Справа № 1-98/2010

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 березня 2010 року     Стрийський міськрайонний суд Львівської області

у складі головуючого – судді         Пака В.М.

при секретарі                     Трембецької .О.М.

з участю прокурора                 Івасівки О.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрию справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та проживав м.. Стрию, АДРЕСА_1, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, розлученого,  має на утриманні сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає з дружиною, не працює з осені 2009,  раніше двічі судимого, останній раз 13.07.2009 року Стрийським міськрайонний судом за ст. 164 ч.1 КК України до 100 год. громадських робіт,  обвинувачується за ст. 389 ч.2 КК України, суд

Встановив

    Підсудний ОСОБА_1 відбуваючи покарання, згідно вироку Стрийського міськрайонного суду від 13.липня .2009 року за ст. 164 ч.1 КК України засудженого до 100 год. громадських робіт,  було постановлено на облік в кримінально-виконавчій інспекції м. Стрия, роз’яснено йому права та обов»язки під розписку, про  умовами відбування покарання, а також був ознайомлений з постановою про встановлення днів явки на реєстрацію та згідно наказу №48 від 28.08.2009 року  його було направлено в комунальне підприємство «Надія», що знаходиться в м. Стрию по вул. Матейка, 7  та  влаштовано на роботу різноробочим, однак від призначеного покарання ухилився та з 28.08.2009 року без поважних причин не вийшов на роботу, відмовився виконувати такі роботи, а також не являвся на реєстрацію в КВІ м.Стрия, а  тому на підставі подання від 18.09.2009 року  було порушено кримінальну справу за ст.389 ч.2 КК України за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт..

    Підсудний ОСОБА_1 винність свою визнав повністю, у вчиненому чистосердечно розкаявся, детально розповів про вчинений  злочин, ствердив що, 13 липня 2009 року його було засуджено за ст.164 ч.1 КК України  до 100 год. громадських робіт та влаштовано його на роботу з 28.08.2009 року  КП «Надія» м. Стрия  для прибирання вулиць, однак він відмовився працювати прибиральником,  до роботи  з 28.08.2009 р. не приступив, не відбув  жодного  дня громадських робіт та з 02. 02. по 10.03. 2010 року проходив добровільне лікування від алкоголізму,  оскільки, згідно висновку наркологічної експертизи потребував такого лікування.,  просить  суворо не карати, обіцяє злочинів більше не вчиняти, врахувати, що має на утриманні одного сина, признає, що дійсно  ухилявся від відбування призначеного йому покарання у вигляді  громадських робіт, в майбутньому буде сплачувати аліментні платежі..

    Вина підсудного і подія вчиненого злочину доведена, крім показань підсудного, зібраними і перевіреними по справі доказами.

     Крім визнання винності самим підсудним, його вина  доведена показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оголошених в судовому засіданні із яких вбачається, що підсудний з 28 серпня 2009 року  було направлено в КП «Надія» та прийнятий на роботу  для відбування покарання  100 год. громадських робіт  для прибирання вулиць, відмовився відбувати призначене покарання визначене вироком суду та   на роботу не виходив зовсім, а на  підставі подання було порушено  дану кримінальну справу, а тому  вказаними показаннями спростовано твердження підсудного, що він хворіє та не мав фізичної можливості відбувати покарання, до справи не долучив жодного доказу про неможливість відбування вказаного виду покарання, заявивши суду, що такого в нього немає, а тому  суд вважає, що його пояснення голослівні, нічим в суді  не підтверджені, а тому суд їх до уваги не приймає.. а.с. 44,  46.       .

    Крім того, винність підсудного доведена постановою від 10 серпня 2009 року Стрийського КВІ, підпискою ОСОБА_1 про ознайомлення з порядком відбування покарання,  постановою про встановлення днів явки на реєстрацію та листка реєстрації, актом перевірки про виконання вироку у вигляді громадських робіт,  копією наказу  №48 від 28..08.2009 року про прийняття підсудного на роботу,  поданням про здійснення приводу засудженого ОСОБА_1.В.,  рапортом Ікавого та довідкою інспектора КВІ, якими  достовірно доведеного, що підсудний   з 28..08.2009 року відмовився  відбувати покарання в КП «Надія», працювати на посаді прибиральника території вулиць мікрорайону м. Стрия , про що сам  в суді ствердив, а також те, що згідний нести покарання за кримінально каране ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт. А.с. 2-35, 49-56.

    Отже, ОСОБА_1.В.  вчинив ухилення  від відбування громадських робіт, будучи засудженим згідно вироку Стрийського міськрайонного  суду Львівської області від 13 липня 2009 року до вказаного покарання , тобто скоїв злочин передбачений ст. 389 ч. 2 КК України.

      Обираючи вид та розмір покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного.

    Обтяжуючих відповідальність обставин суд не вбачає, пом’якшуючими суд враховує те, що у вчиненому чистосердечно розкаявся, має на утриманні одого неповнолітнього сина, характеризується посередньо, а тому слід обрати покарання для його виправлення та попередження можливих нових злочинів у вигляді арешту..

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд

Засудив:

ОСОБА_1 за ст. 389 ч. 2 КК України обравши покарання у вигляді  чотирьох місяців арешту.

    Згідно вимог ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання згідно  вироку Стрийського  міськрайонного суду від 13.07.2009 р., яким його засуджено до 100 год. громадських робіт із розрахунку та  вимог ст. 72 КК України, що  одному дню арешту  відповідають вісім годин громадських робіт, 10 днів, остаточно визначити  4 (чотири) місяці  та 10 ( десять ) днів арешту.

Запобіжний захід ОСОБА_1.В. замінити з  підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду, а строк відбування покарання рахувати з 22 березня 2010 року.                    

Вирок може бути оскаржений  до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його оголошення, а засудженим в той же термін з часу отримання копії вироку.

Суддя                                                                                      В.М. Пак