УХВАЛА

19 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/733/19

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр"

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про зобов`язання повернути насіння соняшника у кількості 33 тони,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (повний текст складено 13.03.2020) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2019 у справі № 924/733/19, подана через апеляційний господарський суд разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження 08.04.2020.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

В своїй касаційній скарзі Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як на підставу її подання, посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.06.2018 у справі № 924/153/17, щодо застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник в тексті касаційної скарги зазначає, що господарським судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому абзацом другим пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що хоча заявник посилається на неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про застосування норм статті 77 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постанові від 12.06.2018 у справі № 924/153/17, однак вказані висновки стосуються питання дотримання норм процесуального права, а саме обов`язку господарських судів встановлювати обставини справи на підставі дослідження достовірних доказів, та не містять правової позиції щодо правозастосування у правовідносинах, які є подібними до спірних, як це передбачено вимогами пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому посилання заявника на неврахування місцевим та апеляційним господарськими судами правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 16.09.2014 у справі № 3-108гс14, є необґрунтованим, оскільки відповідно до вищевказаних процесуальних норм підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є, зокрема, неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та/або необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні та/або відсутність висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, скаржник в тексті касаційної скарги зазначає, що господарським судом апеляційної інстанції не досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини справи на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є також неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки у касаційній скарзі Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" фактично посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу касаційного оскарження, однак при цьому не наводить висновків Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні, вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви), ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" насіння соняшника у кількості 33 тони та стягнення солідарно 51 283,31 грн збитків (одна немайнова та одна майнова вимоги).

При цьому ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2019 залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області в частині стягнення солідарно 51 283,31 грн збитків.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлювався у розмірі 1921,00 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3 842,00 грн (1 921,00 грн * 200%).

Однак, скаржником до касаційної скарги не додано доказів про сплату судового збору у встановленому законом розмірі та порядку за її подання до Касаційного господарського суду.

Відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Частиною другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" необхідно:

1) навести конкретні норми права, застосовані господарським судом апеляційної інстанції без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду (із зазначенням таких постанов);

2) надати докази, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 3 842,00 грн за наведеними нижче реквізитами.

Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код банку отримувача (МФО): 899998

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Символ звітності банку: 207.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2019 у справі № 924/733/19 залишити без руху до 18.06.2020, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Зуєв