Судове рішення #8651958

             

                                                                                                    Справа №  2-185/10

                                                                Р І Ш ЕН Н Я

                                                                                    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И.

   

    12 квітня  2010 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі : головуючого – судді Михалюка  О.П. , секретаря  судових  засідань  ОСОБА_1,   позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,   розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в м. Баранівка справу за   позовом   ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про  виселення  із  квартири   без надання  іншого житла,

           

                                                                  в с т а н о в и в:

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                18  березня  2010 року   ОСОБА_2  звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3, просила постановити рішення про виселення останнього із  належної   її та  її дітям квартири  АДРЕСА_1   без надання  іншого житла  та   зобов”язати відповідача   знятись із реєстрації   за   вказаною адресою.

    Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка ОСОБА_2 зазначила, що  її  та  її дочкам   ОСОБА_4,  ОСОБА_5    на праві приватної  власності   належить квартира   АДРЕСА_1.   Із відповідачем ОСОБА_3 у неї  склались   добрі стосунки і  він  у 2005 році переїхав проживати  до неї  без  укладення  шлюбу , шлюб вони не реєстрували.  

    Через деякий   період спільного проживання  відповідач почав  вчиняти постійні  сварки, зловживати спиртними напоями, тому  вона  із ним припинила    сімейні  стосунки та   ведення   спільного господарства. .

    Відповідач   продовжує бути зареєстрованим   та  проживати  у  ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка    не є спільно  нажитим майном,  будь-якого відношення   до цієї  власності  він не має.  

    В  судовому засіданні  позивачка   ОСОБА_2  позовні  вимоги підтримала із підстав, зазначених  у позовній заяві, просить суд постановити рішення про виселення останнього із  належної   її та  її дітям квартири  АДРЕСА_1   без надання  іншого житла  та   зобов”язати відповідача   знятись із реєстрації   за   вказаною адресою.

    Відповідач  ОСОБА_3 позов  визнав   повністю  і  пояснив,  що   він  згідний  виселитись  із квартири  АДРЕСА_2,  так як вона   йому  не належить ,  та  знятись із  реєстрації  за вказаною  адресою.

    В зв'язку із визнанням   відповідачем   ОСОБА_3 позову,   що не суперечить   вимогам закону, не порушує права та  законні  інтереси  інших  осіб , суд  розглядає  справу  та  ухвалює рішення  в  ході попереднього розгляду  справи .                                                                    

    Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні  вимоги  ОСОБА_2 є обгрунтованими, а тому  підлягають задоволенню повністю.

    Згідно копії  свідоцтва про   право  власності  на житло  та  технічного паспорта   , квартира  АДРЕСА_1   , дійсно  належить для     ОСОБА_2,   ОСОБА_4 та    ОСОБА_5     в  рівних  частинах.

    Відповідач    ОСОБА_3    не є  власником   вказаного житла.                                                            

    Відповідно до статті 157  Житлового кодексу України членів сім”ї  власника   житлового будинку  (квартири) може бути  виселено   у  випадках, передбачених частиною  1 статті  116  цього   Кодексу.    Виселення  провадиться   в судовому  порядку    без надання   іншого   житлового   приміщення.

    Відповідно до ч. 1 ст. 116  Житлового  кодексу  України      якщо наймач, члени сім”ї     або інші  особи  , які проживають    разом із ним    систематичним  порушенням правил співжиття   роблять   неможливим   для  інших    проживання     із  ними в одній  квартирі чи в  одному  будинку,  а    заходи   запобігання   і громадського випливу   виявились   безрезультатними, виселення  винних      на вимогу  наймодавця   або інших заінтересованих осіб  провадиться   без надання   іншого  жилого приміщення.

    У відповідності   з п.   17    Постанови  Пленуму    ВС  України від   12 квітня   1985 року  із наступними змінами та доповненнями  “Про деякі   питання, що виникли   в практиці   застосування судами Житлового кодексу  України”    при   вирішенні  справ   про виселення  на підставі   ст. 116  ЖК України    осіб,       які  систематично   порушують   правила співжиття  і роблять  неможливим  для  інших проживання  з ними    в одній  квартирі    або  будинку, слід виходити    з того, що при  триваючій  антигромадській    поведінці  виселення   винного   може статись  і при повторному     порушенні, якщо  раніше    вжиті   заходи   попередження  або громадського впливу не дали позитивних результатів.  

    Згідно   наданих доказів :  рапорту   ДІМ  Баранівського РВ  УМВС    від   26.01.2010 року   ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної  відповідальності  за  ч. 1  ст.  173-2  КУпАП   і на нього накладено штраф   в  розмірі 55  грн.   ;  копії постанови про відмову  в порушенні  кримінальної справи від  12.03.2010 року    щодо ОСОБА_3     по факту       образ  та нанесення тілесних  ушкоджень    для   ОСОБА_2 ,-    відповідач ОСОБА_3 порушує правила співжиття     у  квартирі  АДРЕСА_3,  вжиті  заходи  реагування    виявились     безрезультатними.

    Вказані  обставини  в сукупності   дають підстави для задоволення  позовних  вимог.

    На підставі  ст. 88 ч. 1  ЦПК України   суд стягує  із  відповідача  на  користь  позивачки документально підтверджені  судові  витрати по сплаті   судового збору   в сумі  8 грн. 50 коп. та  витрат по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду  справи  в сумі    37 гривень,  а всього   45  (  сорок  п”ять)     гривень    50 коп.

     Керуючись ст. ст. 10,11,60,88,130, 174,  212,213,215  ЦПК України, на підставі    ст. ст. 116, 157   ЖК України, п.   17    Постанови  Пленуму    ВС  України від   12 квітня   1985 року  із наступними змінами та доповненнями  “Про деякі   питання, що виникли   в практиці   застосування судами Житлового кодексу  України”  ,  суд

                                                                    р і ш и в :

    Позов   ОСОБА_2  задовольнити.

    Виселити ОСОБА_3   із квартири АДРЕСА_1  без надання     іншого житлового приміщення .

    Зобов”язати    ОСОБА_3   знятись із реєстрації    за     адресою  : квартира  АДРЕСА_1.

    Стягнути із ОСОБА_3  на  користь   ОСОБА_2  понесені  судові  витрати по сплаті  судового збору   в сумі  8 грн. 50 коп. та  витрат по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду  справи  в сумі    37 гривень,  а всього   45  (  сорок  п”ять)     гривень    50 коп.

    Стягнути  із ОСОБА_3  на  користь   держави судовий збір в сумі  8 гривень 50 коп.

    На рішення суду  може бути подано заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня  його проголошення.

    Рішення суду  може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд   протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя:

  • Номер: 6/726/29/20
  • Опис:
  • Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
  • Номер справи: 2-185/2010
  • Суд: Садгірський районний суд м. Чернівців
  • Суддя: Михалюк Олександр Павлович
  • Результати справи: подання (заяву, клопотання) задоволено
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.09.2020
  • Дата етапу: 05.10.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація