений , та зважаючи на встановлений судом факт проживання відповідачів у спірній квартирі у зазначений позивачем період і на те, що ними не доведені обставини щодо проведення оплати за користування квартирою в період з 01.01.2007 року по 01.09.2009 року, колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення заявлених позовних вимог в межах доведеного.
Оскільки відповідно до ст.. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та зважаючи на те, що відповідачі ні в суді першої ін станції, ні при перегляді рішення в апеляційному порядку доказів, які б вказували на існування між сторонами договірних відносин щодо безоплатного користування спірним житлом, чи які б спростовували доводи позивача та висновки суду не надали, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду і ухвалення нового про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Посилання апелянта на те, що судом при розгляді справи порушені норми процесуального законодавства, зокрема те, що суд розглянув справу у відсутності позивача і відповідачів , є безпідставними, оскільки в судовому засіданні 12.11.2009 року інтереси сторін представляли їх представники з належно підтвердженими повноваженнями, без будь-яких застережень, з усіма правами, що надаються законом стороні по справі.
Доводи апелянта про те, що укладений між сторонами договір найму житла є нікчемною угодою через недодержання сторонами вимоги п. 9.1.4. ст. 9 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб” про нотаріальне посвідчення договору, а відтак не створює для позивача ніяких юридичних наслідків , колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до п.9.1 ст. 9 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб” дана норма права розділяє поняття „ оренда нерухомого майна” та „житловий найм”, в п. 9.1.4. ст. 9 зазначеного вище Закону міститься застереження щодо нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна лише у випадках прямо передбачених законом, в той час, як спірні правовідносини врегульовані главою 59 ЦК України і відповідно до ст.. 811 ЦК України договір найму(оренди) житла укладається в письмовій формі і нотаріального посвідчення не потребує.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді