Справа №2-2054/10

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 лютого 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого                                                      судді Шликова С.П.,

при секретарі                                                                        Цикаловій К.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду  м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угод дійсними та визнання права власності та за позовами третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання угод дійсними та визнання права власності,-

                                                                          В С ТА Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання угод дійсними та визнання права власності, мотивуючи свої вимоги наступним:

25 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 взяв у борг та зобов’язався повернути в строк до 25 січня 2010 року грошові кошти в сумі 650 000 грн.

В забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за договором позики від 25.12.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави майна, відповідно до якого у разі неможливості повернення грошової суми ОСОБА_2 зобов’язується передати у власність ОСОБА_1 20\100 частини належного відповідачу будівлі торгівельного комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу площею 1072,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 158 «б».

Позивач зазначає, що 22 січня 2010 року ОСОБА_2 письмово повідомив її про неможливість повернення грошової суми боргу та про свій намір виконати вимоги п. 4.1 договору застави від 25.12.2009 року, тобто передати ОСОБА_1 у власність в рахунок сплати боргу 20\100 частини будівлі торгового комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу площею 1072,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 158 «б».

Для реалізації свого наміру ОСОБА_2 27 січня 2010 року отримав в КП «БТІ м. Донецька» технічний паспорт на вказану будівлю, а також уклав договір з МПП «Терикон» на обстеження технічного стану.

01 лютого 2010 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про зміну своїх намірів та відмови виконати п. 4.1. договору застави від 25.12.2009 року.

Позивач також зазначає, що договір позики та договір застави не були посвідчені нотаріально, у зв’язку  чим у неї виникли складнощі.

Позивач просила суд визнати дійсним договір позики від 25 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнати дійсним договір застави від 25 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 20\100 частину будівлі торгівельного комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу площею 1072,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 158 «б», та стягнути судові витрати.

В свою чергу треті особи з самостійними позовними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з аналогічними позовними вимогами про визнання угод дійсними та визнання права власності, та кожен окремо просили суд  визнати дійсним договір позики від 25 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнати дійсним договір застави від 25 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнати   право власності за ОСОБА_4 на 30\100 частин та за ОСОБА_3 на 20/100 частин будівлі торгівельного комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу площею 1072,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 158 «б», та стягнути судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Третя особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4М .у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угод дійсними та визнання права власності та за позовами третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання угод дійсними та визнання права власності є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, щ на підставі договору купівлі – продажу від 19.11.2009 року ОСОБА_2 є власником будівлі торгівельного комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу літ. А-2, загальною площею 868,7 кв.м., розташованому у м. Донецьку Донецької області по вул. Артема, буд. 158б, що підтверджується копією договору (а.с.18-22)

У судовому засіданні встановлено, що 25 грудня 2009 року між ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики , відповідно до якого останньому були передані в борг грошові кошти в сумі 2 250 000, 00 грн., строком повернення до 25 січня 2010 року (а.с.6).

В забезпечення виконання договору позики між ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3  та ОСОБА_2 було укладено договір застави від 25 грудня 2010 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передає в заставу в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором позики від 25.12.2009 року, наступне майно: будівля торгівельного комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу літ. А-2, загальною площею 1072,3 кв.м., розташованому у м. Донецьку Донецької області по вул. Артема, буд. 158б (а.с.7-8).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Відповідно до п. 4.1 договору застави від 25.12.2009 року, звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом передачі його у власність ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, а саме: ОСОБА_5 20\100 частин предмету застави, ОСОБА_4 30\100 частин предмету застави, ОСОБА_3 20\100 частин предмету застави.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про неможливість повернути грошову суму в розмірі 2 250 000, 00 грн. (а.с.9, 103, 109, 124, 130).

Відповідно до ч.1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч.2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У судовому засіданні встановлено, що договір позики та договір застави не були посвідчені нотаріально.  

            Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилися від його нотаріального посвідчення, суд може визнати таким договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Крім того, як вбачається з наданого технічного паспорту на громадський будинок: будівля торгового комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу літ. А-2, №158 «б» по вул. Артема м. Донецька, виготовленого КП «БТІ м. Донецька» станом на 27.01.2010 року, ОСОБА_2 було самовільно збільшено загальну площу в результаті збільшення габаритів цокольного та другого поверхів, улаштування пройомів в капітальній стіні, у зв’язку з чим загальна площа літ. А-2 складає 1072,3 кв.м. (а.с.14-17).

Як вбачається з наданого звіту про результати обстеження технічного стану будівельних конструкцій торгового комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу літ. А-2, №158 «б» по вул. Артема м. Донецька, проведеного ЧПП «Террикон» встановлено, що будівля торгового комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу, його несучі та огороджуючи конструктивні елементи перебувають в нормальному стані. Будівля торгового комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу придатна до експлуатації (а.с.24-61).

Як вбачається з наданого висновку про технічний стан несучих та огороджуючи конструкцій будівлі торгового комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу літ. А-2, №158 «б» по вул. Артема м. Донецька, проведеного ДП «Експертно – технічний центр» ПП «Інноваційна науково – технічна експертна компанія», що будівля торгового комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу літ. А-2, №158 «б» по вул. Артема м. Донецька відповідає вимогам діючої нормативно – технічній документації в області архітектурного проектування та може експлуатуватися за своїм функціональним призначенням (а.с. 62-92).

 Судом встановлено, що позивачем вищевказані прибудови та перебудування були проведені за власний рахунок та з власних матеріалів.

Згідно ч.1 ст. 331 ЦПК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до  ч.2 ст. 331 ЦК України  право  власності  на новостроєне нерухоме майно (житлові  будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення  будівництва (створення майна).

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

Крім того, за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачене державне мито при зверненні до суду та судові витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.  

За таких обставин,  позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угод дійсними та визнання права власності та за позовами третіх осіб з самостійними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання угод дійсними та визнання права власності є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного ст.ст. 220, 331, 376, 392, 589, 590, 1046, 1047, 1049 ЦК України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 224-226, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Позов ОСОБА_3 – задовольнити.

Позов ОСОБА_4 – задовольнити.

Визнати договір позики від 25 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – дійсним.

Визнати договір застави від 25 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 20\100 частин будівлі торгівельного комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу площею 1072,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 158 «б».

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 30\100 частин будівлі торгівельного комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу площею 1072,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 158 «б».

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 20\100 частин будівлі торгівельного комплексу з перукарнею та кафе з кафе літнього типу площею 1072,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 158 «б».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн.. 00 коп., а всього стягнути суму у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00  коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн.. 00 коп., а всього стягнути суму у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00  коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн.. 00 коп., а всього стягнути суму у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00  коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя