Р І Ш Е Н Н Я

                                                                     Ім’ям України

(заочне)

  07 квітня 2010 року                                                                                                         м. Полтава

         Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого – судді                                         Литвиненка І.Ю.                        

при секретарі -                                                  Севідовій Л.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи – приватний нотаріус ОСОБА_8, приватне підприємство «Зевс», орган опіки та піклування Октябрського району м. Полтави, приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

         Позивачі  - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві, укладеного 19 серпня 2005 року між продавцями - ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_6 та покупцем - ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 – недійсним прохаючи повернути сторони у первісний стан та зобов’язати ОСОБА_7 повернути позивачам спірну квартиру, а позивачів зобов’язати повернути ОСОБА_7 кошти в сумі 341565 гривень (еквівалент 7000 доларів США), а також зобов’язати КП «ПБТІ «Інвентаризатор» скасувати державну реєстрацію кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві за ОСОБА_7 та зобов’язати зареєструвати дану квартиру на ім’я позивачів.

         В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 належала на праві власності кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві. 29 липня 2005 року ОСОБА_7 уклала договір з ПП «Агентство нерухомості «Зевс» про надання платних послуг з підбору варіанту придбання нею 3 кімнатної квартири. 02 серпня 2005 року ОСОБА_1 від себе та згодою інших власників зазначеної квартири, уклала із ОСОБА_7 попередній договір, згідно з яким ОСОБА_7 зобов’язувалася купити у них квартиру за ціною у 202000 гривень, що еквівалентно 40000 доларам США, а ОСОБА_1 зобов’язалася продати її цю квартиру у строк до 01 вересня 2005 року за зазначену суму, за що отримала від ОСОБА_7 гроші в сумі 2525 гривень, що еквівалентно 500 доларам США, як частину коштів за продаж квартири. 19 серпня 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, уклали з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу вказаної квартири, посвідчивши його нотаріально у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Вважають, що договір купівлі-продажу був укладений під впливом обману з боку відповідача, яка на момент його укладання та заплатила за квартиру лише 34156 гривень, а різницю між обумовленою ціною квартири та сумою виплаченою фактично, ОСОБА_7 пообіцяла віддати відразу після укладання договору, але не віддала. Також вважають, що відповідач навмисно ввела їх в оману щодо вартості квартири яка зазначена у договорі купівлі-продажу, тому що вона не відповідає дійсній ринковій вартості спірної квартири на момент її продажу, що має істотне значення.

         Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено (а.с. 79-81). Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 05 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції залишено в силі (а.с. 135-138). Ухвалою Верховного Суду України від 01 квітня 2009 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 лютого 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 197-198). Підставою для скасування зазначених судових рішень стало наступне. Так, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу (від 19 серпня 2005 року) укладено під впливом обману з боку ОСОБА_7 Обманом є певні винні навмисні дії сторони, що намагається запевнити іншу сторону про такі властивості та наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Ухвалюючи рішення суди не звернули уваги на порушення сторонами, при укладанні ними 02 серпня 2005 року договору про ціну нерухомості у 202000 гривень, (який суди визнали попереднім), вимог ст.ст. 635, 637 ЦК України, згідно з якими попередній договір повинен укладатися у формі, встановленій для основного договору (для договору купівлі-продажу нерухомості, згідно з вимогами ст. 657 ЦК України, є обов’язковим нотаріальне посвідчення) і тому договір від 02 серпня 2005 року слід визнати не попереднім договором, а лише договором про наміри. Враховуючи те, що позивачами не заявлено вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири за тією ціною, за якою вона фактично продана, недійсним, а також не заявлено вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним за тією ціною, за якою вона фактично продана, та тому, що договір від 02 серпня 2005 року є договором про наміри, а не попереднім договором, у судів не було підстав вирішувати спір по суті спираючись на цей договір. З урахуванням цього справу слід розглянути спочатку.  

