Справа № 22ц-1073/2010 Головуючий у 1інст. –Хандога В.М.
Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого- Позігуна М.І.,
суддів: Губар В.С., Шемець Н.В.,
при секретарі Рачовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 4 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку за минулий період,
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 4 лютого 2010 року, якою відмовлено в задоволенні її позову до управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання незаконними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку за минулий період, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неправомірно відмовлено їй в задоволенні позовних вимог про виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку за період з 20.05.2008 року по 20.05.2011 року в розмірі не менше прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки такий розмір допомоги передбачений ч.1 ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Також апелянт вважає, що нею не пропущено строк позовної давності, оскільки вимоги розраховані нею за 1 рік, тому з моменту подачі адміністративного позову, правовідносини не закінчуються і є такими, що тривають.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду залишенню без змін з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивачка ОСОБА_5 є матір’ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1(а.с.14), здійснює догляд за дитиною та відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та “Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми” отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, призначену на період з 24.07.2008 року по 20.05.2011 року, у розмірі 130 грн..
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії Управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області по призначенню та виплаті позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку в розмірі 130 грн. є правомірними з огляду на положення ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Крім того, суд в обґрунтування підстав для відмови в задоволені позовних вимог за період з 24 липня 2008 року по 5 січня 2009 року послався і на пропуск позивачем строку на звернення до суду за захистом порушеного права. В обґрунтування відсутності підстав про зобов’язання відповідача проводити в майбутньому нарахування допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму суд послався на відсутність бюджету на 2010 рік.
Такий висновок суду, за виключенням посилання як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог на пропуск строку позовної давності, відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (редакція від 28.12.2007 р.) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має незастрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один із батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є непрацюючою особою, а тому є незастрахованою в системі загальнообов’язкового соціального страхування, а отже, правовий статус позивачки щодо невиплати недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється Законом України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми".
Відповідно до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” в редакції, яка діяла станом на 24 липня 2008 року, тобто на дату призначення позивачці ОСОБА_5 допомоги, розмір якої оспорюється, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” не визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).
Відповідно до ч 4 ст.1 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” порядок призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 22, 19 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року зі змінами, внесеними постановою Кабінету міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57 „Питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми” для призначення допомоги у розмірі , що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім’ї та декларація про доходи та майновий стан(заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї). Виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якій призначена допомога, після закінчення зазначеного строку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальному розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи позивачці було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку в розмірі 130 грн..
З заяви ОСОБА_5. від 30.05.2009 року про призначення допомоги встановлено, що вона була ознайомлена з порядком призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку у розмірі, що перевищує мінімальний, тобто з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї, що підтверджується її особистим підписом, але документи на отримання допомоги з врахуванням її доходів та членів сім’ї вона не надала.
В подальшому ОСОБА_5 до управління праці за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з урахуванням її доходів не зверталась та документів, що підтверджують наявність змін середньомісячного сукупного доходу її сім’ї в розрахунку на 1 особу до органу, що призначає та виплачує зазначену допомогу не надавала.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, дійшов до правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в зв’язку з відсутністю підстав для визнання дій управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради Чернігівської області незаконними.
Проте, апеляційний суд вважає за необхідне виключити з абзацу 2 сторінки 3 мотивувальної частини рішення посилання суду щодо відмови в задоволенні позову ще й у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 4 лютого 2010 року – залишити без змін, виключивши з абзацу 2 сторінки 3 мотивувальної частини рішення посилання суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :