Справа № 1-121/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

      25 березня 2010 року     Стрийський міськрайонний суд Львівської області

у складі головуючого – судді             Пака В.М.

при секретарі                         Трембецькій О.М.

з участю прокурора                     Романіва О.В.

адвоката                         ОСОБА_1

потерпілих                         ОСОБА_2, ОСОБА_3

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрию кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася  м.Іркутську РФ,  зареєстрована та проживала ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянки, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3,  не працювала,  не одружена, утриманців не має, раніше неодноразово судимої останній раз 08.12.2008 року Стрийським міськрайонний судом ст. 309 ч.1 КК України до двох років обмеження волі, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,  постановою цього ж суду від 13.10.2009 року на підставі ст. 78 ч.2 КК України та 408 КПК України  направлено засуджену для відбування покарання у вигляді 2 років обмеження волі, постанова не виконана а.с. 50-53, 79 Т1, під вартою   за ст.ст.  358 ч. 1, 358 ч.3, 296 ч.1, 185 ч.1, 185 ч.2 КК України, суд

Встановив:

    Підсудна ОСОБА_4 в кінці вересня 2009 року на вокзалі ст. Стрий знайшла пенсійне посвідчення інваліда 2-ої групи виданого 2.02.2007 р. на прізвище невстановленої особи та завірене гербовою печаткою Управління пенсійного фонду в Самбірському районі, з метою базплатного проїзду відклеїла фотографію та вклеїла свою вотографію, в графі серія та номер витерла дані та власноручно вписала серію АБ 123786, витерла та вписала своє прізвище, інші свої дані, тобто підробила посвідчення з метою його використання.

     Крім того, 2. 11 2009 року близько 20 год. біля вокзалу ст. Славсько Львівської залізниці підсудна ОСОБА_4 з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося  особливою зухвалістю, умисно каменем із щебневого насипу залізничної колії розбила бокове віконне скло в салоні пасажирського вагону № 725008 електропоїзда № 808 сполученням Мукачево-Львів в момент його руху в напрямку ст. Сколе Львівської залізниці, спричинила  моторвагонному депо Львів матеріальну шкоду на суму 40 грн. 04 коп.

     Підсудна ОСОБА_5 10.11.2009 року о 11 год. в приміщенні санаторію «Пролісок», що  по вул. Пролісковій,10 м. Моршина  Львівської області, переслідуючи мету протиправного заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрала з кабінету завідуючої канцелярії ОСОБА_2 її мобільний телефон «Самсунг 680» з сім картою МТС, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 798 грн.

    Крім того, 24.12.2009 р. близько 14 год. 24 хв. в електропоїзді № 5153 сполученням Стрий-Самбір пред’явила вказане підроблене посвідчення провіднику  вказаного електропоїзда для безкоштовного проїзду інваліда 2-ої групи на своє прізвище та отимала безкоштовний квиток № 052528 для безкоштовного проїзду від ст Стрий до ст.Дрогобич, тобто використала підроблене нею же пенсійне посвідчення.

           4 січня 2010 р. близько 10 год. ОСОБА_5, перебуваючи в житловому будинку №2 по вул. Л. Українки  с. Довге Стрийського району  шляхом вільного доступу до майна потерпілої ОСОБА_3 повторно таємно викрала чуже майно з дерев»яної шкатулки, яка знаходилася в кімнаті на другому поверсі  вказаного будинку вісім жіночих золотих ланцюжків, дванадцять золотих жіночих перстнів, два золотих хрестики, чотири  золотих кулонів, та п»ять пар золотих кільчиків, чим завдала шкоди потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 14 200 грн

        Підсудна ОСОБА_4 винність свою визнала повністю, у вчиненому чистосердечно розкаялася, детально розповіла про вчинені злочини, ствердивши, що  в кінці вересня 2009 року на вокзалі ст. Стрий знайшла посвідчення пенсійне інваліда  2-ої групи, витерла дані попереднього власника та вписала свої дані, вклеїла свою фотографію, витерла серію та номер посвідчення та вписала видумані дані для безкоштовного проїзду в поїздах, користувалася ним, однак 24.12.2009 р в поїзді Стрий-Самбір використала вказане посвідчення, пред’явивши його провіднику для безкоштовного проїзду, отримала безкоштовний квиток, однак після цього її було затримано, а підроблене посвідчення вилучено, а тому у всьому вона зізналася.  Дійсно,  2.11.2009 р. близько 20 год.  перебувала на вокзалі ст. Славсько, умисно вчинила злісне хуліганство бо була розлючена,  що не встигла на поїзд, а тому при сторонніх людях кинула каменем в поїзд, що рухався, розбила скло салону одного з вагонів та згідно відшкодувати спричинену шкоду.

Ствердила, що 10.11.2009 р. з кабінету завідуючої канцелярії  Моршинського санаторію «Пролісок» таємно викрала мобільний телефон «Самсунг» вартістю 798 грн., а 4 січня 2010 року в дочки свого сожителя в с. Довге Стрийського р-ну, будинку № 2 вул. Лесі Українки повторно таємно викрала її золоті вироби вказані в обвинувальному висновку на загальну суму 14 200 грн., які продала, а виречені кошти потратила на власні потреби  Просить суворо не карати, обіцяє відшкодувати спричинену шкоду, а злочинів більше не вчиняти..  

        Вина підсудної та події вчинених злочинів  доведені  в суді  повністю зібраними та  перевіреними по справі доказами.

    Крім зізнання вини самою підсудною її винність у таємному викраденні чужого майна доведено показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка показала, що 10.11.2009 р. вона перебувала на роботі, де вона працює в санаторії «Пролісок» в прийомній, коли вийшла на декілька хвили до головного лікаря, зі  столу підсудна викрала її мобільний телефон «Самсунг» вартістю. 798 грн.,  після крадіжки їй описали підсудну,  а тому  розшукавши її запитала чи            не забирала в неї зі стола мобільного телефону однак  та відповіла, що нічого не брала, хоча не заперечувала, що була в прийомній, а тому коли повернулася на робоче місце, то зателефонувала в міліцію та повідомила про вчинений злочин та через нетривалий час її повідомили, що  підсудна ОСОБА_4 викрала її мобільний телефон, який в неї був вилучений, його вона пізнала, а підсудну затримали. Просить її покарати по закону.

         Показаннями потерпілої по справі ОСОБА_3  доведено, що близько двох років її батько ОСОБА_6 проживав з підсудною у них дома в с.Довгому в одному будинку, однак з різними входами та жили окремо. Свої золоті вироби вона зберігала на третьому поверсі в шкатулці шуфляди, увійти сюди можна тільки через її половину хати,.4 січня 2010 р.  після дивної поведінки підсудної, вирішила перевірити наявність золотих виробів, які  купувала протягом усього свого життя і належали її сім»ї, виявила їх пропажу а тому заявила в міліцію, яка встановила, що її золоті вироби на загальну суму 14 200 грн. по ціні, які вона купляла підсудна одноособово викрала 4. 01.2010 р. 8-м жіночих золотих ланцюжків, 12-ть золотих жіночих перстенів, два золоті хрестики,  4-ри  золоті кулони та п»ять пар золотих кільчиків, які здала в ломбард, отримала гроші, які потратила на власні потреби. Настоює на суворому покаранні, оскільки підсудна викрала і золоті речі дитини. Вказані показання підтверджують правдивість показань підсудної по справі.

    Винність підсудної крім того доведена поясненнями та заявою потерпілої ОСОБА_3 про вчинений злочин, «явкою з повинною» підсудної, яка суду ствердила, що писала її добровільно, після її затримання, протоколом огляду місця події,  постановою та протоколом виїмки від 23.01.2010 р., у відповідності до яких у підсудної було вилучено кредитні договори про отримання грошових коштів у Стрийському відділенні ПТ «Ломбард-Скарбниця» та було здано в заклад золоті вироби, куди зверталися з 5 по 15 січня 2010- року ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яким підсудна передала викрадене для реалізації, підтверджено її показання на слідстві та в суді. А.с.3, 13, 4-11, 35-36, 48-49.т.2.  Протоколами ставок віч-на-віч між підсудною та ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які ствердили, що викрадала чуже майно підсудна самостійно, здаючи золото в ломбард свідки не знали що воно крадене, вказані підстави ствердила і підсудна. А.с.87-90, 52-61.т.-2. Вартість викраденого доведена довідкою ювелірної майстерні, показаннями потерпілої  ОСОБА_3, що в суді підтвердила і підсудна по справі і становить 14 200 грн.а.с.41. т.-2. Під час відтворення  підсудна ствердила свої показання а.с.29-33 т.2..

    Винність підсудної та подія злочину щодо викрадення 10.11.2009 р. мобільного телефону в потерпілої ОСОБА_2, крім показань потерпілої та підсудної, ще й доведені заявою потерпілої про вчинений злочин, рапортом ДІМ ОСОБА_10К від 10.11.2009 р., який затримав підсудну з викраденим телефоном, протоколом «явки з повинною» підсудної та огляду місця події, довідкою про вартість викраденого, а також під час відтворення обстановки та обставин події підсудна розповіла та показала яким способом та звідки вона вчинила перше та повторне таємне викрадення чужого майна, що співпадає з іншими зібраними та перевіреними по справі доказами  та свідчить про їх правдивість. .а.с.4-10,  18, 25-27,  42-43 т-1.

    Винність  підсудної  ОСОБА_4 у підробленні та використанні підробленого нею пенсійного посвідчення, крім її пояснень та «явки з повинною» доведені протоколом виявлення та вилучення від 24.12.2009 року пенсійного посвідчення у підсудної та квиток на безкоштовний проїзд, довідкою  Управління пенсійного фонду у Самбірському районі, що таке підсудній не видавалося, а також в УПФ  Стрийського району, а також висновком експертизи, що вилучене в неї посвідчення є підробленим  та сама ОСОБА_4 ствердила, що його підробила особисто та його використовувала для безкоштовного проїзду, під час якого і в неї було вилучено. А. с. 7, 12, 106, 15 34-48, Суд стягує з підсудної  912,71 грн. судові витрати за проведення експертизи.а.с.33

    Щодо епізоду хуліганства підсудною ОСОБА_4  2.11.2009 р близько 20 год.. доведені показаннями свідків оголошених в суді ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, що підтвердила під час досудового слідства та в суді підсудна, ствердивши суду що вона кинула каменем у вікно поїзда в цей час та вказаному місці зі злості, бо не встигла на цей поїзд, тобто навмисно з хуліганських спонукань, просила стягнути з неї  спричинену шкоду  40 грн.04 коп. а.с.84, 85, 94-100, 74, табто повідолмденнями про вартість спричиненої шкоди, а також показаннями підсудної та її явки з повинною а.с. 74-76,  90-93.

4-6, 16-18, 32-33.    

    Отже,  ОСОБА_4. умисно вчинила  підроблення посвідчення, яке видається державною установою і надає право і звільняє від обов’язків з метою його використання, вчинилва злочин передбачений ст. 358 ч. 1 КК України, а також використання завідомо підробленого документа, яке видається державною установою, та дає право і звільняє від обов’язків ще й вчинила злочин передбачений ст. 358 ч. 3 КК України.  Крім того,  грубо порушила громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчинила злочин, передбачений ст 296 ч. 1 КК україни.

Крім того, ОСОБА_4 повторно таємно викрала чуже майно, вчинила злочин передбачений ст. 185 ч.2 КК України, а тому,  суд вважає, що ч.1 ст.185 КК України охоплюється  кваліфікуючою ознакою повторність і не потребує додаткової кваліфікації..

    Обираючи вид та розмір покарання суд враховує особу підсудної, а також ступінь тяжкості вчинених злочинів.

    Обставин, що обтяжують відповідальність суд не вбачає, пом’якшуючими враховує те, що у вчиненому чистосердечно розкаялася, сприяла слідству розкрити злочини,  характеризується посередньо,  обіцяла злочинів більше не вчиняти, а також негативний її стан здоров»я, а тому суд вважає, що достатнє покарання необхідне для її  виправлення та попередження   можливих нових злочинів слід обрати  у вигляді позбавлення волі.  При цьому  суд  враховує, що підсудна вчинила нові злочини не відбула покарання за попереднім вироком, крім того потерпіла по справі  ОСОБА_3 настоювала на суворому покаранні. Витрати за проведення експертиз суд стягує з підсудної,  а речові докази передані на зберігання потерпілим слід їм залишити у власності, а квитанції, підроблене посвідчення та квиток залишити при справі.  

    Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд

Засудив    

     Гл адких  ОСОБА_14 за ст. 358 ч. 1, 358 ч.3, 296 ч1, 185 ч.2  КК України обравши  покарання :

-   за ст. 358 ч. 1 КК України у вигляді 2-х ( двох) років  обмеження волі;

-   за ст. 358 ч. 3 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі;

-   за ст.296 ч.1 КК України у вигляді 2-х (двох) років обмеження волі;

-   за ст. 185 ч2 КК України у вигляді 3-х  (трьох) років позбавлення волі

    На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом  поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити 3-ри (три) роки   позбавлення волі.

    Згідно вимог ст.71 КК України та вироку Стрийського міськрайонного суду від 08.12.2008 року яким ОСОБА_4  засуджено за ст.309 ч.1  КК України до двох років обмеження волі,  та згідно вимог ст.72 КК України перевести обмеження волі в позбавлення волі, де одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, що становить  один рік  позбавлення волі, повністю прєднати невідбуту частину покарання один рік позбавлення волі, остаточно визначитьи до відбування  покарання  4 ( чотири) роки  позбавлення волі.

    Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити  тримання під вартою, а строк відбування покарання рахувати з часу затримання, тобто з 22 січня 2010 року

    Стягнути з ОСОБА_4 в користь Державного територіально-галузевого об»єднання моторвагонного депо Львів 40(сорок) грн..04 коп. спричиненої шкоди внаслідок хуліганських дій та в користь.с.122-124т.3 та в користь Науково дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ на Львівській залізниці 912 ( дев»ятсот дванадцять) грн. 71 коп.  судових витрат за проведення  криміналістичної експертиз а.с. 33.т.3

    .Речові докази дроблене посвідчення, а також  безкоштовний квиток залишити при справі. А.с.28.29 т.3, а мобільний телефон переданий потерпілій ОСОБА_2 на зберігання залишити їй у власності. А.с. 28.29 т.1 Кредитні договори, укладені між Стрийським відділенням «Ломбард-Скарбниця» та ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити при справі. А. с. 52-61 т.2.     .

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його  оголошення,  а  засудженою в той же термін з часу отримання копії вироку.

    Суддя                                 Пак В.М.