         В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, за себе та як представник інших позивачів за дорученням - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позов підтримала, прохала задовольнити у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснила, що у 2005 році у неї склалася скрутна ситуація з оплатою коштів за навчання меншої доньки і так як квартира, власниками якої були вона, її доньки та її онука, мала велику площу (91 кв.м.), а інших джерел оплати вона не знайшла, то вирішила продати цю квартиру і придбати житло меншої площі, а різницю у ціні (планувала у сумі 3000 доларів США) використати на навчання доньки. З цією метою звернулася до агенції нерухомості «Зевс», де і зустріла ОСОБА_7, яка прийшла до цієї агенції щоб квартиру придбати. Вони поїхали подивилися її квартиру і так як вона продавала її з більшістю меблів, тому що їх ніде було поставити у тому житлі, яке вона надумала придбати взамін (частину будинку по вул. К.Лібкнехта у м. Полтаві), ОСОБА_7 і квартира, і ціна за неї, яку вона визначила у 40000 доларів США, влаштувала. Вони повернулися до агенції де склали договір по якому ОСОБА_7 зразу сплатила їй 800 доларів, як частину з ціни квартири у 40000 доларів США. Враховуючи те, що ціну за частину житлового будинку на по вул. К.Лібкнехта у м. Полтаві, яку вона збиралася купити, підняли, вона теж підняла ціну за свою квартиру до 43000 доларів США, з чим ОСОБА_7 погодилася. За договором  укладеним в агенції, від ОСОБА_7 за свої послуги агенція повинна була отримати відсоток, що становив суму у 800 доларів США. На день оформлення договору купівлі-продажу квартири нотаріально, ОСОБА_7 привезла до неї додому гроші і перед тим, як йти до вони нотаріуса вони – ОСОБА_7, вона і її донька, стали їх рахувати. Вона була просто вражена низькою якістю банкнот, якими розплачувалася з нею покупець. Усі банкноти були згорнуті в трубку сумами по 1000 доларів США, усі були старого зразка і ледь не розсипалися, навіть металева нитка в них розчинилася. Як їй пояснили пізніше працівники банку, такий стан грошей був викликаний тим, що долари тривалий час тримали закатаними металевою кришкою у скляній банці. Донька криком кричала, щоб вона не брала ці гроші, але ОСОБА_7 її запевнила, що її знайомі у банку без проблем зміняють ці банкноти старого зразка на нові і вона, тому що гроші були потрібні, відібрала тільки ті, які виглядали більш менш пристойно, яких набралося на суму 7000 доларів США. По приїзду до нотаріуса той зажадав присутності при укладенні договору, крім неї та її доньок, ще й онуки, яку привіз зять. Знаходячись у нотаріуса ОСОБА_7 назвала суму, за яку продається квартира, не у 202000 гривень, а у 34156 гривень, на що нотаріус поцікавився у неї, чи не буде потім проблем? ОСОБА_7 відповіла йому, що не буде і він давши підписати договір її родині та самій ОСОБА_7, завірив його. Вголос текст договору не зачитував. ОСОБА_7 за цю угоду повинна була сплатити ОСОБА_8 800 доларів США, а сплатила тільки 700 гривень, за що він її пострамив. Коли вони вийшли від нотаріуса ОСОБА_7 сказала їй, що поїхала та підвезе гроші ту суму, якої не вистачає, але не привезла гроші, а її син зателефонував та повідомив, що у матері гіпертонічний криз. Внаслідок цього вони втратили житло і її донька у 18 років посивіла. Наскільки вона знає, ОСОБА_7 не заплатила і ПП «Зевс» 2% від суми правочину. Після того, як вона почала добиватися від ОСОБА_7 щоб та сплатила їй гроші у повному обсязі, на неї почався тиск з правоохоронних органів – райвідділу, ГУБОЗу та інших, які погрожували її «посадити». У суді адвокат, який представляв інтереси ОСОБА_7, пропонував їй доплатити гроші у сумі 33000 доларів США. ОСОБА_7 також сама поясняла суду, що має бажання сплатити їй недоплачену суму, але вона не це не може погодитися, так як на ці гроші вже не може придбати собі і дітям те житло, на яке розраховувала продаючи квартиру, внаслідок підвищення цін на житло взагалі. Хоче, щоб суд повернув їй квартиру, а вона поверне ОСОБА_7 гроші у сумі 7000 доларів США.                    

         Відповідач належним чином, через оголошення у пресі - газеті «Зоря Полтавщини» №186-187 від 02 грудня 2009 року, повідомлена про час та місце розгляду справи, але у судове засідання не з’явилася, письмових заяв та клопотань суду не надала (а.с. 254). Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, то може вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлювати заочне рішення). Жоден з учасників процесу не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача. З цих підстав суд, спираючись на норми ст.ст. 169, 224 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

         Представник третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_8, заперечував проти задоволення позову. Пояснив, що підстав для його задоволення не вбачає, так як у договорі купівлі-продажу квартири вказано усі істотні умови правочину – ціну у 34156 гривень та предмет - кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві, і порушень при укладанні  та оформленні цього договору нотаріусом не допущено.  

         Представник третьої особи - органу опіки та піклування Октябрського району м. Полтави вважав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з того, що не відбулося реального настання правових наслідків, обумовлених правочином – не дивлячись на наявність письмового договору купівлі-продажу житлового приміщення, посвідченого нотаріально, продавці не отримали кошти за квартиру у тому обсязі, у якому домовилися, а отримали тільки частину з них. Сторони не досягли істотних умов договору, а тому, згідно з вимогами ст. 215 ЦК України, у суду є усі підстави визнати його недісним.  

         Представник третьої особи – ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» до суду не з’явився, звернувся з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, що розцінюється судом як згода з позовними вимогами (а.с. 207).  

         Третя особа - ПП «Зевс», належним чином, шляхом направлення судової повістки замовленим поштовим повідомленням, викликався до суду. Однак конверт із цим повідомленням ним не отримано (а.с. 251). Згідно з листом начальника центру поштового зв’язку Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» від 02 квітня 2010 року за № 214, представником поштового відділення двічі вручено ПП «Зевс» повідомлення про отримання директором цього підприємства замовленого поштового листа з судовою повісткою, але він до суду не з’явився (а.с. 252-253). Згідно з вимогами ч. 3 ст. 36 ЦПК України, якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у розгляді справи, справа розглядається без неї. Учасники процесу не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника цієї особи і враховуючи те, що раніше ця юридична особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (а.с. 206),  але її представники до суду не з’являлися, письмових заяв та клопотань не надавали, а потім перестали отримувати судові повістки (а.с. 232), суд розглянув справу за відсутності представника ПП «Зевс».

         Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами у наданих судом межах, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

         Судом встановлено, що кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського м. Полтави належала ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 жовтня 1997 року відділом приватизації житла м. Полтави, договору купівлі-продажу, посвідченого 07 грудня 2002 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_11, за реєстровим №11108, та зареєстрованого ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» у реєстровій книзі № 111 за реєстровим № 15501 (а.с. 7). 29 липня 2005 року між ПП «Зевс» та ОСОБА_7 укладено договір надання інформаційно-технічних послуг, згідно з яким підприємство зобов’язалося підшукати варіанти купівлі квартири і, як видно з розділу договору «Просмотровий акт», у день складення договору підшукало квартиру у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві (а.с. 9).  02 серпня 2005 року ОСОБА_1, яка діяла від себе та зі згоди інших власників вказаної квартири та ОСОБА_7 уклали договір, який назвали договором про наміри, згідно з яким ОСОБА_1 зобов’язалася продати, а ОСОБА_7 зобов’язалася до 01 вересня 2005 року купити кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаву за 202000 гривень, що еквівалентно 40000 доларам США, за що, як передоплату, отримала гроші в сумі 2 525 гривень, що еквівалентно 500 доларам США (а.с. 8). 19 серпня 2005 року згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2956, продавці - ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 передали, а покупець, ОСОБА_7, прийняла у власність кв. № 72 у б. № 2 (літ. «А-9») по вул. Ціолковського у м. Полтаві (а.с. 7). Згідно з п. 2 цього договору, продаж зазначеної квартири здійснено за домовленістю сторін за 34156 гривень і ці гроші продавці отримали від покупця під час оформлення цього договору  (а.с. 7). Відповідно до п. 3 цього договору та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 04 серпня 2005 року за №7968152, виданим ПП «ПБТІ «Інвентаризатор»,  інвентаризаційна оцінка квартири становить 34156 гривень (а.с. 7).

         У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно із вимогами ст. 203 ЦК України, для чинності правочину, його зміст не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог встановлених частинами третьою (вільність волевиявлення учасників правочину та відповідність його їх внутрішній волі), п’ятою (реальність настання правових наслідків, що обумовлені ним) ст. 203 ЦК України. Згідно з вимогами ч.1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним; істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вченню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Нормою ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, кредитор на вимогу боржника повинен видати йому розписку про одержання виконання зобов’язання повністю або частково; наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому на умовах встановлених попереднім договором, він укладається у формі, встановленій для основного договору; а згідно з ч. 4 ст. 635 ЦК України договір про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 637 ЦК України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до вимог ст. 213 ЦК України. Нормою с. 4 ст. 213 ЦК України встановлено, що якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з вимогами ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

         З наведених норм чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ОСОБА_7 мала бажання придбати квартиру у м. Полтаві для чого уклала із ПП «Зевс» відповідний договір. ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 мали бажання продати кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві. З метою продажу цієї квартири ОСОБА_1, діючи від себе та від зазначених осіб, звернулася до ПП «Зевс» для підшукання покупця де зустрілася із ОСОБА_7 Сторони дійшли згоди про купівлю-продаж зазначеної квартири, так як ОСОБА_7 влаштувала якість та ціна квартири, а ОСОБА_1 – строк її придбання. Згоду оформили документально – договором від 02 серпня 2005 року, у якому визначили умови договору купівлі-продажу: ціну квартири у 202000 гривень та строк її продажу – до 01 вересня 2005 року. На виконання цієї угоди, яку, у відповідності до вимог ст. 635 ЦК України, не можна вважати попереднім договором, а можна вважати лише договором про наміри, 19 серпня 2005 року звернулися до нотаріуса для оформлення та державної реєстрації договору купівлі-продажу кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві. При продажу квартири досягнуті у договорі про наміри домовленості покупцем дотримані не були, так як за продану квартиру продавці отримали не в обумовленій сумі у 202000 гривень (еквівалент 40000 доларів США), а у сумі 34156 гривень, яка є балансовою вартістю квартири (еквівалент 7000 доларів США). Для захисту свого права на дотримання з боку покупця умов договору про наміри та отримання недоплачених ним коштів звернулися до суду. Така поведінка продавців свідчить про недотримання покупцем досягнутих раніше умов договору з продажу квартири за обумовленою ними сумою у 202000 гривень. Крім того, покупцем не дотримано вимоги цивільного законодавства та не видано покупцям розписку про одержання від них, на виконання зобов’язань за договором про наміри, коштів у сумі 202000 гривень, яка б підтвердила виконання нею свого обов’язку по оплаті коштів за куплену квартиру та свідчила б про виконання досягнутих домовленостей. Також судом встановлено, що не відповідає дійсності п. 2 договору купівлі-продажу квартири від 19 серпня 2005 року у  частині отримання продавцями коштів від покупця під час оформлення цього договору, так як кошти у сумі 7000 доларів США отримано покупцями раніше, ще до початку оформлення цього договору. З тих підстав, що при укладанні 19 серпня 2005 року договору купівлі-продажу кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві, покупцем порушено вимоги ч. 5 ст. 203 ЦК України, так як з його боку правочин не був спрямований на реальне настання тих правових наслідків, що обумовлені ним – сплату продавцям за придбану квартиру коштів у тому обсязі, у якому вони домовилися – у сумі 202000 гривень (еквівалент 40000 доларів США), а тому, згідно з вимогами ст. 215 ЦК України, у суду є усі підстави визнати цей договір, як оспорюваний правочин, недісним. При визнанні договору недійсним слід зобов’язати сторони повернути одна одній в натурі все, що вони набули на виконання цього договору.

         Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов’язання ПП «ПБТІ «Інвентаризатор» скасувати державну реєстрацію кв. № 72 у б. № 2 по вул. Ціолковського у м. Полтаві на ім’я ОСОБА_7 та зобов’язання зареєструвати цю квартиру на ім’я позивачів з тих підстав, що зобов’язувати суд може тільки сторону по справі, а позивачі визначили правовий статус ПП «ПБТІ «Інвентаризатор», як третьої особи, з тих підстав, що статутною діяльністю цієї юридичної особи є реєстрація права власності на нерухоме майно, а також з тих підстав, що таке рішення суперечило б вимогам п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, яка визначає однією із загальних засад цивільного законодавства свободу договору та нормі ч. 3 ст. 182 ЦК України, так як зобов’язання здійснити державну реєстрацію права на нерухомість може бути застосовано судом лише у випадку відмови у реєстрації.  

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 202-203, 213, 215-216, 229, 230, 526, 545, 635, 637, 657 ЦК України, ст.ст. 15, 30, 60, 75, 76, 88, 169, 208, 212-215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

         Позов ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - задовольнити частково.

         Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 серпня 2005 року між продавцями ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 та покупцем  ОСОБА_7 – визнати недійсним.

         Зобов’язати ОСОБА_7 повернути ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.

         Зобов’язати ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після повернення їм квартири АДРЕСА_1, сплатити у рівних долях на користь ОСОБА_7 отримані ними кошти у сумі 34156 гривень.

         Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові витрати по справі у сумі 8 гривень 50 копійок.

         У задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовити.

         Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів зо дня його проголошення та наступною подачею апеляційної скарги, яку може бути подано протягом 20 днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через суд першої інстанції.

         Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у установленому законом порядку.

         Заочне рішення може бути переглянуто Октябрським районним судом м. Полтави за заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів зо дня отримання нею копії рішення.

         Суддя                                                                                                    І.Ю. Литвиненко